"05" жовтня 2010 р. справа № 2а-1721/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Кожана М.П.
суддів: Проценко О.А. Бишевської Н.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Павлограді Дніпропетровської області на постанову: Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2009 р. у справі № 2а-1721/09
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України у м.Павлограді Дніпропетровської області
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати бездіяльність відповідача відносно виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги за період 2006-2009р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - не правомірною. Зобов'язати відповідача вчинити дії по нарахуванню щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Зобов'язати відповідача вчинити дії по нарахуванню та сплаті на користь позивача недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії за період 2006-2009р. в сумі.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2009 р. у справі № 2а-1721/09 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно до ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008року, та з січня 2009 року по серпень 2009р. включно. Зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату позивачу підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період з 09 липня 2007 року по грудень 2007року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008року, та з січня 2009 року по серпень 2009р. включно, з урахуванням різниці яка була виплачена у цей період, в розмірі -2191, 90 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позивних вимог позивачу.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції до 28.12.2007 року) дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була призупинена п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані неконституційними.
Законом України “Про державний бюджет України на 2009р.”не призупинено дію ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Таким чином, після прийняття рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача та здійснити виплати у розмірах, передбачених Законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов'язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” не здійснював, а також не проводив виплату.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно з частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003року №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Колегія суддів вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Щодо визначення розміру підвищення до пенсії, коллегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повинен ухвалювати рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень незаконними та зобов'язувати відповідача провести нарахування, виплату належних сум відповідно до Закону, а не ухвалювати рішення про стягнення сум.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення суду першої інстанції, з врахуванням фактичного періоду, за який виникла заборгованість та зазначити наступне.
Позовні вимоги задовольнити частково, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно до ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008року, та з 01 січня 2009 року по 01 серпня 2009р. включно. Зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період з 09 липня 2007 року по грудень 2007року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008року, та з 01 січня 2009 року по 01 серпня 2009р. включно, з урахуванням різниці яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Постановила :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Павлограді Дніпропетровської області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2009 р. у справі № 2а-1721/09 -залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2009 р. у справі № 2а-1721/09 - змінити наступним чином:
Позовні вимоги задовольнити частково, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно до ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008року, та з 01 січня 2009 року по 01 серпня 2009р. включно. Зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період з 09 липня 2007 року по грудень 2007року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008року, та з 01 січня 2009 року по 01 серпня 2009р. включно, з урахуванням різниці яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає чинності в порядку ст.. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України - протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених КАС України, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: М.П. Кожан
Суддя: Проценко О.А.
Суддя: Н.А. Бишевська