"07" липня 2015 р. м. Київ К/800/8621/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.
суддів Заїки М.М.
Кочана В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні, Відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні, Відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні по передачі вимоги про сплату боргу №Ф-722 від 28.05.2013 на примусове виконання до Відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Херсоні винесено вимогу про сплату недоїмки №Ф-722 від 28 травня 2013 року, відповідно до якої ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 9776,75 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні по передачі вимоги про сплату недоїмки до органу виконавчої служби є правомірними.
Проте з такими висновками судів не можна цілком погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску.
Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 1 зазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До обов'язків фізичних осіб-підприємців, що є роботодавцями, а також для фізичних осіб-підприємців, що не є роботодавцями відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», входить своєчасне нарахування та сплата нарахованого єдиного внеску до Пенсійного фонду на суми, що виплачуються ними найманим працівникам, а також на суми їх доходів або самостійно визначені ними суми (для фізичних осіб-підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування), які є базою для нарахування єдиного внеску відповідно до зазначеного Закону.
Позивач є фізичною особою-підприємцем, а тому зобов'язана нараховувати та сплачувати до Пенсійного фонду суми єдиного внеску, база нарахування якого визначена статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Водночас, відповідно до абзацу другого частини 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.
Аналогічна правова позиція застосування норм матеріального права також висловлена Верховним Судом України в постанові від 01 липня 2014 року у справі №21-208а14.
Разом з цим, приймаючи рішення судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено та надано правової оцінки того, що примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування не застосовується.
Колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам суди попередніх інстанцій оцінки не надали.
Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно з частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з урахуванням положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства щодо відсутності можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, що відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні, Відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді М.М. Заїка
В.М. Кочан