22 липня 2015 року Справа № 922/1071/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Полякова Б.М.,
суддів:Коваленка В.М., Короткевича О.Є. (доповідач у справі),
розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Шуби Володимира Івановича
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 року
у справі Господарського суду№ 922/1071/14 Харківської області
за заявою доОснов'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-сервіс"
пробанкрутство,
Представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24 березня 2015 року (суддя Міньковський С.В.) заяву арбітражного керуючого Шуби В.І. задоволено частково; стягнуто з кредиторів Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова, Харківського міського центру зайнятості, Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, ПАТ "Укрсоцбанк", Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Харківської дирекції, ТОВ "ОТП Факторинг" на користь арбітражного керуючого Шуби Володимира Івановича грошову винагороду пропорційно до розміру грошових вимог. В іншій частині заяви ліквідатора Шуби Володимира Івановича відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 травня 2015 року (судді: Фоміна В.О. - головуючий, Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) ухвалу Господарського суду Харківської області від 24 березня 2015 року в частині задоволення клопотання арбітражного керуючого Шуби В.І. про стягнення з кредиторів заборгованості перед ліквідатором у загальній сумі 13 360,28 грн. скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання про стягнення з кредиторів 13 360,28 грн. в іншій частині ухвалу місцевого суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, скаржник арбітражний керуючий Шуба Володимир Іванович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21 травня 2015 року у справі № 922/1071/14, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 24 березня 2015 року залишити в силі.
Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 98, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
В свою чергу, кредитор Управління Пенсійного Фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу, вважає постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21 травня 2015 року законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просить останню залишити без змін.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Скасовуючи ухвалу місцевого суду, апеляційний господарський суд зазначив, що оскільки ліквідатором не в повному обсязі вжито заходів щодо виявлення активів боржника, місцевий суд дійшов передчасного висновку про необхідність покладення обов'язку відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі (в тому числі щодо оплати послуг арбітражного керуючого) на кредиторів у справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого превалюють у застосуванні над нормами Господарського процесуального кодексу, як спеціальні норми.
Згідно ч. 1 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.
Частиною 3 даної статті Закону про банкрутство встановлено, що грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. При цьому основна винагорода визначається у розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.
Відповідно до п. 4 ст. 115 Закону про банкрутство витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом.
Частина 5 ст. 115 Закону про банкрутство передбачає, що сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.
Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів (ч. 6 ст. 115 Закону про банкрутство).
Тобто, законодавцем встановлено джерело оплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого: за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника, або за рахунок сформованого кредиторами фонду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що кредиторами (комітетом кредиторів) рішення про формування відповідного фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не приймалося.
В той же час, суди встановили, що, звертаючись з клопотанням про виплату за рахунок кредиторів (пропорційно визнаних вимог) грошової винагороди за виконання функцій ліквідатора та відшкодування понесених витрат у ліквідаційній процедурі боржника, ліквідатор посилається на те, що ним проведені всі необхідні заходи щодо розшуку активів банкрута та встановлено їх відсутність, про що доведено до відома комітету кредиторів, на засіданні якого (протокол № 3 від 04.02.2015р.) прийнято рішення про погодження звіту про витрати.
Однак, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, місцевий суд, застосовуючи такий захід, як покладення на кредиторів обов'язку з відшкодування пропорційно розміру їх вимог витрат у ліквідаційній процедурі, повинен був переконатися у виключності обставин справи, які б з переконливістю доводили неможливість задоволення вказаних вимог за рахунок інших передбачених законом джерел.
Виходячи з приписів закону під час ліквідаційної процедури на ліквідатора покладаються обов'язки по здійсненню заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута.
Проте, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність інформації про вжиття ліквідатором всіх ліквідаційних заходів щодо розшуку та повернення майна.
До того ж, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Харківського апеляційного господарського суду у даній справі ухвалу Господарського суду Харківської області у справі № 922/1071/14, якою затверджено звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу ТОВ "Укрінвест-сервіс" і припинено провадження у справі, скасовано, а справу № 922/1071/14 передано на розгляд господарського суду Харківської області.
Разом з тим, посилаючись на протокол комітету кредиторів № 3 від 04.02.2014 року, апеляційний суд встановив, що рішення щодо пропорційності розподілення грошової винагороди між кредиторами комітетом не приймалося.
До того ж, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність місцевим судом оцінки звіту щодо нарахування і виплати грошової винагороди та витрат, понесених в ліквідаційній процедурі.
Зокрема, на підтвердження понесених витрат в ліквідаційній процедурі ліквідатором надано звіт про витрати у справі № 922/1071/14 в загальній сумі 16 851,88 грн., в якому, серед іншого, наявні відомості про витрати на послуги банку у сумі 23,63 грн. Проте, апеляційним судом досліджено, що відповідно до квитанції від 16.01.2015р. грошові кошти у розмірі 23,63 грн. призначались як безповоротна фінансова допомога.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо передчасності задоволення заяви про стягнення з кредиторів на користь арбітражного керуючого Шуби Володимира Івановича грошової винагороди та витрат, понесених в ліквідаційній процедурі, пропорційно до розміру грошових вимог.
Крім того, ліквідатор просив стягнути з ініціюючого кредитора Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області 3 491,60 грн. в якості оплати грошової винагороди розпорядника майна.
Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний господарський суд, правомірно відмовив у задоволенні клопотання в частині оплати грошової винагороди за виконання обов'язків розпорядника майна у розмірі 3 491,60 грн., оскільки звіт про оплату грошової винагороди за підсумками роботи розпорядника майна Шуби В.І. комітетом кредиторів не розглядався та судом не затверджувався, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні клопотання в цій частині.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21 травня 2015 року у справі № 922/1071/14 прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Шуби Володимира Івановича залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21 травня 2015 року у справі № 922/1071/14 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич