"07" квітня 2010 р.справа № 2а-10500/08/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Кожана М.П.
суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.
при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Бонус"
на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2009р. у справі № 2а-10500/08/0470
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Бонус",
до: Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська
про: визнання неправомірними дій та рішень , -
встановила:
17.11.2008р. позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить визнати незаконним та скасувати вимогу про сплату боргу № Ю-728 від 26.06.2008р., рішення про застосування фінансових санкцій № 570 від 04.07.2008р. та визнати незаконними дії щодо віднесення на особовий рахунок заборгованості зі сплати страхових внесків за 2004р. та стягнення їх за рахунок частини суми єдиного податку, сплаченого за 2005-2007роки.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2009р. позов задоволено частково. Прийнято рішення визнати неправомірними дії відповідача щодо віднесення на особовий рахунок позивача в рахунок погашення заборгованості зі сплати страхових внесків за 2004рік 42% суми єдиного податку, сплаченого за 2005-2007р. У задоволені позову в іншій частині відмовлено.
Дана постанова обґрунтована тим, що з урахуванням норм діючого законодавства, а саме Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд прийшов до висновку про те, що у позивача є обов'язок нарахувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах. При цьому суд вважає неправомірними дії відповідача щодо віднесення на особовий рахунок позивача в рахунок погашення заборгованості зі сплати страхових внесків за 2004р. 42 % суми єдиного податку, сплаченого за 2005-2007рр.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що відмовивши задовольнити вимоги позивача в повному обсязі, суд не надав оцінку тому, що відповідач визначив недоїмку зі сплати страхових внесків, не вирахувавши суми частини ставки єдиного податку, сплаченого позивачем і перерахованої до ПФУ.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята без порушення норм матеріального та процесуального права та просить залишити постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд належним чином повідомив учасників адміністративного процесу про дату, час і місце слухання справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи…
26 червня 2008 року працівниками Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська на підставі письмового розпорядження про проведення позапланової виїзної перевірки № 3155/04-05 від 13.06.2008 року проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької і діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірма «Бонус»щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати страхових внесків (збору) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2005 року по 01 червня 2008 року.
За результатами перевірки 26.06.2008 року складено відповідний Акт № 206, з висновками якого ТОВ АФ «Бонус»не погодилось і підписало його із запереченнями.
Актом перевірки, зокрема, зафіксовано відхилення в частині заниження платником сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 33,2 % за період з квітня 2005 року по травень 2008 року (з 31.03.05 р. до 01.01.2006 р. 32,3 до 01.01.2007 р. 31,8 %) на загальну суму 65721,03 грн., яке виникло внаслідок не нарахування страхових внесків на фонд оплати праці, заниження сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в грудні 2005 року за ставкою 0,5-2% в розмірі 1,20 грн., в зв'язку з допущенням методологічної помилки, завищення сум зазначених внесків у квітні, липні 2007 року за ставкою 0,5-2% на загальну суму 7,17 грн.
На підставі зазначеного Акта УПФУ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська 26 червня 2008 року було прийнято рішення №570 від 04.07.2008 року, згідно з яким донараховано 65722 грн. 23коп. до УПФУ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська підставі п. 4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та застосовано фінансові санкції в розмірі 55199 грн. 07 коп., а також направлено вимогу № Ю-728 про сплату боргу за цим рішенням.
Суд першої інстанції прийшов до висновку щодо правомірності вказаних рішення та вимоги у зв'язку з заниження платником сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 33,2 % за період з квітня 2005 року по травень 2008 року.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що цей закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці відносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються принципи і структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальниками є роботодавці, а саме: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі п. 6 ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно з ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Тобто, в будь-якому разі позивач зобов'язаний нараховувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсії страхування на загальних підставах.
Згідно зі ст. 106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»суми страхових внесків своєчасно не нараховані та (або) не сплачені страхувальниками, у строки визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами
Пенсійного фонду вважаються простроченою заборгованістю (недоїмка) і стягуються нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно зі ст.106 зазначеного Закону органи Пенсійного фонду надсилаю страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо дані документальних перевірені результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків.
Крім того, відповідно до пунктів 14, 15 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкові державне пенсійне страхування», усі законодавчі акти, у тому числі й ті, що регулюють спрощену систему оподаткування, повинні бути приведені у відповідність до вимог цього Закону, а до того часу закони України та інші нормативно - правові акти застосовуються у частині, що не суперечить вищезазначеному Закону.
На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що посилання позивача на нормативні акти, яким встановлено інший порядок нарахування та сплати вказаних внесків ніж встановлений вказаним законом, є таким, що не ґрунтується на положеннях діючого законодавства.
Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами, рішення суду прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими по справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.1.ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Бонус" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2009р. у справі № 2а-10500/08/0470 -залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2009р. у справі № 2а-10500/08/0470 -залишити без змін.
Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Ухвалу складено в повному обсязі 06.10.2010р.
Головуючий: М.П. Кожан
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко