21.07.2015 р. Справа № 914/1634/15
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «Шувар» (м. Львів)
до відповідача:Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м. Львів)
про:стягнення 17997 грн. 71 коп. (з яких: 10000,00 грн. - основний борг; 892,60 грн. - 3% річних; 7105,11 грн. - інфляційні)
Суддя: Цікало А. І.
При секретарі: Корчинському О.І.
Представники:
Позивача:Рудницький О.І.- представник (довіреність від 20.11.2014 р.)
Відповідача:не з'явився
21.05.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1688 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «Шувар» до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 17997 грн. 71 коп. (з яких: 10000,00 грн. - основний борг; 892,60 грн. - 3% річних; 7105,11 грн. - інфляційні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору №6-Я про надання фінансової допомоги не виконав свого обов'язку, не поверну в повному обсязі зазначену в Договорі суму, яку отримав за цим договором, а саме 20000 грн. На виконання умов Договору відповідачем повернуто позивачу 10000 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 10000 грн. Також позивачем нараховано відповідачу 7105,11 грн. - інфляційних втрат та 892,60 грн. - 3% річних.
Ухвалою суду від 22.05.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.06.2015 р.
11.06.2015 р. до суду за вх. № 24154/15 від позивача поступили витребувані судом документи, які долучені до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 11.06.2015 р. розгляд справи відкладено на 21.07.2015 р.
Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника в судове засідання не повідомив.
До суду повернулись конверти з ухвалою суду від 22.05.2015 р. про порушення провадження у даній справі та з ухвалою суду від 11.06.2015 р. про відкладення розгляду даної справи, котрі були адресовані на адресу відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (АДРЕСА_1, 79053) з посиланням підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» за закінченням терміну зберігання (долучено до матеріалів справи).
Відповідно до підпункту 3.9.1 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Отже, відповідач вважається таким, що був належно повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
15.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «Шувар» (позивач) та Фізичною особою-підпиємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладено Договір про надання фінансової допомоги № 6-Я (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору, позивач зобов'язується надати відповідачу фінансову допомогу на зворотній основі у вигляді грошових коштів у валюті України, а відповідач зобов'язується прийняти ці кошти (позику) та повернути позику у визначений Договором строк без плати за користування. Розмір позики за даним Договором становить 20000,00 грн.
Платіжним дорученням від 23.02.2012 р. № 1505 позивачем перераховано відповідачу в безготівковій формі на поточний банківський рахунок 20000,00 грн. (оригінал платіжного доручення оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).
Відповідно до п. 2.3 та п. 2.4 Договору, допомога за даним Договором надається на термін до 15 травня 2012 р. Протягом трьох банківських операційних днів до закінчення терміну встановленого Договором п. 2.3 ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний повернути допомогу в повному обсязі.
Станом на 21 березня 2014 р. позивачем визнано, що відповідачем повернено кошти в сумі 10000,00 грн. Інших проплат відповідач не проводив.
24.03.2014 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 11-100 про сплату заборгованості у розмірі 10000 грн. Відповіді на подану претензію позивач не отримав.
Станом на час подання позовної заяви відповідач умови Договору в повному обсязі не виконав, через що у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 10000 грн. Також позивачем нараховано відповідачу 892,60 грн. - 3% річних та 7105,11 грн. - інфляційних втрат.
Станом на день розгляду справи, відповідач відзив на позов не представив, проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
У ч. 1 ст. 175 ГК України зазначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 2.3 Договору позику було надано на термін до 15.05.2015 р. А згідно з п. 2.4 Договору - протягом трьох банківських операційних днів до закінчення терміну встановленого в п. 2.3 даного Договору, відповідач зобов'язаний був повернути допомогу в повному обсязі.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач частково виконав своє зобов'язання, повернув позивачу 10000 грн., проте іншу частину коштів в сумі 10000 грн. ним не повернуто, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №6-Я у розмірі 10000 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем за період з 22.05.2012 р. по 12.05.2015 р. нараховано відповідачу 7105,11 грн. - інфляційних втрат та 892,60 грн. - 3% річних. Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає, що позивачем правильно здійснено нарахування інфляційних та 3% річних, а тому вимоги позивача про стягнення 7105,11 грн. інфляційних втрат та 892,60 грн. 3% річних підлягають задоволенню.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 509, 525, 526, 530, 610, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 193 ГК України, ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «Шувар» до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 17997 грн. 71 коп. (з яких: 10000,00 грн. - основний борг; 892,60 грн. - 3% річних; 7105,11 грн. - інфляційні) - задоволити повністю.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 79053; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «Шувар» (вул. Хуторівка, 4б, м. Львів, 79031; ідентифікаційний код 33711331) 17997 грн. 71 коп. (з яких: 10000,00 грн. - основний борг; 892,60 грн. - 3% річних; 7105,11 грн. - інфляційні) та 1827 грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 23 липня 2015 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Цікало А.І.