ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
13.02.07 Справа № 16/695пд.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азмол-Сервіс", м. Луганськ
до Державного відкритого акціонерного товариства Завод по ремонту гірничошахтного обладнання “Супутник» - ДП ДХК "Луганськвугілля", м. Луганськ с. Ювілейне
про визнання договору застави дійсним
Суддя
Шеліхіна Р.М.
Секретар с.з.
За участю:
Сумцова С.В.
Від позивача
Калінін К.В., довіреність від 01.01.07р., № 2юр,
Від відповідача
Жежеря С.О., керуючий санацією
У судовому засіданні 09.02.2007року було оголошено перерву до 13.02.2007року на 12 год 00 хвл.
СУТЬ СПОРУ: позивачем заявлено вимогу про визнання договору застави від 01.09.2006р., укладеного у забезпечення виконання відповідачем як покупцем зобов'язань за договором купівлі -продажу від 14.10.2005р. за №57., дійсним.
Позивач позов підтримав повністю.
Відповідач позов визнає у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позов від 11.01.2007р.
Між сторонами у справі укладено договір застави нерухомого майна від 01.09.06. в забезпечення виконання відповідачем як покупцем обов'язків по оплаті товару за договором купівлі-продажу від 14.10.05. №57, укладеним між тими ж сторонами. На підставі вказаного договору застави від 01.09.06. відповідач зобов'язався надати у заставу будівлю головного виробництва заводу у м. Луганську по Алчевському шосе, №10, а позивач у випадку невиконання відповідачем своїх обов'язків по договору купівлі-продажу від 14.10.05. №57 як покупцем по оплаті товару має набути переважне право на отримання задоволення своїх вимог з договору купівлі-продажу як продавця шляхом звернення стягнення на заставлене майно, вартість якого вдвічі перевищує суму боргу відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу.
Сторони за договором застави від 01.09.06. (сторони по справі) в порушення вимог ст. 13 Закону України «Про заставу», ст.ст.219,577 ЦК України не посвідчили правочин у нотаріальному порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про визнання договору застави від 01.09.06. дійсним, обґрунтовуючи свої вимоги правилом ст.220 ЦК України.
Відповідач проти доводів позивача не заперечив.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.
Крім того, згідно з вимогами ч.2 ст.220 ЦК України сторони за договором повинні підтвердити письмовими доказами своє домовлення з усіх істотних умов за договором застави нерухомого майна та факт того, що відбулося повне або часткове виконання договору.
Суд, у відповідності до ст.43 ГПК України, оцінив докази сторін, якими вони підтверджують вищевказані необхідні підстави для визнання договору застави нерухомого майна дійсним, і дійшов висновку про відсутність достатніх доказів для визнання договору застави від 01.09.06. будівлі головного виробництва заводу у м. Луганську по Алчевському шосе, №10 -дійсним.
Сторонами не надано доказів щодо оцінки предмета застави, не перебування предмету застави в попередній заставі, не надано доказів права власності відповідача по розпорядженню майном -з окрема права передачі державного майна в заставу. Також, в матеріалах справи відсутні докази щодо дотримання сторонами вимог ст.ст.4,5,12,15 Закону України «Про заставу». За таких підстав, у позові по визнанню договору застави від 01.09.06., укладеному між сторонами по справі, дійсним -слід відмовити.
Відповідно до правил ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, ст.ст.4,5,12,15 Закону України «Про заставу», ст.219,ч.2ст.220,577 ЦК України, керуючись ст.ст.33,34,43,49,82,84,85 ГПК України, суд
1. Відмовити у позові.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення підписане 19.02.07.
Суддя Р.М.Шеліхіна