20.07.2015 Справа № 920/986/15
Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/986/15
за позовом - Військового прокурора Сумського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Кабінет Міністрів України в особі позивача - Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс», м. Шостка Сумської області,
до відповідача - Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Зірка», м. Шостка Сумської області,
про стягнення 2 676 228,51 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - Шевцової Н. І.,
відповідача - не з'явився,
прокурора - Рудяк А. М.
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд зобов'язати відповідача виконати умови договору щодо повернення позивачу фінансової допомоги за договором позики № 2 від 17.04.2014 у сумі 2 040 000,00 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 324667,41 грн., З % річних в розмірі - 28001,10 грн. та втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 283560,00грн.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає повністю та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Прокурор та представник позивача у даному судовому засіданні наполягають на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -
17.04.2014 року між Казенним підприємством «Шосткинський казенний завод «Імпульс» та Казенним підприємством «Шосткинський казенний завод «Зірка» укладено договір позики № 2.
Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором позикодавець надає позичальнику у якості поворотної фінансової допомоги грошові кошти в розмірі та порядку, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю в строк та порядку, встановленими цим договором.
Відповідно до п. 2.1. договору сума позики за вказаним договором становить 2 500 000, 00 грн.
Позивач на виконання своїх зобов'язань за договором перерахував на рахунок відповідача поворотну фінансову допомогу платіжним дорученням № 252 від 17.04.2014 року на суму 2 040 000,00 грн.
Відповідно до п.4.1 договору Позичальник зобов'язується повернути позику в шестимісячний строк з дня отримання позики в формі безготівкових розрахунків шляхом перерахування Позичальником відповідних коштів на поточний рахунок Позичкодавця.
Станом на 01.04.2015 року відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, не повернувши позивачу кошти за отриманою позикою в розмірі 2040000,00 грн.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з частини першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт передачі грошових коштів в якості поворотної фінансової допомоги позивачем повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, доказів повернення коштів не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 2040000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.
Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань прокурор просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 324667,41 грн., 3 % річних від суми заборгованості в розмірі 28001,10 грн. та інфляційні втрати в розмірі 283560,00 грн., в обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок пені, річних та інфляційних.
Відповідно до статей 599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно частини 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Кодексом, законами або договором.
Статтею 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки (штраф, пеня).
У порушення наведених норм Закону та Договору, відповідач свої зобов'язання не виконав, фінансову допомогу у визначений строк не повернув.
Відповідно до п.5.2. договору за несвоєчасне повернення позики Позичальник сплачує Позикодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь період прострочення.
Так, станом на 01.04.2015 року пеня нарахована в зв'язку з порушенням виконання відповідачем вищезазначеного зобов'язання складає 324667,41 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Станом на 01.04.2015 року втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення зобов'язання становлять 283560,00 грн. та три процента річних від прострочення становить 28001.10 грн.
Відповідач у відзиві на позов просить суд зменшити штрафні санкції.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні стосовно зменшення пені поклався на розсуд суду.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно статті 233 НК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд вважає за необхідне застосувати у даному випадку приписи зазначеної норми з огляду на те, що відповідач є Казенним підприємством, є об'єктом стратегічного значення для економіки і безпеки держави, є підприємством оборонно-промислового комплексу та найстарішим і єдиним підприємством України, що виготовляє порохи та боєприпаси на їх основі. На сьогоднішній день підприємство знаходиться в дуже скрутному фінансовому стані, що підтверджується звітами про фінансові результати за 2014 рік та за І квартал 2015 року.
Частиною третьою статті 83 ГПК України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 90%, тому з відповідача стягується пеня у зменшеному розмірі - 32466 грн. 74 коп.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Зірка» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Леніна, буд. 36, Ідентифікаційний код 14315351) на користь Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Куйбишева, 41, Ідентифікаційний код 14314452) основний борг у сумі 2040000,00 грн., пеню в сумі 32466,74 грн., три проценти річних у сумі 28001,10 грн., інфляційні втрати у сумі 283560,00 грн.
3. Стягнути з Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Зірка» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Леніна, буд. 36, Ідентифікаційний код 14315351) в доход держбюджету (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) судовий збір у сумі 47680,56 грн.
4. В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 23.07.2014 року
Суддя П.І. Левченко