Рішення від 23.07.2015 по справі 219/3834/2014-ц

Єдиний унікальний номер 219/3834/2014-ц Номер провадження 22-ц/775/321/2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 року м. Артемівськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Жарової Ю.І., суддів Халаджи О.В., Канурної О.Д.

при секретарі судового засідання Хоміч Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 червня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на квартиру та визначення рівними частки у їх спільній сумісній власності, -

ВСТАНОВИЛА:

До Артемівського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на квартиру та визначення рівними частки у їх спільній сумісній власності. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з березня 2006 року по червень 2014 року проживав разом із відповідачкою однією сім'єю, як подружжя. Спочатку вони проживали у АДРЕСА_5, а потім, після придбання в серпні 2013 року за власні кошті квартири АДРЕСА_1, мешкали в цій квартирі разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та взаємні права та обов'язки, але шлюб сторони не зареєстрували, оскільки проти цього заперечував відповідачка. Крім того відповідачка зареєструвала вищевказану квартиру на своє ім'я. Після придбання спірної квартири стосунки між сторонами погіршилися, а після того як позивач звернувся з проханням до відповідачки передати йому 1/2 частину квартири, остання зі своїми братами та матір'ю почали виганяти позивача з квартири і створили такі умови, за якими позивач не змог далі проживати в цієї квартирі.

На теперішній час шлюбні відносини між сторонами розірвані, позивач з червня 2014 року проживає окремо від відповідачки та вважає, що його права на спільну сумісну власність на квартиру порушені.

Рішенням Артемівського міскрайонного суду Донецької області від 15 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу однією сім'єю з березня 2006 року по червень 2014 року; визнано право спільної сумісної власності позивача та відповідача на квартиру АДРЕСА_1 та визначити рівними частки у їх спільній сумісній власності.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Не погоджуючись з рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області, відповідач по справі, ОСОБА_1, подала до апеляційного суду Донецької області апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначивши, що оскаржуване рішення вважає таким, що не відповідає вимогам закону, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послалася, що фактичне проживання її та позивача в суді не знайшло свого підтвердження належними доказами, суд першої інстанції також неправомірно послався на пояснення свідка ОСОБА_3, яка стверджувала, що це вона продала спірну квартиру позивачеві, оскільки вказану квартиру придбала особисто відповідач за власні кошти у іншої особи. Крім того вважає, що судом порушено не тільки її право власності, а і житлові права її неповнолітніх дітей.

В судовому засідання відповідач доводи апеляційної скарги підтримала, просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Позивач та його представник проти задоволення справи заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, пояснення учасників провадження, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.

Приймаючи рішення по справі яким встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу однією сім'єю з березня 2006 року по червень 2014 року та визнано право спільної сумісної власності сторін на спірну квартиру та визначено рівними частки у їх спільній сумісній власності, суд першої інстанції виходив з того, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.07.2014 року власником квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1, відповідно договору купівлі-продажу від 09.08.2013 року є ОСОБА_1

В судовому засіданні встановлено, що згідно інформації «Сбербанк России» №354 від 04.08.2014 року ОСОБА_2 отримав переказ коштів 08.08.2013 року у розмірі 5000,00 доларів США.

Згідно договору дарування земельної ділянки від 10.06.2013 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_4 земельну ділянку площею 950 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7.

Згідно розписки від 10.06.2015 року ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_4 1600000,00 руб. та зобов'язався погасити вищевказану суму будинком та земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_7.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що він знає що позивач та відповідачка проживали однією сім'єю, мають двох дітей. Позивач ОСОБА_2 працював в Москві, та на зароблені гроші купив квартиру АДРЕСА_2.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 пояснили суду, що сторони сумісно однією сім'єю не проживали.

З висновку дільничного Новолуганського ВМ Артемівського МВ ГУМВС в Донецької області від 09.07.2014 року по заяві ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_8 пояснювала, що вона зі своїм чоловіком проживає за адресою АДРЕСА_6 та рядом з ними проживають її дочка ОСОБА_1 та її співмешканець ОСОБА_2 На протязі останніх кількох років між ними дуже часто здійснюються конфлікти.

Суд також послався на пояснення свідка ОСОБА_3, яка пояснила суду, що вона продала квартиру АДРЕСА_3, селище Новолуганське, Артемівський район, Донецька область сторонам по справі, однак ОСОБА_2 сам домовлявся про покупку квартири, він при неї отримав переказ грошей із Росії та ці гроші за придбання цієї квартири виплачував саме ОСОБА_2

Однак, як вбачається з договору купівлі продажу квартири від 09.08.2013 року, посвідченого нотаріально, ОСОБА_9, яка діяла особисто від себе та від імені ОСОБА_10, ОСОБА_11 продали, а ОСОБА_1 купила квартиру за номером АДРЕСА_1

З п. 4.2 вказаного договору вбачається - покупець заявляє, що у шлюбі на момент укладення договору не перебуває, однією сім'єю із чоловіком, не перебуваючи у шлюбі на цей час не проживає, та гроші, які витрачаються на купівлю квартири, що є предметом цього договору, є її особистою приватною власністю.

Відповідно до п. 2.2 цього договору, до укладення цього договору продавець передав представнику продавців 45337 грн. сам на сам.

Також судом першої інстанції не враховано того факту, що дочка відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 не є дочкою позивача ОСОБА_2 та зареєстрована як ОСОБА_12.

Крім того, висновок суду першої інстанції, що позивач ОСОБА_2 отримав переказ коштів 08.08.2013 року у розмірі 5000 доларів США для придбання квартири - не знайшов свого підтвердження матеріалами справи, а може свідчити лише про здійснення банківської операції позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 6-97цс11, і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

У порушення вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув, доводів сторін по суті позовних вимог не перевірив; фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином не встановив; не мотивував свого висновку чому вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю без реєстрацію шлюбу з березня 2006 року по червень 2014 року, не встановив за рахунок яких коштів придбане спірне майно, не мотивував свого висновку про належність вказаного майна до спільної сумісної власності.

Суд апеляційної інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до висновку про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту наявності між ним та ОСОБА_1 усталених стосунків, притаманних подружжю, у зв'язку з чим її позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Оскільки факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні і у задоволенні цих вимог позивачу відмовлено, квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1 - не може вважатися спільною сумісною власністю подружжя. Тому у задоволенні позовних вимог в частині визнання права спільної сумісної власності позивача та відповідача на квартиру АДРЕСА_4 та визнанні рівними часток у їх спільній сумісній власності також слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 309 ЦПК України, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 червня 2015 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_13 до ОСОБА_1 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на квартиру та визначення рівними частки у їх спільній сумісній власності - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді

Попередній документ
47270370
Наступний документ
47270372
Інформація про рішення:
№ рішення: 47270371
№ справи: 219/3834/2014-ц
Дата рішення: 23.07.2015
Дата публікації: 28.07.2015
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Апеляційний суд Донецької області
Категорія справи: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин