61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
16.07.2015 Справа № 905/382/15
Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Пилипенко О.М. розглянувши матеріали
за позовом
Публічного акціонерного товариства «Коростенський завод «Янтар»
до
Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»
про
стягнення 70960,74грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод «Янтар» до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення 70960,74грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договорів поставки №15/706 від 13.08.2014 та №15/754 від 02.09.2014 в частині оплати вартості отриманого товару.
На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договорів поставки №15/706 від 13.08.2014 та №15/754 від 02.09.2014, специфікацій, видаткових накладних, довіреностей.
Ухвалою від 16.06.2015 за вказаним позовом порушено провадження по справі №908/382/15.
Позивач явку своїх представників не забезпечив, через канцелярію суду, подав документи на виконання вимог суду, у тому числі довідку про стан заборгованості, відповідно до якої 03.06.2015 відповідач перерахував позивачу 15000,00 грн., заборгованість становить 30890,10 грн. Також позивач подав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача, яке судом задоволено.
Відповідач явку своїх представників не забезпечив, вимог суду не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції, яке є в матеріалах справи.
За таких обставин, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, спір розглядається за наявними в справі документами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
13.08.2014 між Публічним акціонерним товариством «Коростенський завод «Янтар», як постачальником (позивач) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь», як покупцем (відповідач) підписаний договір поставки №15/706, відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товар, який визначений в специфікаціях.
Згідно з п. 9.3 договору покупець здійснює оплату товару протягом строку вказаного в специфікаціях, від дня отримання оригіналів рахунків на оплату та сертифікатів якості, якщо інше не передбачено специфікаціями.
Пунктом 6.1 договору сторони передбачили умовами передачі товару, а саме на постачальника покладені зобов'язання щодо передачі покупцю одночасно з продукцією наступних документів: рахунок, сертифікат якості, накладну (у накладній обов'язкове посилання на одержувача продукції), податкову накладну, товаро-транспортну накладну.
Якщо на моменту передачі товару будь-який з документів відсутній, він повинен бути переданяий протягом 3 днів після передачі товару (п. 6.2 договору).
Договір діє до 31.01.2015 (п. 13.2 договору).
Між сторонами підписана специфікація №1 до договору №15/706 на загальну суму 136382,40 грн., в якій погоджені умови про поставку товару та оплату, зокрема 100% оплата протягом 35 календарних днів по факту поставки та наданню пакету документів на поставку.
На виконання умов договору №15/706 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 44332,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №ЯН000001441 від 04.09.2014, №ЯН000001412 від 01.09.2014, №ЯН000001483 від 01.09.2014, №ЯН000001502 від 10.09.2014, довіреностями на отримання товаро-матеріальних цінностей.
Відповідач не надав жодних заперечень щодо не отримання товару або не отримання будь-якого супроводжуючого документу від позивача.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджується передача позивачем та отримання відповідачем товару.
Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.
Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару за вищезазначеними видатковими накладними оплатив частково 03.06.2015 у розмірі 15000,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення №13194 від 03.06.2015, заборгованість становить 29332,20 грн. Інших доказів матеріали справи не містять.
02.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Коростенський завод «Янтар», як постачальником (позивач) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь», як покупцем (відповідач) підписаний договір поставки №15/754, відповідно до умов якого постачальник передає покупцю, а покупець приймає та оплачує товар, який визначений в специфікаціях.
Згідно з п. 4.3 договору покупець здійснює 100% оплату товару з відстрочкою платежу на 35 календарних днів.
Пунктом 3.1 договору сторони передбачили умовами передачі товару, а саме на постачальника покладені зобов'язання щодо передачі покупцю одночасно з продукцією наступних документів: рахунок, сертифікат якості, накладну (у накладній обов'язкове посилання на одержувача продукції), податкову накладну, товаро-транспортну накладну.
Якщо на моменту передачі товару будь-який з документів відсутній, він повинен бути переданий протягом 3 днів після передачі товару.
Між сторонами підписані специфікації №1 та №2 до договору №15/754 на загальну суму 6360,30 грн., в якій погоджені умови про поставку товару та оплату, зокрема 100% оплата протягом 35 календарних днів.
На виконання умов договору №15/754 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1557,90 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №ЯН000001446 від 04.09.2014, довіреністю на отримання товаро-матеріальних цінностей.
Відповідач не надав жодних заперечень щодо не отримання товару або не отримання будь-якого супроводжуючого документу від позивача.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджується передача позивачем та отримання відповідачем товару.
Оскільки відповідачем отримано товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.
Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару по договору №15/754 не оплатив, заборгованість становить 1557,90 грн.
Оцінивши зміст зазначених угод, з яких виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як роз'яснено у п.п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що - якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що відповідно до умов договорів позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем повинна бути оплачена протягом 35 календарних днів з дня поставки товару.
Проте відповідач свої зобов'язання не виконав, станом на момент звернення позивача до суду, заборгованість відповідача становить 30890,10грн.
Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 30890,10грн., а матеріали справи таких не містять.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 30890,10грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення 15000,00 грн. основного боргу задоволенню не підлягають, оскільки станом на момент звернення позивача до суду (12.06.2015) відповідач вже перерахував (03.06.2015) вказану заборгованість.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.10.6 договору №15/706 та п. 5.2 договору №15/754 просить стягнути з відповідача пеню за період з 16.10.2014 по 25.05.2015 у розмірі 4075,04 грн.
Відповідно до п. 10.6 договору №15/706 та п. 5.2 договору №15/754 у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню постачальнику у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше на подвійної облікової ставки НБУ.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розглянувши розрахунок пені суд приходить до висновку про невірне застосування позивачем періоду нарахування пені,оскільки позивачем здійснено розрахунок пені не з наступного дня коли зобов'язання повинно було бути виконано та не враховано перебіг шестимісячного строку, вказаний у ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Судом відзначається, що умовами договорів не погоджені положення про нарахування пені понад строк передбачений законом.
Враховуючи ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України позивач має право нараховувати пеню на суму 23736,00 грн. з 07.10.2014 по 07.04.2015, на суму 6360,30 грн. з 10.10.2014 по 10.04.2015, на суму 15793,80 грн. з 16.10.2014 по 16.04.2015, а позивач нараховує з 16.10.2014 по 25.05.2015, тобто поза межами шестимісячного строку. Судом встановлено, що позивачем розмір пені 0,04% не перевищує подвійну облікову ставку НБУ відповідного періоду.
За розрахунком суду розмір пені складає 3271,40 грн. (розрахунок здійснений з урахування дати початку нарахування пені зазначену позивачем, а саме на суму 23736,00 грн. з 16.10.2014 по 07.04.2015, на суму 6360,30 грн. з 16.10.2014 по 10.04.2015, на суму 15793,80 грн. з 16.10.2014 по 16.04.2015), який і підлягає задоволенню.
Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманої продукції, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 16.10.2014 по 25.05.2015 у розмірі 837,34грн. та інфляційні втрати у розмірі 20158,26 грн.
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних суд визнає його вірним, тому позовні вимоги про стягнення останніх у розмірі 837,34 грн. підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат, суд визнає його арифметично не вірним, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 20145,75 грн., який і підлягає задоволенню
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з сторін пропорційно задоволеним вимогам .
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (м.Краматорськ, Донецька область, 84306, код ЄДРПОУ 00210602 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства «Коростенський завод «Янтар» (11503, м. Коростень, Житомирська обл, 2, код 02969797) суму основного боргу у розмірі 30890 (тридцять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 10коп., пеню у розмірі 3271 (три тисячі двісті сімдесят одна) грн. 40 коп., 3% річних у сумі 837 (вісмсот тридцять сім) грн. 34коп., судовий збір у розмірі 1419 (одна тисяча чотириста дев'ятнадцять) грн. 79 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Д.М. Огороднік
Дата складення повного рішення 21.07.2015.