21.07.2015 Справа № 920/837/15
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" в особі філії
"Сумське міжрайонне відділення "Енергозбут", м. Суми;
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Сумська фірма "Усе для дому",
м. Суми;
про стягнення 11 125 грн. 44 коп.
СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.
За участю представників сторін:
від позивача: Зякун С.О. (довіреність № 10-19/17-Д/69 від 30.06.2015 р.);
від відповідача: не прибув;
При секретарі судового засідання Мітіній Н.М.
Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 11 125 грн. 44 коп. заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 402 від 15.04.2012, з яких: 3 644 грн. 84 коп. пені, 7 377 грн. 79 коп. інфляційних збитків, 102 грн. 81 коп. 3% річних, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в попереднє судове засідання не прибув, проте надіслав клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи.
Відповідач в дане судове засідання не прибув, письмового відзиву на позовну заяву не подав, правом подати заперечення проти вимог позивача або докази сплати суми заборгованості відповідач не скористався, повноважного представника в судове засідання не направив, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 25, 27).
Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Між позивачем та відповідачем 15.04.2012 був укладений договір про постачання електричної енергії № 402, за умовами п. 1 якого постачальник (позивач) постачає електричну енергію відповідачу, а відповідач зобов'язаний оплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі відповідно до умов вказаного Договору та додатків до нього, що є невід'ємними частинами Договору.
Відповідно до п. 1 додатку № 4 Порядок розрахунків до Договору розрахунковим періодом вважається період з 15 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії.
Згідно п. 2 зазначеного додатку до Договору споживач (відповідач) до початку розрахункового періоду (до 15 числа), здійснює платіж на найближчий наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії.
В день надання споживачем "Акту про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії" постачальник надає споживачу рахунок вартості фактично спожитої електроенергії.
В обґрунтування свої позовних вимог позивач посилається на те, що в разі неповної передоплати за минулий розрахунковий період, різниця між сумою передоплати та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
Факт належного виконання умов Договору позивачем за лютий, березень, квітень, травень 2015 підтверджується Актами про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії, рахунками на оплату активної та реактивної електричної енергії.
Позивач в позові зазначає, що за спожиту електроенергію відповідачу були виставлені до сплати рахунки, які згідно довідки нарахувань та оплат по активній та реактивній електроенергії відповідач, порушуючи договірні зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку, сплачував частково та несвоєчасно.
Пунктом 4.2.1 Договору визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком № 4 "Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені визначається в окремому рахунку.
Крім того, відповідно до п. 6 додатку № 4 до Договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів, постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума боргу за спожиту електроенергію повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Позивач зазначає, що внаслідок порушення грошових зобов'язань, згідно п. 4.2.1. Договору відповідачу була нарахована пеня, розмір якої відповідно до розрахунку становить 3 644 грн. 84 коп.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суд вважає за необхідне застосувати у даному випадку приписи ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002 р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 3 644 грн. 84 коп. пені є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору про постачання електричної енергією № 402 від 15.04.2012 позивач просить стягнути з відповідача 7 377 грн. 79 коп. інфляційних збитків та 102 грн. 81 коп. 3% річних (пункт 6 додатку № 4 до договору).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 7 377 грн. 79 коп. інфляційних збитків та 102 грн. 81 коп. 3% річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1 827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сумська фірма "Усе для дому", (40007, м. Суми, вул. Харківська, 123, код 01555007) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" (40035, м. Суми, вул. Прокоф'єва, 9, код 24000329) 3 644 грн. 84 коп. пені; 7 377 грн. 79 коп. інфляційних збитків; 102 грн. 81 коп. 3% річних, 1 827 грн. 00 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 23.07.2015
СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА