"11" листопада 2010 р.справа № 2а-1112/09/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: Ліненко А.О.
за участі представників сторін:
позивача -ОСОБА_2Ю дов. №1.34-01-28 від 25.12.09р.;
відповідача -ОСОБА_3 дов. №30216/10/08-10-18 від 13.09.10р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2009 року у справі №2а-1112/09/0470
за позовом відкритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Відкрите акціонерне товариство «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську №0000368821/0/16485 від 23.05.2008 року, №0000368821/1/26794 від 30.07.2008 року, №0000368821/2/35808 від 16.10.2008 року, №0000368821/3/43501 від 22.12.2008 року, якими визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 19 128,09 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2009 року (суддя Олійник В.М.) відмовлено в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа».
Постанова суду обґрунтована посиланням на п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (надалі -Закон №334), відповідно до якого витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладеного договору (контракту) та інших документів, які врегульовують або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності підприємства, яке відряджає працівника. При цьому, обов'язки з доведення зв'язку витрат на цілі, обумовлені підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334, з основною діяльністю платника податку покладаються на такого платника податку. Суд зазначає, що у разі невиконання вимог Закону, сума відшкодування витрат на поїздку включається до оподатковуваного доходу такого працівника відповідно до підпункту «е»підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.03р. № 889-ІV (надалі -Закон № 889) і з неї має бути утримано податок з доходів фізичних осіб.
Щодо надання працедавцем безоплатного харчування, в тому числі молока, найманим працівникам, які зайняті на роботах з шкідливими умовами праці, суд зазначає, що вартість такого харчування (молока) не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб. В інших випадках вартість такого харчування оподатковується за ставкою пункту 7.1 статті 7 Закону № 889 (15% з 01.01.07 або 13 % в період 2004 року - 2006 року) як додаткове благо, отримане платником податку від працедавця. Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 Закону № 889.
Окрім того, суд попередньої інстанції зазначив, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, боржник має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах. Цей висновок кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»№2343-ХІІ від 14.05.1992р. (надалі -Закон №2343), згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Не погодившись із вказаною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити позов позивача.
Відповідач надав в справу письмові заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить залишити без змін постанову суду першої інстанції посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі направлень від 17.03.08 р. №123/08-03/l, від 11.04.08 р. №210/08-03/1, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання СДПІ ВПП у м. Дніпропетровську протягом березня-квітня 2008 року проведено планову виїзну документальну перевірку ВАТ «АК «Дніпроавіа»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.06р. по 31.12.07р. За результатами планової виїзної документальної перевірки складено акт перевірки від 12.05.08 р. №142-08-03/l-01130549.
На підставі акту перевірки № 142-08-03/1-01130549 від 12.05.2008 року Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську винесено податкове повідомлення-рішення № 0000368821/0/16485 від 23.05.2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання ВАТ «АК «Дніпроавіа»з податку з доходів фізичних осіб в сумі 19 128,09 грн., в тому числі за основним платежем - 6376,03 грн., штрафні (фінансові) санкції - 12752,06 грн.
За результатом адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення Спеціалізованою ДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську винесені податкові повідомлення-рішення № 0000368821/1/26794 від 30.07.2008 року, №0000368821/2/35808 від 16.10.2008 року та №0000368821/3/43501 від 22.12.2008 року, які винесені з тих самих підстав та повністю аналогічні попередньому.
Підставами для винесення оскаржуваних повідомлень-рішень згідно акту перевірки є наступне:
1. При перевірці авансових звітів співробітниками податкового органу встановлено факт здійснення працівниками позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 службового відрядження за кордон (Італія) з 07.03.07 р. по 10.03.07 р. без наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю ВАТ «АК «Дніпроавіа». Згідно наказу від 07.03.07 р. № 77 мета відрядження - участь у конференції в м. Рим з авіаційної безпеки.
Витрати на відрядження підтверджено лише наявністю авіаквитків, наказом підприємства та рахунками на оплату за таксі, чеками з ресторанів та кафе. Документів, які відповідно до Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за Кордон», підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства до перевірки не надано. Зазначене свідчить про надання позивачем працюючим особам додаткового блага у вигляді коштів, витрачених на відрядження.
На порушення вимог Закону №889 позивачем не утримано податку з доходів фізичних осіб з додаткових благ у березні 2007 року у вигляді витрат на службове відрядження, внаслідок чого з загальної суми витрат на відрядження 13090,36 грн. (без таксі) донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 1963,55 грн.
2. В акті перевірки зазначено, що за умовами колективного договору ВАТ «АК «Дніпроавіа», працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно та своєчасно повинні забезпечуватись молоком. Порядок безкоштовної видачі молока чи інших рівноцінних продуктів затверджено наказом ВАТ «АК «Дніпроавіа»від 08.07.05 р. № 215. Згідно цього Порядку молоко повинно видаватись у їдальні. Вартість талону на молоко (0,5 л.) у разі заміни на інші рівноцінні продукти встановлена у розмірі однієї гривні. На кожній службі складається табель обліку з переліком робітників на отримання талонів на молоко з урахуванням фактично відпрацьованого часу.
При перевірці товарних звітів та звітів реалізованих товарів (Z-звітів) у їдальні і ВАТ «АК «Дніпроавіа»встановлено, що за талони на молоко працівники отримували не молоко чи рівноцінні молочні продукти, а продукти харчування у їдальні. Приходу молока чи рівноцінних продуктів в кількості, яка б задовольнила потреби усіх робітників, що потребують спецхарчування, в ході перевірки не встановлено. У деяких випадках талони видавались за попередні місяці та видача талонів проводилась робітникам, робота яких не пов'язана зі шкідливими умовами праці, а саме: робітникам їдальні, прибиральницям приміщень у готелі, слюсарям, водіям, токарям, покоївкам і іншим.
З огляду на встановлені факти, податковим органом здійснено висновок, що позивачем, в порушення вимог закону №889 не утримано податок з доходів фізичних осіб з вартості талонів на молоко, замість яких робітники отримували харчування у їдальні у ІV кварталі 2006р. та на протязі 2007 р. З цього питання донараховано податку в сумі 3984,97 грн.
3. В ході перевірки встановлено, що підприємством відшкодовано витрати на відрядження до Польщі - ОСОБА_4 за сплату проживання у готелі іншої фізичної особи -ОСОБА_6, яка не є працівником підприємства. При цьому, вказана сума не включена до складу загального місячного оподатковуваного доходу цього працівника. Посвідчення на відрядження ВАТ «АК»Дніпроавіа»головному спеціалісту Державіаадміністрації ОСОБА_6 до м.Варшави терміном з 09.09.2007 р. по 14.09.2007 р. не виписувалось, підзвітні кошти - не видавались. В авансовому звіті ОСОБА_7 від 17.09.07 р. № 721 крім витрат на його проживання в готелі включено витрати на проживання ОСОБА_6 Крім авансового звіту ОСОБА_7 та рахунку на проживання ОСОБА_6 на суму 1098,45 грн. в ході документальної перевірки документи, які б свідчили про отримані кошти ОСОБА_6 не надавались. ВАТ «АК «Дніпроавіа»до акту перевірки надано заперечення разом з копіями документів, у тому числі наказом Державіаадміністрації від 04.09.07 р. № 1634, який свідчить, що ОСОБА_6 є головним спеціалістом Державіаадміністрації.
Таким чином, на порушення вимог Закону №889 підприємство, як податковий агент не утримано податку з доходів фізичних осіб з суми надміру виплачених коштів, отриманих платником податку на відрядження за кордон, внаслідок чого донараховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 164,77 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову зазначив наступне.
Стосовно не утримання позивачем податку з доходів фізичних осіб з додаткових благ у березні 2007 року у вигляді витрат на службове відрядження -позивачем не надано доказів, передбачених Інструкцією № 59 від 13.03.98р. Про службові відрядження в межах України та за кордон, які підтверджують зв'язок службового відрядження з господарською діяльністю підприємства, що в свою чергу підтверджують висновок податкового органу про порушення вимог законодавства.
Щодо не утримання позивачем податку з доходів фізичних осіб з вартості талонів на молоко, замість яких робітники отримували харчування у їдальні у ІV кварталі 2006р. та на протязі 2007 р. суд першої інстанції вказав, що висновки податкового органу в цій частині відповідають нормам чинного законодавства, докази, наявні в матеріалах справи підтверджують позицію податкового органу, а доводи відповідача не спростовують висновки, які слугували підставою для донарахування зобов'язання.
Стосовно не утримання податку з доходів фізичних осіб з суми надміру виплачених коштів, отриманих платником податку на відрядження за кордон судом попередньої інстанції зазначено, що поїздка за розпорядженням керівника підприємства на певний строк в інший населений пункт особи, яка не є працівником підприємства, відповідно до положень Інструкції №59 не вважається відрядженням, а отже, такій особі не можуть відшкодовуватися добові витрати, а також витрати на проїзд і проживання. Доказів на спростування викладених в акті перевірки фактів з приводу даного порушення, позивачем не надано.
На посилання позивача на наявність порушеного провадження у справі №Б29/194/04 про банкрутство ВАТ «АК «Дніпроавіа»і введеного мораторію на задоволення вимог кредиторів, в зв'язку з чим протягом дії мораторію до позивача не повинна нараховуватись неустойка (штраф, пеня), не застосовуватись інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів, обов'язкових платежів суд першої інстанції зазначив, що строк виконання податкових зобов'язань настав у позивача після 03.11.2004р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, то дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не поширюється.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне погодитись зі здійсненими судом першої інстанції висновками внаслідок наступного.
1. Щодо не утримання позивачем податку з доходів фізичних осіб з додаткових благ у березні 2007 року у вигляді витрат на службове відрядження колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що нормами пп.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону №889 передбачено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.
Згідно пп.9.10.1 п.9.10 ст.9 Закону № 889, податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме - на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону № 334 встановлено, що витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.
При цьому, обов'язки з доведення зв'язку витрат на цілі, обумовлені підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334, з основною діяльністю платника податку покладаються на такого платника податку.
Порядок оформлення відряджень, підстави для відшкодування працівникам витрат на відрядження, перелік документів, що підтверджують зв'язок такої поїздки з основною діяльністю підприємства визначено нормами підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334, постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Наказу Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59 «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон»(надалі -Інструкція №59).
Відповідно до загальних положень Інструкції №59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Згідно п.п.1.1 п.1 розділу ІІ Інструкції №59, відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження завдання, в якому визначаються мета виїзду, термін, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат.
Таким чином, якщо підприємство відповідно до запрошення або договору з організацією за наказом свого керівника відряджає працівника для участі в конференції (семінарі, симпозіумі) за тематикою, що збігається з господарською діяльністю підприємства, витрати, що в межах установлених чинним законодавством норм відшкодовуються організацією відрядженому за час перебування в службовому відрядженні, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, установлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону №889, лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з господарською діяльністю підприємства, до яких, зокрема, належать запрошення приймаючої сторони, укладений договір (контракт), інші документи, які встановлюють або засвідчують участь відрядженого працівника в конференції (семінарі, симпозіумі), проведеною за тематикою, співпадаючою з основною господарською діяльністю підприємства.
У зв'язку з цим є правомірним висновок суду першої інстанції, що у разі невиконання позивачем вищезазначених вимог Закону №889 та Інструкції №59, сума відшкодування витрат на поїздку включається до оподатковуваного доходу такого працівника відповідно до підпункту «е»підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 і з неї має бути утримано податок з доходів фізичних осіб.
Посилання скаржника на те, що інструкцією №59 не може бути застосована в зв'язку з тим, що даний документ не є таким, що може впливати на визначення оподаткованого доходу, колегія суддів зазначає, що даний документ регулює вимоги до здійснення певних дій та складання документів, необхідних для підтвердження факту відрядження працівника підприємства, а тому впливає на формування первинної фінансової звітності підприємства чим опосередковано впливає на формування відповідної податкової звітності.
Посилання скаржника на те, що вимогами інструкції №59 вказано про необхідність наявності запрошення платника податку, а в даному разі не йдеться про запрошення колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду не приймає до уваги, оскільки така вимога, як наявність запрошення є однією з умов включення до складу валових витрат платника податку витрат на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, так само, як і укладення договору (контракту); наявності інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.
2. Стосовно правомірності висновку податкового органу про не утримання позивачем податку з доходів фізичних осіб з вартості талонів на молоко, замість яких робітники отримували харчування у їдальні у ІV кварталі 2006р. та на протязі 2007 р. колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 166 Кодексу законів про працю України, при укладанні трудового договору (контракту) між працівником і працедавцем працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену такою угодою (контрактом), тобто виконувати трудову функцію за дорученням або наказом працедавця, а працедавець зобов'язується виплачувати працівнику зарплату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, зокрема, охорону праці в межах законодавства про працю, про охорону праці, колективних договорів і угод сторін, до яких відноситься і забезпечення найманих працівників безплатно за встановленими нормами молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами на роботах з шкідливими умовами праці,.
Згідно пп. «б»пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону № 889, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), зокрема, у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого до валових витрат включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Однак, згідно з підпунктом 4.3.14 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (не підлягає відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, вартість безоплатного харчування, яке надається працедавцем платнику податку відповідно до Закону України «Про охорону праці»№ 2694-XII, 14.10.1992 р.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про охорону праці», працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, в тому числі для обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. №442 .
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Порядок безоплатної видачі молока або інших рівноцінних йому харчових продуктів робітникам та службовцям, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці затверджено постановою Держкомпраці СРСР та Президії ВЦРПС від 16.12.87 № 731/П-13, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Як встановлено пунктом 1 Порядку № 731, підприємства самостійно вирішують усі питання, пов'язані з безкоштовною видачею робітникам та службовцям молока або інших рівноцінних харчових продуктів, на основі Переліку хімічних речовин, при роботі з якими в профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, затвердженого Міністерством охорони здоров'я СРСР 04.11.87 №4430-87, і з урахуванням наступних умов:
а) молоко видається по 0,5 літра за зміну незалежно від її тривалості в дні фактичної зайнятості працівника на роботах, пов'язаних з виробництвом або застосуванням хімічних речовин, передбачених у Переліку, зазначеному в пункті 1 даної постанови;
б) видача та вживання молока повинні здійснюватися в буфетах, їдальнях або в спеціально обладнаних відповідно до санітарно-гігієнічних вимог приміщеннях;
в) не допускається оплата молока грошовими коштами, заміна його іншими товарами і продуктами (крім рівноцінних - кефіру, кисляку, мацоні і т.д.), видача молока за одну або кілька змін уперед, так само як і за минулі зміни, і відпустка його додому;
г) працівникам, що одержують безкоштовно лікувально-профілактичне харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці, молоко не видається.
Наведене викладене також і у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 29.06.06 № 149/13/82-06 «Щодо безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам і службовцям, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці». Зокрема зазначено, що заміна молока іншими рівноцінними продуктами допускається лише за умови повної відсутності його у торговій мережі.
Враховуючи наведене, при наданні працедавцем безоплатного харчування, в тому числі молока, найманим працівникам, які зайняті на роботах з шкідливими умовами праці, лише за умов, які відповідають наведеним вище нормативно-правовим актам, вартість такого харчування (молока) не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб. В інших випадках вартість такого харчування оподатковується за ставкою пункту 7.1 статті 7 Закону № 889 (15% з 01.01.07 або 13 % в період 2004 року - 2006 року) як додаткове благо, отримане платником податку від працедавця. Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 Закону № 889.
Таким чином, висновки суду першої інстанції є правомірними та підтверджуються наявними в справі матеріалами.
Посилання скаржника на те, що незначні відхилення від порядку надання молока та інших рівноцінних продуктів зумовлені технологічними особливостями виробництва та не можуть бути підставами для віднесення вартості такого харчування до додаткового блага та утримання податку з доходів фізичних осіб не приймаються колегією суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду до уваги в зв'язку з тим, що вимоги чинного законодавства викладені вище, не передбачають відхилень від норм навіть за умови наявності технологічних особливостей виробництва.
3. Щодо висновку суду першої інстанції про наявність не утримання позивачем податку з доходів фізичних осіб з суми надміру виплачених коштів, отриманих платником податку на відрядження за кордон колегія суддів зазначає, що згідно ст.121 Кодексу законів про працю України, передбачено, що на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку зі службовими відрядженнями мають право працівники підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і виду діяльності.
Таким чином, надання гарантій і компенсацій у зв'язку зі службовими відрядженнями передбачено для осіб, які знаходяться у трудових відносинах з підприємством.
Основними документами, які визначають та регулюють порядок і норми відшкодування працівникам витрат, пов'язаних з перебуванням їх у службових відрядженнях, є постанова Кабінету Міністрів України № 663 та Інструкція № 59.
Загальними положеннями Інструкції № 59 визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства.
За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток за час відрядження, в тому числі й за час перебування в дорозі.
З огляду на викладене, поїздка за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк в інший населений пункт особи, що працює на підприємстві за цивільною угодою або не є працівником підприємства, відповідно до положень Інструкції №59 не буде вважатися відрядженням, а отже, такій особі не можуть відшкодовуватися добові витрати, а також витрати на проїзд і проживання.
Одночасно підпунктом 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається також дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.
Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції в цій частині є правомірними та такими, що підтверджені наявними в справі матеріалами.
Посилання скаржника на те, що оскільки несення всіх витрат, пов'язаних з сертифікацією покладено на особу, якою подано заявку до Укравіації, працівником позивача, направленим у відрядження правомірно понесені витрати на проживання інспектора у готелі і позивачем правомірно компенсовані ОСОБА_4 колегією суддів не приймається до уваги, оскільки витрати понесені ОСОБА_4 не в зв'язку з виконанням службових обов'язків, оскільки такий обов'язок як оплата витрат на проживання та харчування головного спеціалісту Державіаадміністрації ОСОБА_6 на ОСОБА_4 ані умовами трудового договору, ані наказами керівника підприємства не покладено.
Стосовно правомірності нарахування позивачу штрафних санкцій податковим органом, то як вірно зазначено судом першої інстанції з посиланням на норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 №2343-ХІІ, з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.
Дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Стосовно зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, оскільки строк виконання податкових зобов'язань настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не поширюється.
Посилання скаржника на те, що законодавством не передбачено відмінностей у часі виникнення зобов'язань підприємства, відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду не приймає до уваги, оскільки ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Враховуючи те, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області про порушення провадження у справі №Б29/194/04 про банкрутство ВАТ "АК "Дніпроавіа" і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів винесена 03.11.2004 р. дія мораторію не розповсюджується на зобов'язання, які виникли у 2007 - 2008 році.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа»на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2009 року у справі №2а-1112/09/0470 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2009 року у справі №2а-1112/09/0470 -без змін.
Ухвалу в повному обсязі складено та підписано 13.12.2010 року
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та підлягає оскарженню відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: А.О. Коршун