20 липня 2015 року Справа № 21/35
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р.,
розглянувши касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України
на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 03.02.2015 Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015
у справі№ 21/35 господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот"
до1. Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (відповідач-1); 2. Міністерства внутрішніх справ України (відповідач-2)
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1. Фірма "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." (третя особа-1); 2. Компанія "Jamat-Invest" (третя особа-2); 3. Компанія "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC (третя особа-3)
за участюЗаступника Генерального прокурора України
простягнення 12 426 108,50 грн.,
Подана Міністерством внутрішніх справ України касаційна скарга на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі № 21/35 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
У п. 61 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" (з урахуванням змін і доповнень) роз'яснено, що треті особи користуються правами і несуть обов'язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору); прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони (статті 26, 27, 29 ГПК України). Тому якщо до касаційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам, прокурору, який бере участь у справі, то така касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом (пункт 3 частини першої статті 1113 ГПК України).
Всупереч вимогам ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги не додано доказів надсилання копії касаційної скарги Заступнику Генерального прокурора України, який бере участь у справі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Однак, як встановлено судом, до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору.
Водночас скаржник звернувся до Вищого господарського суду України із клопотанням про відстрочення сплати судового збору.
У клопотанні скаржник посилається на те, що можливість подати платіжне доручення для сплати судового збору за касаційне оскарження до Державної казначейської служби для здійснення платежів з'явилась лише 12.06.2015, оскільки такі документи останньою приймаються за умови документального підтвердження законності та доцільності здійснення відповідних платежів за рахунок асигнувань на утримання Міністерства внутрішніх справ України, і таким підтвердженням є виключно судове рішення, що оскаржується.
Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Аналіз правового змісту зазначеної норми свідчить про те, що відстрочення скаржнику сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість сплатити судовий збір під час подання касаційної скарги у зв'язку з важким майновим станом скаржника.
Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Проте, з урахуванням ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", заявником не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для відстрочення скаржнику сплати судового збору.
За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для відстрочення сплати судового збору, а тому клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
З огляду на викладене, касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі № 21/35 підлягає поверненню.
Касаційна інстанція зазначає, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 1113 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно, з урахуванням вимог статей 53, 110 вказаного Кодексу.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Міністерству внутрішніх справ України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі № 21/35.
Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі № 21/35 повернути скаржнику.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.М. Волік
С.Р. Шевчук