копія
22 липня 2015 р. Справа № 818/2227/15
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.,
представника позивача - Харченко М.С.,
представників відповідача - Соловей П.О., Тарасенко Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/2227/15
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Державної фінансової інспекції в Сумській області
про скасування вимоги,-
Військова частина НОМЕР_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДФІ в Сумській області), в якому просить суд:
- скасувати п. 3, 4 вимоги відповідача від 08.06.2015 р. №18-08-14-14/3414 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з фінансових питань» .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до п. 2.15 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на І квартал 2015 року, п. 1.1.6.1. Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Сумській області на І квартал 2015 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 27.01.2015 року №67,66,68,69,71,70 відповідачем проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 , в тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у зв'язку з оголошеною мобілізацією за період з 30.09.2013, 2014 роки та завершений звітній період 2015 року.
За результатами роботи ревізії складено акт від 28.04.2015 р. № 08-08/02.
Вищезазначений акт ревізії, позивачем підписаний із запереченнями, які були направлені відповідачу.
Проте, за результатами розгляду заперечення, відповідачем вони відхилені без належного їх обґрунтування (лист від 03.06.2015 року №18-08-14-14/3253), у зв'язку з чим висунуто вимогу від 08.06.2015 р. №18-08-14-14/3414 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з фінансових питань».
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Оскільки, відповідно до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в України», вимога ДФІ в Сумській області є обов'язковою для виконання, тому спірна вимога може бути предметом оскарження в суді в порядку адміністративного судочинства.
Зокрема, п.3 листа-вимоги від 08.06.2015 р. №18-08-14-14/3414 відповідачем зобов'язано усунути порушення щодо нібито, на думку контролюючого органу, позивачем завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 19997,76 грн. в результаті сплати ПДВ, а в подальшому зобов'язано стягнути безпідставно сплачені кошти в зазначеній сумі з TЦB «ПРОСПЕРОУС».
Позивач вважає, що таке твердження відповідача є безпідставним та не обґрунтованим, виходячи з наступного.
Згідно п.32 підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України лише тих товарів групи 90 УКТ ЗЕД, які використовуються в оборонних цілях.
Згідно роз'яснень ДФС України від 13.01.2015 року для застосування пільгового режиму оподаткування ПДВ відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України в договорі на поставку продукції оборонного призначення необхідно відзначати, що зазначена продукція поставляється для використання в оборонних цілях при проведенні антитерористичної операції та/або при введенні воєнного стану.
В договорі закупівлі подібне застереження відсутнє, що є додатковим доказом законності оподаткування ПДВ поставок за Договором.
Статтею 1 п.9 Закону України: «Про державне оборонне замовлення» визначена продукція оборонного замовлення.
Відповідності до зазначеного Закону виконавцями оборонного замовлення є суб'єкти господарської діяльності України незалежно від форми власності, що мають ліцензії (дозволи) на провадження відповідних видів господарської діяльності у випадках, передбачених законом, отримані згідно із законодавством, та іноземні суб'єкти господарської діяльності, з якими укладено державний контракт з оборонного замовлення на постачання (закупівлю) продукції, виконання робіт та надання послуг за результатами конкурсного відбору (за винятком укладення державних контрактів із суб'єктами господарської діяльності, які є єдиними в Україні виробниками).
Крім того, державними замовниками з оборонного замовлення є визначені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади, інші державні органи - головні розпорядники бюджетних коштів.
Виконавець оборонного замовлення постачає продукцію, виконує роботи та надає послуги відповідно до умов державного контракту.
На підставі вищевикладеного позивач вважає, що придбання військовою частиною 3051 окулярів Myform MF-4200 з урахуванням ПДВ не підпадає під вимоги Закону України «Про державне оборонне замовлення» у зв'язку з відсутністю державного контракту на виконання даного виду робіт, по-друге - військова частина НОМЕР_1 не може виступати як замовник оборонного замовлення, оскільки не є головним розпорядником бюджетних коштів.
Крім цього, договір з ТОВ «ПРОСПЕРОУС» не є договором (контрактом) з оборонного замовлення. В свою чергу, ТОВ «ПРОСПЕРОУС» не є виконавцем оборонного замовлення та військова частина НОМЕР_1 не є державним замовником у відповідності до Закону України «Про державне оборонне замовлення». Тому, вважати продукцію (окуляри Myform MF-4200) такою, що не підлягає оподаткуванню ПДВ є помилковими з боку представників інспекції.
Також, позивач звертає увагу на те, що для застосування пільгового режиму оподаткування ПДВ відповідно до п. 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України в договорі на поставку продукції оборонного призначення необхідно відзначати, що зазначена продукція поставляється для використання в оборонних цілях при проведенні антитерористичної операції та/або при введенні воєнного стану.
Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що звільнення від ПДВ за договором купівлі-продажу суперечить Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування продукції оборонного призначення», оскільки будь-які законні підстави для звільнення від оподаткування ПДВ поставок окулярів Myform MF-4200 за договором №28АС від 06.10.2014 року відсутні, а тому військова частина нарахувала та сплатила постачальнику суму за продукцію з ПДВ.
В зв'язку з даними обставинами Військова частина НОМЕР_1 діяла у відповідності до чинного законодавства України, а тому порушення з боку військової частини відсутні.
Що стосується п.4 листа-вимоги від 08.06.2015 року №№18-08-14-14/3414, позивач заперечує з наступних причин.
Відповідно до ст.13 Закону України “Про оплату праці” оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
Згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” виплата грошового забезпечення визначається керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи.
Крім того, у військовій частині НОМЕР_1 військовослужбовці проходять службу у Збройних Силах України, тобто в даному випадку військовослужбовці не є працівниками і відповідно на них не поширюється норми трудового законодавства України. На військовослужбовців внутрішніх військ а у подальшому Національної гвардії МВС України поширюється Закон України “Про правовий і соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а саме ст.9, яка також передбачає, що порядок виплати грошового забезпечення визначається керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи.
Відповідно до наказу МВС України від 15.09.2010 р. №436 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України”, що діяв до набуття чинності наказу МВС від 04.07.2014 року №638 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» грошове забезпечення визначається за місяць, а у разі виплати за неповний місяць, розмір виплати визначається за кожен календарний день перебування на службі шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Таким чином, погодинного розрахунку для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ВВ та НГ МВС України не передбачено.
Нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям ВВ та НГ МВС України регламентовано Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС від 15.09.2010 року № 436 (надалі по тексту - Інструкція № 436), в подальшому наказом МВС від 04.07.2014 року №638 (надалі по тексту - Інструкція № 436, 638).
Слід зазначити, що питання оплати праці штатних працівників, які залучаються до виконання робіт по наданню платних послуг, в вищевказаних нормативних документах не визначено. Крім того, відсутні будь-які інші законодавчі акти чи керівні документи, які б регулювали механізм такого нарахування. Також, розподіл робочого часу військовослужбовця військової частини внутрішніх військ ВВ МВС України на витрачений час для надання платних послуг та інший час, законодавством не передбачений.
Таким чином, здійснювати погодинний розрахунок для виплат грошового забезпечення при виконанні військовослужбовцями своїх професійних обов'язків, в розрізі надання послуг фізичним та/або юридичним особам, які оплачуються такими особами або не оплачуються неправомірно та відсутня будь - яка законодавча база з даного питання. Відповідно невірним є поділ і здійснення виплат грошового утримання із загального та спеціального фондів бюджету.
Отже, враховуючи вищевикладене позивач вважає, що твердження відповідача та висновки покладені в основу вимоги від 08.06.2015 р. №18-08-14-14/3414 ґрунтуються на суб'єктивному тлумаченні норм чинного законодавства, суперечать йому, не відповідають фактичним обставинам та дійсності, дії позивача відповідають вимогам чинного законодавства і підтверджуються первинною та іншою документацією.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, вважають оскаржувану вимогу такою, що прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.
Заслухавши доводи представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 28.01.2015 р. по 21.04.2015 р. Державною фінансовою інспекцією в Сумській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 , в т.ч. щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у зв'язку з оголошеною мобілізацією за період з 30.09.2013 р., 2014 р. та завершений звітний період 2015 р., за результатами якої складено акт ревізії №08-08/02 від 28.04.2015 р. (а.с. 51-61).
Позивачем були подані заперечення на акт ревізії (а.с. 21-25).
08.06.2015 р. відповідачем надіслано командиру військової частини НОМЕР_1 вимогу про усунення, виявлених ревізією порушень законодавств з фінансових питань №18-08-14-14 (а.с. 16-19).
Відповідно до п.3,4 Державної фінансової інспекції в Сумській області вимоги про усунення, виявлених ревізією порушень законодавств з фінансових питань №18-08-14-14 позивача зобов'язано стягнути безпідставно сплачені кошти в сумі 19997,76 грн. з ТОВ «Просперіус» та повернути кошти в сумі 51254,53 грн. до загального фонду державного бюджету (а.с. 18).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення про Держфінінспекцію).
Згідно п. 6 Положення № 499/2011, Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Положенням про Держфінінспекцію також передбачено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.
Вищевказані норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
З аналізу вищенаведених норм слідує висновок, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів.
Так, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги.
Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
З наведеного слідує висновок про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
При цьому, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області про визнання протиправною та скасування п. п. 3,4 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області від 08.06.2015 року № 18-08-14-14/3414 про усунення виявлених ревізією порушень.
При цьому, позивач оскаржує пункти вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та містить зобов'язання повернути кошти до бюджету .
З огляду на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Дана позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постанові від 18 вересня 2014 року у справі № 21-332а14.
Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, суд вважає, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 є необґрунтованими, а тому позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до Державної фінансової інспекції в Сумській області про скасування вимоги -відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 23.07.2015 р.
Суддя (підпис) О.А. Прилипчук
З оригіналом згідно
Суддя О.А. Прилипчук