20 липня 2015 р. Справа № 7/46/2012/5003
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України в особі Концерну "Військторгсервіс", який є структурним підрозділом Міністерства, м. Київ
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин ВВВТ", м. Вінниця
про визнання недійсним правочину
За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.
За участю представників:
позивача: Зільберт Олег Євгенович, довіреність № 147 від 17.07.2015 р., паспорт серії АВ №963395 виданий Замостянським РВ ВМУ України у Вінницькій області.
Заступником військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України в особі Концерну "Військторгсервіс", який є структурним підрозділом Міністерства заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин ВВВТ" про визнання недійсним правочину - договору купівлі-продажу від 11.03.2011 р. та застосування наслідків недійсності правочину.
Ухвалою від 10.07.2012 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/46/2012/5003 .
24.09.2012 р. у справі № 7/46/2012/5003 прийнято рішення відповідно до якого позов задоволено повністю.
На виконання вказаного рішення 12.12.2012 р. було видано відповідні накази, які надіслані на адресу стягувача.
05.10.2012 р. матеріали справи № 7/46/2012/5003 надіслано до Рівненського апеляційного господарського суду.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 р. рішення господарського суду Вінницької області залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2013 р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 р. у справі № 7/46/2012/5003 залишено без змін.
07.07.2015 р. надійшло клопотання Концерну "Військторгсервіс" від 30.06.2015 р. про відстрочку виконання рішення суду від 24.09.2012 р. на один рік.
Ухвалою від 09.07.2015 р. розгляд вказаної заяви призначено на 20.07.2015 р.
В засідання суду 20.07.2015 р. прокурор, Міністерство оборони України, відповідач не з'явились, витребуваних доказів не подали, причин неявки та неподання доказів не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись ухвалою від 09.07.2015 р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.
Неявка прокурора, представників Міністерства оборони України та відповідача не перешкоджає розгляду заяви по суті.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без технічної фіксації судового процесу.
В судовому засіданні оголошувалась перерва в межах дня в зв'язку з необхідністю надання представником заявника додаткових доказів.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання про відстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено наступне.
Як вбачається із матеріалів справи клопотання про відстрочку виконання рішення мотивоване наступним: заявник знаходиться у вкрай незадовільному фінансовому становищі; на виконанні в органах ДВС перебувають виконавчі провадження в яких заявник являється боржником на загальну суму 7 335 032,09 грн; заборгованість з податків і зборів, платежів станом на 16.02.2015 р. становить 14 196 505,84 грн; на майно та рахунки накладено арешти, а також все майно передано в податкову заставу; виконання рішення прийнятого у справі № 7/46/2012/5003 призведе до банкрутства підприємства тощо.
В підтвердження обставин викладених у клопотанні відповідач надав суду ряд документів, серед яких матеріали довідка ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві від 20.02.2015 р. про наявність заборгованості з податків і зборів, платежів, матеріали зведеного виконавчого провадження № 35683134 боржником в якому являється заявник, копії судових рішень, договори тощо.
При розгляді клопотання про відстрочку рішення суду судом враховано наступне.
Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
В п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" наголошено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки або розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Разом з тим законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
Здійснивши оцінку поданого позивачем клопотання про відстрочку виконання рішення суду в сукупності із наведеними вище приписами господарського процесуального законодавства суд дійшов наступних висновків.
Наведені заявником в клопотанні від 30.06.2015 р. обставини, а саме негативний фінансовий стан, наявність значної заборгованості з податків і зборів, платежів та перед іншими кредиторами не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки вони носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка за приписами статті 42 ГК України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, відтак, не є підставою вважати збиткову фінансову діяльність відповідача винятковим випадком у розумінні суті статті 121 ГПК України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.
Окрім того долучені до клопотання про відстрочку виконання докази, на думку суду, достовірно не підтверджують викладені у заяві обставини.
Зокрема із наданого заявником звіту про фінансовий результат за І квартал 2015 року вбачається, що останній збільшив чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на 3 711 000,00 грн у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року отримавши чистий прибуток у розмірі 112 000,00 грн.
Крім того судом встановлено, що у заявника існує дебіторська заборгованість, розмір якої станом на 15.07.2015 р. складає 16 965 912,00 грн, яка значно перевищує розмір вимог до боржника у зведеному виконавчому провадженні, який становить згідно облікової картки на зведене виконавче провадження № ЄДРВП 35683134 станом на 03.07.2015 р. 7 050 697,66 грн.
До того ж з моменту видачі наказу у справі № 7/46/2012/5003 (12.12.2012 р.) заявником не надано доказів повернення грошових коштів відповідачу, в той час як виконавче провадження за наказом щодо повернення майна відповідачем позивачу завершено про що вказав представник заявника в письмових поясненнях від 20.07.2015 р. поданих в судовому засіданні. а також підтверджується наявною у справі постановою про закінчення виконавчого провадження від 24.02.2014 р. за наказом про зобов'язання відповідача звільнити приміщення (а.с.230-233, т.4).
Посилання заявника на можливість призведення даного підприємства до банкрутства в разі примусового виконання рішення по даній справі грунтується лише на припущенні останнього.
В доповнення до вказаного суд зауважує, що як вказувалось вище, підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом, тобто обставини які об'єктивно існують на момент подачі відповідної заяви в той час як заявник у своїй заяві, з поміж іншого, посилається на обставини виникнення яких лише припускається в подальшому останнім, що свідчить про передчасність твердження заявника в наведеній вище частині.
При цьому суд зауважує, що заявником до клопотання про відстрочку виконання рішення суду взагалі не долучено доказів відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Вінницької області від 12.12.2012 р. у справі № 7/46/2012/5003 та його наявності на момент розгляду даного клопотання.
Зокрема із облікової картки на зведене виконавче провадження № ЄДРВП 35683134 станом на 03.07.2015 р. вбачається відсутність на виконанні у вказаному провадженні наказу господарського суду Вінницької області від 12.12.2012 р. виданого у справі № 7/46/2012/5003.
Розглядаючи клопотання Концерну "Військторгсервіс" про відстрочку виконання рішення суд також приймає до уваги наступні положення законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.
Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
З врахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про те, що наведені заявником обставини та надані документи в якості підстави для відстрочки виконання рішення є непереконливими, не підтверджують неможливості чи ускладнення виконання рішення суду і даний випадок не може розцінюватись як винятковий, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення.
Таким чином, клопотання від 30.06.2015 р. Концерну "Військторгсервіс" про відстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
Залишаючи без задоволення заяву відповідача суд принагідно зазначає, що відповідно до положень п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" право господарського суду відстрочити чи розстрочити виконання рішення суду не обмежене певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.86, 87, 115, 121 ГПК України, суд-
1. Клопотання Концерну "Військторгсервіс" від 30.06.2015 р. про відстрочку виконання рішення суду у справі № 7/46/2012/5003 відхилити повністю.
2. Копію ухвали надіслати прокурору, Міністерству оборони України та відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя Банасько О.О.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи.
2 - прокурору - вул.Червоноармійська, 105, м.Вінниця, 21007.
3 - позивачу - Повітрофлотський проспект, 6, м.Київ.
4 - відповідачу - вул.Коцюбинського, 30, м.Вінниця, 21001.