16 липня 2015 року м. Київ К/800/52350/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Шведа Е.Ю.,
суддів Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за
касаційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року
у справі № 806/3287/14
за позовом ОСОБА_2
до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Державної реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
про визнання незаконним та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Державної реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції, в якому просила визнати нечинним рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 12 від 15 січня 2014 року в частині надання нової адреси АДРЕСА_1, будинку під літерою «В» по АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності на будинок по АДРЕСА_1, який зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Касаційна скарга мотивована тим, що об'єкт нерухомості є самочинним будівництвом, побудований на спірній земельній ділянці, без погодження з позивачем, тому присвоєння йому адреси є незаконним.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судами встановлено, що на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належить будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та розміщене на земельній ділянці площею 0,1907 га.
Згідно з рішенням 27 сесії Житомирської міської ради 5 скликання від 06 листопада 2008 року № 777 ОСОБА_3 передано у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,0759 га по АДРЕСА_1 та надано в довгострокову оренду, терміном на 5 років земельну ділянку площею 0,0070 га за вказаною адресою.
На підставі зазначеного рішення Виконавчим комітетом Житомирської міської ради ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 28 листопада 2008 року площею 0,0759, на якій останнім збудовано новий будинок.
22 квітня 2010 року рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 296, ОСОБА_3 оформлено право власності з видачею свідоцтва встановленого зразка на будинок, площею 303,40 кв.м., по АДРЕСА_1 та 30 квітня 2010 року зареєстровано КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради.
В подальшому, ОСОБА_3 звернувся до виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо присвоєння окремої адреси новозбудованому будинку, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі вказаного звернення спірним рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15 січня 2014 року № 12 надано нові адреси об'єктам нерухомості згідно з додатком в тому числі і житловому будинку, що належиться ОСОБА_3 на праві приватної власності, присвоєно нову адресу - АДРЕСА_1 (стара адреса - АДРЕСА_1).
Не погоджуючись з вказаними рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради, позивач звернулась до суду з даним позовом про визнання його нечинним та скасування державної реєстрації права власності будинковолодіння по АДРЕСА_1.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а права позивача не порушені.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів та зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішенням третьої сесії VI скликання Житомирської міської ради від 03.03.2011 р. N 78 відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про основи містобудування», «Про планування і забудову територій», «Про архітектурну діяльність» затверджено Положення про надання та впорядкування адрес топонімічних об'єктів на території міста Житомира.
Відповідно до п.п. 3, 4 вказаного положення надання та зміна адрес об'єктам нерухомості здійснюється шляхом прийняття рішень виконкому міської ради.
Надання юридичних адрес чи їх зміна допускається об'єктам нерухомості (житлові будинки (садиби), адміністративні, громадські, господарські, промислові і побутові будівлі і споруди та їх частини, приблоковані приміщення), розташованим на земельних ділянках, які знаходяться у власності або постійному користуванні, та переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
При цьому, п. 5 зазначеного положення передбачено, що не надаються самостійні адреси наступним об'єктам нерухомого майна: спорудам, які встановлені тимчасово без улаштування фундаменту, в тому числі пересувним; окремо розташованим гаражам; приміщенням службового, допоміжного та технічного призначення, розташованим окремо або у будівлях та житлових будинках, інженерним мережам та іншим об'єктам і спорудам, які власниками передаються в оренду незалежно від її терміну при відсутності відповідних рішень на право їх викупу; об'єктам, які відносяться до категорії самозабудови, без наявності оформлених документів відповідно до законодавства.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 дотримано вимоги Положення про надання та впорядкування адрес топонімічних об'єктів на території міста Житомира, а Виконавчим комітетом Житомирської міської ради в межах наданих повноважень розглянуто його звернення із відповідними документами та прийнято рішення в межах повноважень, передбачених законодавством України, про що обґрунтовано вказано судами першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, суди вірно встановили, що спірне рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради не порушує прав, свобод та інтересів позивача, оскільки будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, належить виключно ОСОБА_3 на праві приватної власності, що спростовує доводи позивача про необхідність погодження з нею питання присвоєння нової адреси вказаному будинку.
За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої і апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи, тому відсутні підстави для її задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: