Єдиний унікальний номер 242/1553/15-к
Номер провадження 11-кп/775/101/2015
23 липня 2015 року місто Артемівськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Донецької області у кримінальному провадженні № 12015050500000762 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Донецької області ОСОБА_5 на вирок Селидівського міського суду Донецької області від 05 травня 2015 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Нижнєтепле Станично-Луганського району Луганської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, маючого двох малолітніх дітей: ОСОБА_7 , 2010 року народження та ОСОБА_8 , 2011 року народження, не працюючого, не судимого, що проживає в АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим за ч.2 ст.185 КК України та засуджено до покарання у виді трьох місяців арешту, -
Згідно оскаржуваного вироку, ОСОБА_6 11 квітня 2015 року, приблизно о 22 годині 10 хвилин, знаходячись у кімнаті АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_9 , під час вживання спиртних напоїв з останньою, скориставшись тим, що ОСОБА_9 лягла відпочивати та переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, повторно, з корисливою метою викрав зі столу мобільний телефон марки «Нокіа 603», ІМЕІ: НОМЕР_1 в корпусі чорного кольору, а також коробку з комплектуючим, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 961,65 копійок.
На зазначений вирок надійшла апеляційна скарга першого заступника прокурора Донецької області, який посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч.2 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України з призначенням обвинуваченому більш м*якого виду покарання. Зазначає, що суд не обґрунтував та не навів мотивів, чому ОСОБА_6 визнано винним у повторному вчиненні таємного викрадення майна.
Учасники кримінального провадження в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутності, оскільки відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, приймаючи до уваги повне визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_6 та відсутності заперечень від прокурора у судовому засіданні, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Суд першої інстанції кваліфікував дії обвинуваченого за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Як правильно зазначено в апеляційній скарзі прокурора, всупереч ч.1 ст.370 КПК України, суд першої інстанції не обґрунтував та не навів мотивів при визнанні обвинуваченого винним у повторному вчиненні таємного викрадення майна.
Відповідно до ч. 1 ст.88 КК України особа визнається такою, що має судимість, із дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості, а на підставі п.5 ст.89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до основного покарання у виді громадських робіт, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 було засуджено за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 16 серпня 2012 року за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 80 годи громадських робіт, які останній відбув 08 жовтня 2012 року.
Отже, на момент вчинення 11 квітня 2015 року злочину, ОСОБА_6 у силу п. 5 ст.89 КК України вже не мав судимості, що залишилося поза увагою суду першої інстанції під час розгляду в цій справі.
Разом з цим, матеріали кримінального провадження вказують на вчинення обвинуваченим лише однієї крадіжки та не містять будь-яких даних щодо наявності обвинувального вироку відносно ОСОБА_6 за ст.ст.185-187, 189-191, 262 КК України.
За таких обставин, суд першої інстанції не повинен був вважати ОСОБА_6 винним у повторному вчиненні таємного викрадення майна та кваліфікувати його дії за ч.2 ст.185 КК України, оскільки в його діях міститься склад кримінального правопорушення, передбачений ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду першої інстанції та перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч.2 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України.
Відповідно ст.ст. 50, 65 КК України особі, що скоїла злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів з урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи винного і обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, колегія суддів бере до уваги вимоги ст.ст. 50, 65 КК України та визначає покарання в межах санкції частини вказаної статті кримінального закону.
При визначенні розміру покарання, колегія суддів бере до уваги конкретні обставини вчиненого, ступінь тяжкості скоєного злочину, а також дані про особу обвинуваченого.
Так, ОСОБА_6 не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в наркологічному диспансері та у лікаря психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, думку потерпілої, яка претензій майнового характеру не має, а також пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.
За таких обставин колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства та призначає покарання у виді двохсот годин громадських робіт, що буде достатньо для його виправлення та попередження нових злочинів.
В решті вирок законний та підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Донецької області задовольнити.
Вирок Селидівського міського суду Донецької області від 05 травня 2015 року відносно ОСОБА_6 змінити, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: