36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
21.07.2015 р. Справа №917/1050/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфаворіт", вул. Зіндельса, 27, м. Мелітополь, Запорізька область, 83086
до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621
про стягнення 145 894,79 грн. інфляційних.
Суддя Тимощенко О.М.
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
В судовому засіданні 21.07.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України.
Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 145 894,79 грн. інфляційних за договором поставки №0575-СН від 28.11.2012 року.
Позивач в судове засідання не з'явився. 04.06.2015 року від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи документами.
Суд клопотання позивача задовольняє.
Відповідач також в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали суду від 02.06.2015 року в матеріалах справи).
21.07.2015 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає посилаючись на те, що поставка товару є незакінченою, оскільки позивачем в порушення вимог п. 4.1. договору не було передано відповідачу сертифікату якості, висновку СЕС та листів безпечного користування. Ненадання даних документів, на думку відповідача, є порушенням умов договору з боку позивача та позбавляє відповідача права використовувати поставлений товар за призначенням.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.04.2015 року по справі № 917/486/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфаворіт" до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" про стягнення 205800,00 грн. основного боргу, 25288,03 грн. неустойки, 5818,78 грн. річних за договором поставки №0575-СН від 28.11.2012 року, були задоволені частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфаворіт" 205800,00 грн. основного боргу, 15217,92 грн. неустойки, 5818,78 грн. річних, 4536,73 грн. судового збору. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.2015 року по справі №917/486/15 залишено без змін.
Даним рішенням та постановою встановлено наступне.
28.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрфаворіт» (позивачем) та Публічним акціонерним товариством «Кременчуцький сталеливарний завод» (відповідачем) укладено договір поставки №0575-СН, згідно якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу (покупцю) товар, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п.1.1 договору).
Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються специфікацією (-ями) (пункт 1.2 договору).
Сторонами визначено у пункті 1.5 договору, що загальна сума товару за цим договором визначається сумою всіх специфікацій до цього договору, складених і підписаних належним чином.
Одночасно між сторонами, на виконання умов договору, було погоджено та підписано сертифікацію №9 від 19.09.2013 (доповнення до договору), відповідно до якої сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, кількість товару, строк поставки товару та ціну договору. Дана специфікація є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 6.1. договору та п. 2 специфікації №9 від 19.09.2013р. до договору №0575-СН від 28.11.2012р. сторони визначили, що розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.
В рамках укладеного між сторонами договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрфаворіт" поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 411600,00 грн. Однак, відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару належним чином не виконав, повну вартість поставленого товару позивачу не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 205800,00 грн.
По видатковій накладній №772 від 20.12.2013р., визначений пунктом 6.1. договору та п. 2 специфікації №9 від 19.09.2013р. до договору №0575-СН від 28.11.2012р. строк оплати сплив 20.01.2014р.
Отже, в своїх рішеннях суди встановили факт виникнення між сторонами зобов'язань, зокрема, у позивача щодо поставки товару, а у відповідача - щодо прийняття та оплати даного товару. Також суди встановили порушення відповідачем вимог договору поставки №0575-СН від 28.11.2012 року стосовно здійснення оплати та факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 205800,00 грн. Факти, встановлені в рамках справи № 917/486/15, не мають доводитись знов в рамках справи № 917/1050/15.
В рамках даної справи позивач просить суд стягнути з відповідача 145 894,79 грн. інфляційних за період з 10.02.2014 року по 12.05.2015 року за договором поставки №0575-СН від 28.11.2012 року.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
За приписами статті 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, в силу вимог ч.1ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки №0575-СН від 28.11.2012 року, вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявленої позивачем суми.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 145 894,79 грн. інфляційних втрат обґрунтовані і підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи) і підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються виходячи з наступного.
Статтею 673 Цивільного кодексу України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Сторонами узгоджено в пункту 4.1 договору, що підтвердження якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості, висновок СЕС та листи безпечного користування надаються покупцю з першої поставки.
У відповідності до частини 2 статті 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Разом із тим статтею 666 Цивільного Кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Однак, відповідачем не надано суду доказів встановлення строку відповідачу для передання документів (сертифікату якості, висновок СЕС та листи безпечного користування), доказів звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів, які зазначені в пункті 4.1 договору, або доказів звернення до позивача з листами щодо повернення отриманого відповідачем товару.
Факт отримання відповідачем товару в рамках договору та наявності заборгованості за отриманий товар підтверджений в рамках справи № 917/486/15, тому у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення із відповідача інфляційних втрат.
Відповідно до положень ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд приймає до уваги рішення господарського суду у справі №917/486/15 та встановлені у ньому факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів.
Як роз'яснив Вищий господарський суд України у п. 7 Постанови Пленуму "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Судовий збір відповідно до частини другої ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,35,43,82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити .
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Івана Приходька, 141, ідентифікаційний код 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфаворіт" (83086, м. Мелітополь, вул. Зіндельса, 23, ідентифікаційний код 35951704) 145 894,79 грн. інфляційних втрат та 2917,90 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 23.07.2015 р.
Суддя Тимощенко О.М.
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.