ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
08.02.07 Справа № 13/9
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Концерн Стирол» Донецька область, м. Горлівка
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІТЕК», м. Алчевськ
про стягнення 79200 грн. 00 коп.
Суддя
Яресько Б.В.
За участю:
Від позивача
Никонович С.В. дов. № 37 від 25.10.2006 р.
Від відповідача
Не прибув
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивачем заявлена вимога про стягнення штрафу в сумі 79 200 грн. 00 коп.
Позивач позов підтримав.
Судове засідання 22.01.2007 р. було відкладено за клопотанням відповідача.
Відповідач відзив на позов і витребуванні документи не надав, участь свого представника у засіданнях не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце проведення засідань,
Відповідач не повідомив суд про наявність поважних причин, що перешкоджають йому забезпечити участь у судовому засіданні свого представника, в зв'язку з чим відповідно до ст. 75 ГПК України спір розглядається за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
ВСТАНОВИВ, що 19.05.2006 р. між сторонами по справі був укладений договір № 346 на виконання робіт по переведенню чотирьох вентиляторних градирен СК-400 систему оборотного водопостачання ВОЦ-7 на бризгально-ежекторний режим роботи, за яким відповідач зобов'язався виконати роботи, у тому числі згідно п. 1.3.2 виготовити та поставити товар протягом 30 календарних днів з моменту одержання першого платежу в сумі 297 000 грн. 00 коп.
Згідно п. 6.5 договору відповідач зобов'язаний у разі прострочення поставки товару вказаного у п. 1.3. договору сплатити пеню в розмірі 0,1 % від загальної суми договору за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 2.1. договору загальна сума договору складає 990 000 грн. 00 коп.
Позивач перерахував відповідачу наступні кошти платіжним дорученнями: № 7489 від 26.07.2006 р. -100 000 грн. 00 коп., № 8883 від 04.09.2006 р. -50 000 грн. 00 коп., № 8636 від 05.09.2006 р. - 50 000 грн. 00 коп., № 8975 від 06.09.2006 р. -97000 грн. 00 коп., всього 297 000 грн. 00 коп.
У встановлений п. 1.3. строк відповідач товар не поставив.
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 79 200 грн. 00 коп., нарахований за період з 07.10.2006 р. по 25.12.2006 р. на суму 990 000 грн. 00 коп.
Відповідач заперечень проти позову, або доказів добровільної сплати штрафу суду не надав.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.
Факт порушення зобов'язання відповідача щодо поставки товару підтверджується матеріалами справи.
Згідно ст. 4 Цивільного кодексу України актами цивільного законодавства, крім Конституції України та Цивільного кодексу України, є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України.
Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання регулює Господарський кодекс України (ст. 1 цього кодексу).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України юридичні особи є суб'єктами господарювання, особливості регулювання майнових відносин яких відповідно п. 2 ст. 4 Господарського кодексу України визначаються цим кодексом.
З огляду на приписи названого законодавства норми Цивільного кодексу України застосовуються до господарських відносин з урахуванням спеціальних норм Господарського кодексу України.
Сторони у справі є суб'єктами господарювання, правовідносини яких регулюються договором, умовами якого обґрунтовані позовні вимоги та зміст якого сторонами визначений на свій розсуд.
Тобто умови про відповідальність згідно п. 6.5 договору сторонами узгоджено на основі вільного волевиявлення та відповідають загальним умовам виконання господарських зобов'язань відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка передбачає обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарські відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.
За змістом ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Вказана норма Господарського кодексу України не ставить застосування штрафної санкції у вигляді пені в залежність від виду господарського зобов'язання (грошове чи не грошове).
Оскільки порушення встановлених строків поставки товару за договором є неналежним виконанням господарського зобов'язання, сторонами правомірно встановлено відповідальність за це порушення. Викладене відповідає положенням ст. 3 Цивільного кодексу України, відповідно до п. 3 якої однією із засад цивільного законодавства є свобода договору, та умовам ст. 6 Цивільного кодексу України, згідно якої сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.
За таких обставин позов є обґрунтованим, та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі -792 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 44,49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнітек» Луганська область, м. Алчевськ, вул. Кірова 15 к. 301 ідентифікаційний код 32804220 на користь Відкритого акціонерного товариства “Концерн Стирол» м. Горлівка Донецької області, вул. Горлівської дівізії 10 ідентифікаційний код 05761614 кошти в сумі 79200 грн. 00 коп., та державне мито у сумі -792 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., наказ видати.
У судовому засіданні 08.02.2007 р. за згодою сторін була оголошена тільки вступна та резолютивна частина рішення.
Дата підписання рішення 13.02.2007 року.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Б.В. Яресько