21.07.2015 р. Справа№ 914/1868/15
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС-Україна», м.Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМ-ПА», м.Львів
про стягнення 293 158,40 грн.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Куць М.Я.
Представники:
Від позивача: Чорненький В.І. - представник за довіреністю від 14.04.2015р.;
Від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду Львівської області товариством з обмеженою відповідальністю «ІТС-Україна» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМ-ПА» про стягнення 293 158,40 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.06.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 30.06.2015р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок - в матеріалах справи).
З підстав зазначених в ухвалі суду від 30.06.2015р. розгляд справи відкладено на 13.07.2015р., а 13.07.2015р. на 21.07.2015р.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки № 02-04-14 від 03.04.2014р. не оплатив вартість поставленому йому товару. У зв'язку не повною оплатою відповідачем вартості поставленого товару позивач просить стягнути заборгованість в сумі 293 158,40 грн.
В судовому засіданні 21.07.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити повністю. Подав клопотання про доручення документів до матеріалів справи.
Відповідач в черговий раз у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив. 17.07.2015р. від відповідача надійшло клопотання (вх.№ 29830/15), в якому відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі, та підтверджує існування заборгованості в сумі 293 158,40 грн. перед позивачем за Договором поставки №02-04-14 від 03.04.2014р. та просить здійснювати розгляд справи та приймати рішення по справи за відсутності керівника ТзОВ «ІМ-ПА». Дане клопотання підписане директором товариства Іваницьким Р.І., що вбачається витягу з ЄДР ЮО та ФО-П від 08.07.215р. за № 1000191109 станом на 08.07.2015р.
Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників: позивача чи відповідача, бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010)).
Суд оглянувши та дослідивши наявні у справі документи не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 21.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін присутніх в судовому засіданні, оцінивши наявні докази судом встановлено таке.
03.04.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 02-04-14 поставки товару (далі за текстом - Договір).
Згідно п.1.1. Договору Продавець (позивач у справі) зобов'язується передати Покупцю (відповідач у справі) у власність товар, згідно видаткових накладних № РН-0000044, №РН-0000045 від 03.04.2014р., які є невід'ємною частиною даного договору (в подальшому товар), Покупець зобов'язується оплатити та прийняти цей товар, на умовах, що визначені даним Договором.
Відповідно до п.2.1. Договору після підписання даного Договору Продавець зобов'язаний передати Покупцю товар та документи протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання даного договору.
Ціна товару становить 293 158,40 грн. в тому числі ПДВ 48 859,70 грн. Оплата проводиться протягом шести місяців з моменту передавання товару. Допускається оплата частинами (п.п. 3.1.,3.2. Договору).
На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на суму 293 158,40 грн., що підтримується позивачем та визнається відповідачем.
В підтвердження поставки товару позивачем подано Податкову накладну № 3 від 03.04.2015р. та Податкову накладну №4 від 03.04.2015р.
З реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2014р. ТзОВ «ІТС-України», підтверджується факт реєстрації податкових накладних в реєстрі податкових накладних.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено Договір про порядок погашення зобов'язання від 15.05.2014р., згідно якого, сторони встановили порядок погашення заборгованості, які виникли у зв'язку з виконанням сторонами умов, укладених між сторонами договорів поставки товару (вказаних у п.1.1. даного договору), серед яких, в тому числі є Договір поставки товару № 02-04-12 від 03.04.2014р. Згідно п.1.2. Договору про порядок погашення зобов'язання від 15.05.2014р. сторона-2 (відповідач) підтверджує, що зобов'язаний сплатити на користь сторони-1 (позивач) суму в розмірі 2 506 019,29 грн., як оплату за поставку товару, відповідно до умов договорів поставки, вказаних в пункті 1.1. цього договору.
Відповідно до п. 1.3. Договору про порядок погашення зобов'язання від 15.05.2014р. сторона -1 (позивач) погоджується, що сторона-2 (відповідач) зобов'язана виконати зобов'язання вказане в п.1.2. даного договору по мірі реалізації товару протягом 12 календарних місяців з моменту підписання даного договору, але не пізніше ніж до 15.05.2015р.
Позивачем було надіслано відповідачу вимогу про повернення грошових коштів, а також про надання інформації стосовно реалізованого товару поставленого відповідачу з наступними документальним підтвердженням по договорах поставки. Однак дана вимога відповідачем залишена без відповіді.
Крім цього позивачем було надіслано повторно вимогу про надання інформації стосовно реалізації товару, що підтверджується адвокатським запитом від 05.03.2015р. № 10-15-з.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Договору про порядок погашення зобов'язання від 15.05.2014р. відповідач визнає заборгованість за Договором поставки товару № 02-04-14 від 03.04.2014р. на суму 293 158,40 грн., що є предметом даної справи.
Однак зобов'язань за Договором, щодо оплати заборгованості відповідач не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 293 158,40 грн., що просить стягнути позивач.
Відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі, та підтверджує існування заборгованості в сумі 293 158,40 грн. перед позивачем за Договором поставки товару № 02-04-14 від 03.04.2014р. в клопотання (вх. № 29830/15 від 17.07.2015р.), яке підписане директором ТзОВ «ІМ-ПА» Іваницьким Р.І. згідно витягу з ЄДР ЮО та ФО-П від 08.07.215р. за № 1000191109 станом на 08.07.2015р.
Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач визнає існування заборгованості за Договором поставки товару № 02-04-14 від 03.04.2014р. в сумі 293 158,40 грн. перед позивачем, доказів проведення повної оплати вартості отриманого товару не представив. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 293 158,40 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.
Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМ-ПА» (79034, Львівська область, м. Львів, вул. Тернопільська, буд. 2, кв. 23; ідентифікаційний код 38700785) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «ІТС - Україна» (79068, Львівська область, м. Львів, вул. Хвильового, буд. 31, кв. 51; ідентифікаційний код 32484309) 293 158,40 грн. заборгованості та 5 863,18 грн. витрати по сплаті судового збору.
3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2015 року.
Суддя Коссак С.М.