Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"06" липня 2015 р. Справа № 911/2392/14
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум»
про стягнення 73871,76 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача 1: не з'явився
Від відповідача 2: Макіян Г.М. дов. від 01.12.14 р.
Обставини справи:
В провадженні Господарського суду Київської області перебуває на новому розгляді справа №911/2392/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» про стягнення 73871,76 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.08.2014 року позов було задоволено повністю; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 1 428,14 грн. 3 % річних, 72 443,62 грн. інфляційних втрат, 7 000 грн. адвокатських витрат та 1 827 грн. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року апеляційну скаргу ТОВ «Гранум» на рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2014 року задоволено частково; рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2014 року скасовано; постановлено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» інфляційні втрати в розмірі 61537,83 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 7000 грн. та судовий збір за подання позову до суду в сумі 1521,95 грн.; в частині стягнення 3% річних в сумі 1428,14 та інфляційних втрат в сумі 10905,79 грн. відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 152,52 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року та рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2014 року скасовано; справу №911/2392/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суду.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу суддю А.Ю.Кошика визначено для розгляду справи №911/2392/14.
Відповідно до ухвали суду від 14.05.2015 року справу прийнято до провадження суддею Кошиком А.Ю. та призначено розгляд справи на 09.06.2015 року.
Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору у судове засідання 09.06.2015 року не з'явився та надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідач 1, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору у судове засідання 09.06.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні 09.06.2015 року проти позову заперечив та надав письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду. Розгляд справи відкладався до 30.06.2015 року.
В судовому засіданні 30.06.2015 року оголошувалась перева до 06.07.2015 року.
В судове засідання 06.07.2015 року позивач та відповідач1 не з'явились, відповідач 2 проти позову заперечував.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши в судовому засіданні 06.07.2015 року матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, з врахуванням вказівок постанови Вищого господарського суду України від 23.04.2015 року у справі №911/2392/14, в ході нового розгляду справи судом встановлено наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 17.06.2014 року заявлений позов про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» 1428,14 грн 3% річних за період з 04.03.2014 року до 12.06.2014 року, 72 443,62 грн інфляційних втрат з червня 2008 року до травня 2014 року та 7 000,00 грн - вартості адвокатських послуг.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранум» укладено Договір купівлі-продажу, на виконання умов якого було поставлено товар, вартість його останнім не сплачена. У зв'язку з цим постановою Вищого господарського суду України у справі №9/131 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» стягнуто основний борг, 3% річних та інфляційних втрат, про що видано відповідний наказ, який своєчасно не було виконано.
Відповідно до укладеного Договору №57/04-13 від 29.04.2013 року про заміну кредитора у зобов'язанні Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» набуло право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранум» грошового зобов'язання, а угодою від 07.04.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» поручилось перед кредитором за виконання зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранум».
Під час попереднього розгляду справи, рішенням Господарського суду Київської області від 13.08.2014 року, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 1428,14 - 3% річних, 72443,62 грн - інфляційних втрат, 7000,00 грн - адвокатських послуг. Суд першої інстанції виходив з порушення відповідачами зобов'язань зі сплати коштів за угодою №57/04-13 про заміну кредитора у зобов'язанні.
Київський апеляційний господарський суд постановою від 24.02.2015 року рішення суду першої інстанції скасував, та прийняв нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача 61537,83 грн інфляційних втрат, 7000,00 грн. адвокатських послуг. Суд апеляційної інстанції оцінивши докази, підтверджуючі сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранум» 172484,84 грн основного боргу у справі №9/131, визнав, що стягненню підлягають інфляційні за період з червня 2008 року до 26.09.2013 року. При цьому, апеляційний суд врахував відсутність вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» у ненадходженні коштів на рахунок позивача при виконанні виконавчою службою наказу у справі №9/131, що встановлено рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року. В частині вимог про стягнення 1428,14 3% річних та 10905,79 грн інфляційних втрат апеляційним судом відмовлено, з огляду на невірно здійснений позивачем розрахунок.
Суд касаційної інстанції, не погодився з висновками попередніх судових інстанцій та направив справу на новий розгляд, вказавши на необхідність врахування поданої до суду апеляційної інстанції заяви про застосування позовної давності, визнавши поважними причини неможливості подання відповідної заяви до суду першої інстанції.
Також, при новому розгляді справи суду необхідно оцінити, в сукупності, усі допустимі та належні докази у справі, врахувати викладене, правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 19.08.14 у справі №923/945/13, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від з'ясованого установити наявність чи відсутність підстав для задоволення даного позову.
Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 31.10.2006 року між ТОВ «Тридента Агро» (продавець) та ТОВ «Гранум» (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №192, згідно з яким визначені умови купівлі-продажу кукурудзи (п.1.1 Договору).
На виконання умов Договору позивачем на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 172 489,81 грн., що підтверджено видатковими накладними №РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року, №РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року.
Оскільки ТОВ «Гранум» зобов'язання з оплати одержаного товару не виконало, ТОВ «Тридента Агро» звернулось до Господарського суду Донецької області з остаточними позовними вимогами до ТОВ «Гранум» про стягнення з ТОВ «Гранум» на користь ТОВ «Тридента Агро» 172 489,81 грн. основного боргу, пеню у розмірі 98 465,26 грн. за договором №192 від 31.10.2006 року, 14 507,64 грн. - 3% річних, індекс інфляції у розмірі 82 967,53 грн., адвокатські послуги у розмірі 15000 грн. згідно договору №148/06/08 про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 27.06.2008 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2010 року у справі № 9/131 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» основний борг у сумі 172 484,81 грн., 3%-річних в сумі 8 371,55 грн. та інфляційні витрати в сумі 59 979,27 грн., які нараховані за період із 20.11.2006 року по 14.07.2008 року та 6 063,69 грн. судових витрат.
Таким чином, 172 489,81 грн. боргу, на який нараховвно 3% річних та інфляційні к справі, що розглядається, визначена до стягнення постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2010 року у справі № 9/131, про що видано наказ від 03.11.2010 у справі № 9/131, який своєчасно та в повному обсязі боржником не виконано.
Також, 26.01.2011 року між ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» та ФОП Грищенко О.М. було укладено угоду № К-88-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), пунктом 1.1. якої встановлено, що первісний кредитор (ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО») відступає новому кредитору (ФОП Грищенко О.М.) право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ», зобов'язання щодо сплати розміру 3%-річних, інфляційних втрат набутих Первісним кредитором на підставі видаткової накладної №РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та видаткової накладної № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «ГРАНУМ» грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до даної угоди.
29.04.2013 між ФОП Грищенко О.М. та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» укладено угоду № 57/04-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Розділом 1 даної угоди, встановлено, що первісний кредитор (ФОП Грищенко О.М.) відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ», зобов'язання щодо сплати розміру 3%-річних, інфляційних витрат набутих первісним кредитором на підставі видаткової накладної № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та видаткової накладної № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 та згідно угоди № К-88-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 26.01.2011 у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «ГРАНУМ» свого зобов'язання згідно вищезазначених накладних.
Відповідно до умов угоди №57/04-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення а вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 29.04.2013 року, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі 3%-річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення боржником грошового зобов'язання згідно видаткової накладної № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року та видаткової накладної №РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року.
У зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «ГРАНУМ» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ «СОВАГРО» (як поручитель ТОВ «Гранум») та ТОВ «ГРАНУМ» суми 3% річних за період із 15.07.2008 року по 03.03.2014 року.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.05.2014 року у справі № 916/772/14, позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» задоволено.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №57/04-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 29.04.2013, 07.04.2014 між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор) та ТОВ «ПК «ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (поручитель) був укладений Договір поруки № 07-04-2014-4, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та угоди, передбаченою ст. 2 цього договору. пункт 1.1. договору.
Пунктом 3.1. договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 75 000 грн.
Позивач, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що відповідачами у справі не були належним чином виконанні взяті зобов'язання щодо сплати коштів, що є підставою для нарахування 3% річних за період з 04.03.2014 року по 12.06.2014 року та інфляційних втрат за період з червня 2008 року по травень 2014 року.
Під час нового розгляду справи позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути 826,14 грн. 3% річних за період з 04.03.2014 року по 04.05.2014 року (з врахуванням частковї сплати 30.04.2014 року) та 65889,20 грн. інфляційних за період з червня 2008 року по квітень 2014 року.
Відповідач-2, заперечуючи проти заявлених вимог, обґрунтовує це тим, що заборгованість відповідача протягом 2011-2013 років повністю погашена, а отже підстави нарахування 3% річних та інфляційних втрат відсутні.
Крім того, відповідач-2 зазначав, що стосовно заявлених вимог необхідно застосувати позовну давність.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, на виконання постанови Вищого господарського суду України від 16.09.2010 року у справі № 9/131, Господарським судом Донецької області був виданий наказ № 9/131.
26.04.2012 року державним виконавцем ВДВС Кремінського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
21.08.2013 року на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби Кремінського РУЮ від ТОВ «Гранум» надійшли кошти в сумі 180000 грн., з яких 122093,54 грн. розподілено на користь позивача.
13.09.2013 року депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби Кремінського РУЮ від ТОВ «Гранум» надійшли кошти в сумі 66179,71 грн., з яких 61539,39 грн. розподілено на користь позивача.
26.09.2013 року на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби Кремінського РУЮ від ТОВ «Гранум» надійшли кошти в сумі 10224,46 грн., яка повністю була розподілена на користь позивача.
Дане підтверджується довідкою Відділу державної виконавчої служби Кремінського районного управління юстиції № 1191 від 25.02.2014 року.
Крім того, даною довідкою ВДВС Кремінського РУЮ підтверджують, що станом на 25.02.2014 року ТОВ «Гранум» заборгованість в повному обсязі сплачено, проте кошти на рахунок ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» не перераховані Управлінням Державної казначейської служби України в Кремінському районі.
До того ж 06.05.2014 року ВДВС Кремінського РУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки наказ № 9/131 виконано реально, заборгованість сплачено в повному обсязі.
Позивач, зазначаючи, що на день звернення із даним позовом до суду кошти боржником на його рахунок не перераховані, обґрунтовує це тим, що відповідно до норм чинного законодавства України, кошти вважаються сплачені боржником кредитору в день, коли вони зараховані на розрахунковий рахунок кредитора, а оскільки кошти від ТОВ «ГРАНУМ» на рахунки позивача на цей час не надійшли, що підтверджується відповідними довідками банківських установ, відповідно зобов'язання відповідачем належним чином не виконано.
Зазначене твердження позивача спростовується наступним.
В матеріалах справи наявна копія рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року, яке залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 року, яким розглянуто позов ТОВ «ГРАНУМ» до ВДВС Кремінського РУЮ та Управління державної казначейської служби України у Кремінському районі Луганського області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Вказаним рішення було встановлено, що ТОВ «ГРАНУМ» на депозитний рахунок виконавчої служби в період з серпня по вересень 2013 року були перераховані кошти, зокрема на виконання наказу Господарського суду Донецької області № 9/131, які, в свою чергу, не були зараховані на рахунки ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» з вини Управляння державної казначейської служби України у Кремінському районі Луганської області та, відповідно, було зобов'язано управління виконати платіжні доручення та перерахувати кошти на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС».
Таким чином, зважаючи на вказане рішення вина ТОВ «ГРАНУМ» у ненадходженні коштів на рахунок позивача - відсутня, а отже останнім свої зобов'язання щодо сплати коштів за постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2010 року виконано в повному обсязі та належним чином в дати надходження коштів на рахунки виконавчої служби.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Позивачем заявлена вимога про стягнення 826,14 грн. 3% річних за період з 04.03.2014 року по 04.05.2014 року (з врахуванням частковї сплати 30.04.2014 року)
Дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки, як було зазначено вище, судами встановлено, що ТОВ «ГРАНУМ» основну суму боргу, визначену постановою Вищого Господарського суду України від 16.09.2010 року у справі № 9/131 в розмірі 172484,81 грн., на яку нараховано 3% річних ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» в рамках даної справи, було сплачено остаточно у вересні 2013 року, а отже обов'язок по сплаті 3% річних за період з 04.03.2014 року по 04.05.2014 року відсутній.
Стосовно заявленої вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 65889,20 грн. інфляційних за період з червня 2008 року по квітень 2014 року суд зазначає, що з урахуванням, доказів сплати ТОВ «ГРАНУМ» основної суми боргу, визначеної постановою Вищого Господарського суду України від 16.09.2010 року у справі № 9/131 в розмірі 172484,81 грн., період нарахування інфляційних втрат визначається з червня 2008 року по 26.09.2013 року (з урахуванням проплат, здійснених 21.08.2013 року, 13.09.2013 року та 26.09.2013 року).
Таким чином, інфляційні за період з 27.09.2013 року по заявлений в позові період не підлягають задоволенню.
Крім того, на момент звернення до суду 17.06.2014 року позивач мав право в межах строку позовної давності заявляти вимогу про стягнення інфляційних в межах трирічного строку, що передував зверненню до суду, тобто за період з 18.06.2011 року по період сплати 26.09.2013 року (з урахуванням проплат, здійснених 21.08.2013 року, 13.09.2013 року та 26.09.2013 року).
Тобто підлягають задоволенню інфляційні, нараховані на суму боргу 172484,81 грн. за період з 18.06.2011 року по 26.09.2013 року (з урахуванням проплат, здійснених 21.08.2013 року, 13.09.2013 року та 26.09.2013 року). Однак, у відповідний період було відсутнє інфляційне збільшення (дефляція), тому відсутні нарахування, які підлягають стягненню з відповідача.
Суд не приймає посилання позивача на переривання строку давності поданням позову, що розглядався Господарським судом Одеської області у справі № 916/772/14, оскільки предметом позову була вимога виключно про стягнення 3% річних і у відповідний період позивач не був позбавлений підстав та права одночасно звернутись і з вимогою про стягнення інфляційних, однак відповідним правом не скористався, тому вважається таким, що пропустив строк позовної давності. Вимога про стягнення 3% річних та інфляційних безпосередньо пов'язані з сумою простроченого боргу, яка встановлена Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2010 року у справі № 9/131 (відповідна постанова була підставою для переривання строку давності як для основного боргу, так і для проведених на нього нарахувань), однак між собою вимоги є самостійним і заявлення вимоги про стягнення 3% річних не перериває строку давності для вимоги про стягнення інфляційних.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають як безпідставні, а вчастині вимог про стягнення інфляційних за період до 18.06.2011 року - у зв'язку з пропуском строку давності.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 49 Господарського кодексу України, оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя А.Ю. Кошик