ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
22.07.2015
Справа № 910/18596/15
Суддя Селівон А.М., розглянувши
позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"
до Приватного підприємства "ТЕХМАШСЕРВІС"
про стягнення 18 195,93 грн.
Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Техмашсервіс" про стягнення 18195,93 грн., а саме 14875,67 грн. основного боргу, 1922,69 грн. процентів річних та 1397,57 грн. пені, а також стягнення1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Як вбачається із змісту поданої позовної заяви № 918-13 від 16.07.15 р. позовні вимоги ґрунтуються на укладених між сторонами двох договорах оренди, а саме:
- № ДО - 37/Б-2013 від 01.07.13 р.;
- № ДО - 83/Б-2014 від 01.07.14 р..
При цьому, як на підставу позовних вимог позивач посилається на той факт, що внаслідок порушення зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендної плати відповідачем за користування майном у відповідності умов до вищезазначених договорів у останнього виникла заборгованість, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та пеня.
Суд зазначає, що передумови об'єднання позовних вимог визначені ч.1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Об'єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Згідно аналізу позовних матеріалів судом встановлено, що кожен із вищевказаних договорів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є самостійним правочином та не пов'язаний з іншим, на підтвердження позовних вимог до позовної заяви позивачем додано різні докази виконання зобов'язань, тобто розмір заявленої до стягнення заборгованості фактично є сумою визначеного позивачем боргу по кожному окремому з двох вказаних у позовній заяві договорів, невиконання зобов'язань відповідачем по яких стало підставою звернення позивача до суду.
Отже, кожен з договорів підлягає окремому дослідженню щодо з'ясування прав, обов'язків і взаємовідносин сторін, встановлення обставин щодо виконання кожного договору та з'ясування обґрунтованості заявлених позовних вимог по кожному з договорів оренди окремо.
Таким чином, предметом позову даної позовної заяви є об'єднані вимоги, що виникають з різних підстав, при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання зобов'язань згідно кожного договору.
Суд зазначає, що сам факт укладення оспорюваних договорів в одному складі учасників жодним чином не унеможливлює вирішення питання щодо стягнення заборгованості по кожному договору окремо при заявлених підставах, навпаки, за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню два окремих спори.
Схожість договорів, їх предметів, відносин (їх однорідність), так само як і подібність документів, які мають бути доказами на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, не дає підстав суду вважати за можливе об'єднати в одній позовній заяві вимоги про стягнення заборгованості за різними договорами оренди.
При цьому, вирішення питання про стягнення заборгованості за кожним договором окремо жодним чином не залежить від вирішення питання про стягнення боргу згідно іншого вказаного договору оренди. Окрім того, по кожному з договорів оренди позивачем нараховані проценти річних та пеня.
Навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з окремими позовами про стягнення заборгованості за кожним із вищезазначених договорів.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що об'єднання таких вимог у позовній заяві та одночасний їх розгляд перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, належній, ретельній оцінці доказів, що має ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що, в свою чергу, призведе до суттєвого утруднення правильного і своєчасного вирішення господарського спору.
Крім того суд не приймає до уваги посилання позивача як на підставу об"єднання позовних вимог на пов"язаність договорів між собою поданими доказами та однорідністю позовних вимог, як таке, що суперечить принципу об"єктивної (судової) істини, який полягає в обов"язку суду з"ясувати усі дійсні обставини справ, пов"язані із спірними правовідносинами, і на їх основі вирішити питання про права та обов"язки сторін спору. Зокрема, за приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно п. 5 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо в позовній заяві порушено правила об'єднання вимог і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.
Вищевикладена правова позиція наведена в п.3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де зазначено, що якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, зокрема, якщо об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню без розгляду на підставі п.5 ч. 1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачу роз'яснюється, що відповідно до ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви.
З огляду на повернення позовної заяви без розгляду, судовий збір у сумі 1827,00 грн., сплачений позивачем квитанцією № 55735328 від 25.06.15 р., підлягає поверненню.
Керуючись Законом України «Про судовий збір», п. 5 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Повернути позивачу - Публічному акціонерному товариству "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" судовий збір у сумі 1827,00 грн., сплачений позивачем квитанцією № 55735328 від 25.06.15 р., відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.11 р..
Додаток: на 82 арк.
Дана ухвала набирає законної сили з 22 липня 2015 року та є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.
Для вирішення питання про повернення судового збору заявник має звернутись до органів Державної казначейської служби України.
Суддя Селівон А.М.