"14" липня 2015 р.Справа № 921/519/15-г/15
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Галамай О.З.
при секретарі Сиротюк К.В.
розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Магістраль", вул. Зелена, 20, с. Нерубайське, Біляївський район, Одеська область, 67661
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лан", вул. С. Будного, 4а, м. Тернопіль, 46027
про визнання правочину недійсним
В судове засідання з"явились:
від позивача: не з"явився
від відповідача: Кузима В.С. - представника, довіреність б/н від 02.06.2015р.;
Гураль Р.В. - представника, довіреність б/н від 02.06.2015 р.
Представнику відповідача в судовому засіданні роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Суть спору:
На розгляд господарського суду Тернопільської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Магістраль" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лан" про визнання правочину недійсним.
Ухвалою суду від 21.05.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.06.2015 р.
В судовому засіданні 03.06.2015р. суд перейшов до розгляду справи по суті.
Представник позивача в судове засідання 03.06.2015 р. не з'явився. Однак подав клопотання про відкладення розгляду справи ( вх.№13243). Також представник позивача через канцелярію суду лише частково подав документи, які витребовувались ухвалою суду від 21.05.2015р.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. №13276). Також через канцелярію суду подав документи, які витребовувались ухвалою суду від 21.05.2015р. (вх. № 13276) .
В зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання розгляд справи відкладено на 24.06.2015р.
Представник позивача в судове засідання 24.06.2015 р. повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвал суду не виконав.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. №13276 від 03.06.2015р.). Також через канцелярію суду подали клопотання в порядку ст. 38 ГПК України про витребування у ТОВ "Техно - Магістраль" оригіналів платіжних доручень №2 та №4 від 18.12.2014р. з відміткою банку про їх виконання та про витребування у позивача інформації про те, чи подавалися ТОВ "Техно-Магістраль" платіжні доручення №2 та №4 від 19.12.2014р. до банківських установ (вх. № 14798) з підстав, викладених у клопотанні, на задоволення якого ухвалою суду витребувано від позивача відповідні документи та відкладено розгляд справи на 14.07.2015 р.
Представник позивача в судове засідання 14.07.2015 р. вкотре не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки не повідомив, хоча суд ухвалами суду зобов'язував забезпечити його явку та обов'язкову явку директора ТОВ "Техно-Магістраль". Також витребуваних ухвалами суду документів не надав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленнями про вручення поштового відправлення (знаходяться в матеріалах справи).
Крім того, разом з позовними вимогами позивач просить призначити судову експертизу, посилаючись на те, що ТОВ "Техно - Магістраль" не відомо про вказаний договір та зміни №1 до договору та останні не підписувались особисто директором товариства. Однак доказів в обґрунтування викладеного не надав та в судове засідання не з'явився, хоча, як зазначено раніше, явка директора ТзОВ "Техно - Магістраль визнавалась обов'язковою та явка представника.
Судом дане клопотання відхилено, як безпідставне.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. №13276 від 03.06.2015р.) та заяві (вх. № 16035). Зокрема зазначили, що "згідно абз.5 п.2.2 Постанови Пленуму ВГС України від 26.11.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" судами першої інстанції" подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). До позову долучено засвідчені копії оспорюваних договорів, тобто позивач виготовив їх з оригіналів або перевірив їх на відповідність оригіналам". Відтак вважають, що подавши належним чином завірені копії оспорюваних договорів, позивач спростував свої ж твердження про їх відсутність у нього.
Також зазначають про те, що позивач прямо не зазначив якою саме частиною ст.203 ЦК України встановлено вимоги, які порушені при укладенні оспорюваних правочинів. Однак вважають, що обставини справи обґрунтовуються порушенням саме ст.207 ЦК України (вимоги до письмової форми правочину), в той час як відповідно до ст.215 ЦК України недодержання письмової форми не є підставою для визнання правочину недійсним.
Також до матеріалів справи долучають висновок експертного дослідження НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області за №1.1-256/15 від 27.05.2015 р. за результатами технічного дослідження документів, відповідно до якого встановлено, що відтиски печаток та факсимільного підпису директора позивача у договорах поставки сільськогосподарської техніки (на умовах розтермінування) № 280813-01-Т, №080714-02-Т, № 280813-02-Т, змінах до договору поставки сільськогосподарської техніки (на умовах розтермінування) № 280813-01-Т виконані за допомогою відтисків одних і тих же кліше відповідно.
Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції "№18 від 26.12.2011р. встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи викладене, суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України може бути розглянута за наявними матеріалами справи.
В судовому засіданні 14.07.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Як вбачається із позовної заяви, поданої позивачем та матеріалів справи 28 серпня 2013р. між TOB "Компанія ЛАН" (Постачальник) та TOB "Техно-Магістраль" (Покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської техніки (на умовах розтермінування) № 280813-01-Т, відповідно до якого Постачальник зобов'язувався поставити Покупцю сільськогосподарську техніку (надалі - Товар), а Покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму. Предметом поставки були чотири зернозбиральні комбайни TUCANO 440 (п.1.1, п.1.2 Договору).
П.9.6 Договору поставки сільськогосподарської техніки (на умовах розтермінування) № 280813-01-Т від 28.08.2013 р. передбачено, що зміни, доповнення та додатки до цього договору є його невідємною частиною та мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками Сторін.
08 липня 2014р. сторонами укладено Зміни №1 до договору поставки сільськогосподарської техніки (на умовах розтермінування) № 280813-01-Т від 28.08.2013р., відповідно до яких кількість комбайнів зменшилася до трьох одиниць, а загальна вартість комбайнів становила гривневий еквівалент 540 000,00 EUR.
Також 08 липня 2014 року між TзOB "Компанія ЛАН" (як, Постачальник) та TзOB "Техно-Магістраль" (як, Покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської техніки №080714-02-Т, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язувався поставити Покупцю сільськогосподарську техніку (надалі - Товар), а Покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму. Предметом поставки є один зернозбиральний комбайн TUCANO 440 (п.1.1, п.1.2 договору).
16 грудня 2014р. сторонами Договору поставки укладено Зміни до договору поставки сільськогосподарської техніки (на умовах розтермінування) № 280813-01-Т від 28.08.2013р., відповідно до яких внесено зміни в пункти кількість комбайнів зменшилася до трьох одиниць, а загальна вартість комбайнів становила гривневий еквівалент 540 000,00 EUR.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідно до зазначених змін ТОВ "Техно-Мігістраль" оплатила сільськогосподарську техніку, проте ТОВ "Компанія Лан" фактично передало ТОВ "Техно-Мавгістраль" лише три зернозбиральні комбайни TUKANO 440 з універсальним підбарабанням. В даний час ТОВ "Компанія Лан" відмовляється передати четвертий зернозбиральні комбайни TUKANO 440 з універсальним підбарабанням, посилаючись на укладені зміни №1 від 08.07.2014 р. до договору сільськогосподарської техніки (на умовах розтермінування) №280813-01-Т від 28.08.2013 р. та договір поставки сільськогосподарської техніки №080714-2-Т від 08.07.2014 р.
Позивач - ТОВ "Техно-Магістраль" зазначає, що їм нічого не відомо про вказані договори та стверджує, що власне договір поставки сільськогосподарської техніки №080714-2-Т та зміни №1 від 08.07.2014 р. до договору поставки сільськогосподарської техніки (на умовах розтермінування) №280813-01-Т від 28.08.2013 р. не підписані особисто директором ТОВ "Техно - Магістраль" та просить суд визнати їх недійсними, що стало підставою для звернення до суду.
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.174 Господарського кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, у т.ч. господарських зобов'язань, є договори (господарські договори).
За приписом ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Ст. 202 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Ст. 204 Цивільного кодексу України вказує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ст. 215 Цивільного кодексу України визнає загальні підстави визнання правочинів недійсними: підставою недійсності правочину є недодержання в момент виникнення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 2.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013р. зазначено, що правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.
Судом в судовому засіданні оглянуто оригінал договору поставки сільськогосподарської техніки №080714-2-Т та зміни №1 від 08.07.2014 р. до договору поставки сільськогосподарської техніки (на умовах розтермінування) №280813-01-Т від 28.08.2013 р., які підписані та скріплені печатками обох сторін.
Ст. 203 ЦК України визначено: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про недійсність договору поставки сільськогосподарської техніки №080714-2-Т та змін №1 від 08.07.2014 р. до договору поставки сільськогосподарської техніки (на умовах розтермінування) №280813-01-Т від 28.08.2013 р.
Також позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено, що спірний договір суперечить чинному законодавству України чи моральним засадам суспільства; не доведено та не подано жодних доказів того, що спірний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та недоведеність.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 3, 4, 41, 42, 43,44, 45,46,12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.07.2015 р.
Суддя Галамай О.З.