"09" вересня 2010 р.справа № 2а-2801/09/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Кожана М.П.
суддів: Панченко О.М. Коршуна А.О.
при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача -представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2, Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя
на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2009р. у справі № 2а-2801/09/0870
за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -
встановила:
06.05.2009р. Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя від 22.12.2008р. № 0001141702/0/1838 скасувати повністю; податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя від 22.12.2008р. №0001131702/0/1838 скасувати в сумі 6161грн.00коп. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 3080грн.50коп.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2009р. позов задоволено частково. Скасувано податкове повідомлення -рішення № 0001141702/0 від 22.12.2008р., прийняте ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі 3059грн.25коп. У задоволені позову в іншій частині відмовлено.
Дана постанова обґрунтована тим, що позивачем неправомірно віднесені до податкового кредиту суми витрачені на придбання товару (робіт, послуг) для власних потреб, технічного обслуговування та ремонту власного автомобіля, і тому вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0001131702/0/1838 від 22.12.2008р. про сплату 6479грн.00коп. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3239грн.50коп. прийнято відповідно до діючого законодавства.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірну постанову та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Позивач обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що законодавством України не встановлено переліку документів, які є підтвердженням використання власного легкового автомобіля в господарській діяльності, рекомендований перелік міститься у листі Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 3903 від 31.05.2007р. Таким чином, донарахування ПДВ в сумі 6161грн.00коп. та штрафних (фінансових) санкцій 3080грн.50коп. позивач вважає необґрунтованим.
Також, не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірну постанову в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що посилання суду на п. 9.12.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»взагалі незрозуміло, оскільки вказана стаття стосується тільки фізичних осіб -громадян, а ніяк не суб'єктів підприємницької діяльності. Згідно п. 9.2.3 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що оподаткування процентів здійснюється у загальному порядку, встановленому вказаним Законом для доходів, що оподатковується при їх виплаті.
Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, про поважність причин не явки його представників у судове засідання суд не повідомив, за таких обставин справа розглядається за відсутності його представників.
Відповідно до протоколу розподілу між суддями дану справу призначено судді-доповідачу -ОСОБА_3, інші судді, які входять до складу колегії: ОСОБА_4, ОСОБА_5
Суд належним чином повідомив учасників адміністративного процесу про дату, час і місце слухання справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання. проведена виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.06.2008р.
22 грудня 2008 року ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя на підставі ОСОБА_5 документальної перевірки № 1262/1702-2134118258 від 10.12.2008р. було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001141702/0/1838 про сплату 3059 грн.25 коп. податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, та №0001131702/0/1838 про сплату 6479грн. 00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на суму 3239 грн. 50 грн. Вказані рішення-повідомлення були оскаржені позивачем до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя на що позивачем отримане рішення про результатні розгляду первинної скарги від'20 лютого 2009р. №1150/10/17-214. 27.02.2009р. позивачем була подана скарга до ДПА у Запорізькій області на дане рішення ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя. 24.04.2009р. ДПА у Запорізькій області вимоги скарги відхилила та залишила податкові рішення-повідомлення без змін.
Матеріалами справи встановлено, що 31.08.2007р. позивачем відкрито депозитний рахунок № 26107196801 (договір на обслуговування від 31.08.2007р. №32-10-07/0033-СД-1-А) та 03.03.2008 депозитний рахунок № 26106196802 (договір на обслуговування від 03.03.2008р. № 32-10-08/0005-СД-1) у А Б «Металург».
Перевіркою встановлено, що фізична особа- підприємець ОСОБА_2 отримував доходи у вигляді нарахованих процентів по залишкам коштів на поточному рахунку та процентів від вкладів на депозитних рахунках, про що свідчать копії банківських виписок у зв'язку з чим було здійснено нарахування спірної суми податкового зобов'язання.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач правомірно не відніс доходи у вигляді процентів з депозитного вкладу до валових доходів, тому повідомлення - рішення №0001141702/0/1838 від 22.12.2008р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання 3059 грн. 25 коп. податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 № 334/94 - ВР (із змінами і доповненнями) встановлено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно з розділом IV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992р. оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Тобто до валового доходу від здійснення підприємницької діяльності належить виручка від реалізації товарів, послуг. Підтвердженням цього є норми п.9.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІУ від 22.05.2003р. відповідно до п. п. 9.12.1 якого оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Відповідно до п.п. 9.12.2 вказаного Закону якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно із пп.9.12.2 Закону України №889- IV «Про податок з доходів фізичних осіб», проценти по депозитному, поточному рахунках не належать до валового доходу від підприємницької діяльності, а тому оподатковуються за загальними правилами, встановленими для платників податків, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Згідно пп.22.1.4 Закону № 889 -IV підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2010 року. Таким чином вищевказані доходи оподатковуються за ставкою 5 % (п. 7.2 Закону № 889) податковим агентом (банківською установою), починаючи з 01 січня 2010 року.
Згідно із розділом IV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992р. підприємець керується нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»лише при визначенні витрат, пов'язаних з отриманням доходу, а не для визначення валового доходу. Так, Декретом встановлено, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або піддягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Таким чином апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.
Крім того, перевіркою правильності віднесення сум ПДВ до податкових зобов'язань та податкового кредиту та визначення розрахунків з бюджетом (чистої суми зобов'язань з ПДВ) за перевірений період встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включені податкові накладні на придбання товару (робіт, послуг) для власних потреб (мікрохвильової печі SAMSUNG QW71XR, блендера BRAUN MR 6550 V CA (1711); жалюзі вертикальних) автосигналізації SHEKIF ZX 725v2; технічного обслуговування та ремонту власного автомобіля, автошин та бензину марки А-92 для власного автомобіля.
За результатом документальної перевірки встановлені порушення п.п.7.4.4 п.7.4; п.п.7 7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі - 6479 грн. у т.ч. по періодах: листопад 2006р. - 695 грн.; грудень 2006р. - 803 грн.; березень 2007р. - 507 грн.; квітень 2007р. - 127 грн.; травень 2007р. - 39 грн.; червень 2007р. - 417 грн.; серпень 2007р. - 354 грн.; вересень 2007р. -129 грн.; жовтень 2007р. - 803 грн.; грудень 2007р. - 329 грн.; січень 2008р. - 1617 грн.; лютий 2008р. - 169 грн. травень 2008р. - 139 грн.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем неправомірно віднесені до податкового кредиту суми витрачені на придбання товару (робіт, послуг) для власних потреб, технічного обслуговування та ремонту власного автомобіля (в т. придбання автошин та бензину марки А-92), і тому вважає, що податкове повідомлення рішення №0001131702/0/1838 від 22.12.2008р. про сплату 6479 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3239 грн. 50 коп. прийнято відповідно діючого законодавства.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
З акту перевірки вбачається, що для здійснення своєї господарської (підприємницької) діяльності позивач використовував власний автомобіль. Наказів про використання власного автомобіля в межах господарської діяльності у зв'язку з виробничою необхідністю від 01.08.2005р. № 07 та від 01.04.2008р. № 12, пред'явлених у судове засідання, а також журналу реєстрації вищенаведених наказів, до перевірки позивачем не надавались.
Крім того, як зазначає позивач в апеляційній скарзі при ним не надавались до перевірки подорожні листи.
Інструкція про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998р. № 74, зареєстрована в Мін'юсті України 05.03.1998р. за № 149/2589, встановлює єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми № 3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів.
До категорії службових легкових автомобілів відносяться легкові автомобілі, які знаходяться на балансі юридичних осіб всіх форм власності і використовуються для задоволення власних потреб, а також можуть надаватися замовнику на договірних умовах (з водієм).
Згідно п.и.2.1 пункту 2 Інструкції, подорожній лист службового автомобіля оформлюється тільки на один робочий день (зміну) і видається за умови здачі водієм подорожнього листа за попередній день роботи. На більший строк подорожній лист видається у випадках транспортного обслуговування у міжміському сполученні понад одну добу відповідно до наказу чи розпорядження перевізника.
Видача подорожнього листа реєструється у диспетчерському журналі за такими реквізитами: дата видачі, номер подорожнього листа, прізвище та ініціали водія, його підпис при одержанні подорожнього листа, дата повернення подорожнього листа, підпис відповідальної особи.
Подорожні листи службового легкового автомобіля, а також журнал реєстрації подорожніх листів позивачем до перевірки не надавались.
Копії подорожніх листів, які надані позивачем до адміністративного позову, по-перше, не містять дати оформлення подорожнього листа службового легкового автомобіля (вказано лише назву місяця та рік), по - друге, мають нумерацію листів з 020304 по 020309 та з 020316 по 020330. При цьому, назви місяців виписаних подорожніх листів йдуть один за одним без перерви, починаючи з жовтня 2006 року по червень 2008 року включно.
Крім того, вірність копій, наданих до матеріалів справи подорожніх листів, ніяким чином не засвідчено.
Тому, колегія суддів не приймає ці копії у якості належних доказів використання позивачем власного автомобіля у підприємницькій діяльності.
Крім того, про те, що позивач не використовував власний автомобіль у господарській діяльності свідчить і те, що протягом перевіреного періоду позивач не був платником збору за забруднення природного навколишнього середовища нарахованого за викиди пересувними джерелами забруднення, до яких віднесено автомобілі.
Відповідно до вимог підпункту 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, передбачено що. якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового періоду.
До податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад-грудень 2006 року; березень, квітень, травень, червень, серпень, жовтень 2007 року; січень, лютий, травень 2008 року у розділу II «Податковий кредит», позивачем включені суми з податку на додану вартість на придбання товару (робіт, послуг) для власних потреб, технічного обслуговування та ремонту власного автомобіля (в т.ч. придбання автошин та бензину марки А-92), про що свідчать податкові та видаткові накладні.
Згідно із п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України № 168/97- ВР від 03.04.97р. «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами, рішення суду прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права.
Доводи апеляційних скарг спростовуються дослідженими по справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.1.ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2009р. у справі № 2а-2801/09/0870 -залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2009р. у справі № 2а-2801/09/0870 -залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2009р. у справі № 2а-2801/09/0870 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України - протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених КАС України, а в разі складення постанови (ухвали) в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Ухвалу складено в повному обсязі 06.10.2010р.
Головуючий: М.П. Кожан
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: А.О. Коршун