22 липня 2015 року Справа № 910/13004/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Швець В.О.
судді: Кравчук Г.А, Данилова Т.Б. (доповідач)
розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015р.
у справі господарського суду№910/13004/14 міста Києва
за позовомзаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України
додержавного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара"
про за участю прокурора - представників сторін: позивача - відповідача -відшкодування вартості матеріальних цінностей та стягнення штрафних санкцій в розмірі 486608,92грн. прокурор відділу Генеральної прокуратури України Грищенко М.А. посв .№031484 Сущук Т.І., дов. № 1558/0/4-15 від 14.05.2015 не з'явився
В червні 2014 року заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Суднобудівний завод ім.61 Комунара" про зобов'язання останнього повернути до державного резерву матеріальні цінності мобілізаційного резерву, а саме: 13,3 тонни цинку вартістю 199500,00грн. та стягнення з відповідача 481143,17грн., з яких: 199500,00грн. штрафу за самовільне використання цінностей та 281643,17грн. пені.
25.07.2014 до господарського суду м.Києва від Державного агентства резерву України надійшла заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить замість зобов'язання останнього повернути до державного резерву матеріальні цінності мобілізаційного резерву, а саме: 13,3 тонни цинку, зобов'язати відповідача відшкодувати вартість матеріальних цінностей 13,3 тонни цинку на суму 199500,00грн. та стягнути з останнього штрафні санкції в сумі 486608,92грн., з яких: 199500,00грн. штрафу та 287108,92грн. пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ДП "Суднобудівний завод ім.61 Комунара" на користь Державного агентства резерву України 199500,00грн. вартості матеріальних цінностей, 199500,00грн. штрафу та 287108,92грн. пені.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2015 судові рішення було скасовано і справу направлено на новий розгляд, оскільки судові рішення були прийняті по неповно встановленим обставинам справи.
Під час нового розгляду справи рішенням господарського суду м. Києва від 08.04.2015 ( суддя Балац С.В.) позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 199500 грн. вартості матеріальних цінностей, 199500 грн. штрафу, 287108,92 грн. пені та судовий збір.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 (судді Чорногуз М.Г., Верховець А.А., Гаврилюк О.М.) рішення господарського суду м.Києва від 08.04.2015 змінено, викладено в іншій редакції, якою позов задоволено, стягнуто з ДП "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" на користь Держбюджету України 199500 грн. вартості самовільно відчужених матеріальних цінностей, 199500 грн. штрафу, 287108,92 грн. пені та судові витрати, оскільки в резолютивній частині суд першої інстанції помилково стягнув штраф та пеню на користь Державного агентства резерву України а не Державного бюджету, а також не вказав рахунків, на які належить стягнути кошти.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, державне підприємство "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована недоведеністю наявності на зберіганні спірних матеріальних цінностей, невизначення судами та позивачем саме на яку дату визнано ціну 13,3 тони цинку в сумі 199500,00грн., оспорює суму нарахованої пені.
Касатор в касаційній скарзі зазначає, що спірні 13,3 тони цинку в тому числі були використані у 1993-1995 роках під час виконання державного замовлення по будівництву рефрижераторних суден, про що було відомо позивачеві, а відтак вважає, що сплинув строк позовної давності, а також вважає зарахування вартості 13,3 тони цинку в рахунок зустрічних позовних вимог по оплаті за зберігання матеріальних цінностей резерву.
Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача та думку прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій під час нового розгляду справи, відповідно до Указу Президента України від 07.08.2001 №603/2001 Державний комітет України з державного матеріального резерву є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом України, утвореного на базі Державного комітету по матеріальних резервах згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2000 №1041.
Указом Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державний комітет України з державного матеріального резерву реорганізовано шляхом перетворення в Державне агентство резерву України. Пунктом 5 цього Указу встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.
Відносини сторін, що виникають зі зберігання матеріальних цінностей державного резерву, регулюються Законом України "Про державний матеріальний резерв", який є спеціальним і визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження запасів державного матеріального резерву, та іншими актами.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. Водночас, статтею 2 названого Закону визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника або одержувача без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву - це використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.
Статтею 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно з зазначеними завданнями власними силами.
Таким чином, підприємства зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву на основі мобілізаційного завдання, яке доводиться до підприємства. Таке мобілізаційне завдання є адміністративним актом, на підставі якого виникають правовідносини, які хоч і містять цивільно-правовий характер, але являються специфічними правовідносинами в силу особливостей мобілізаційного резерву.
Номенклатура накопичення є державним замовленням, тобто тим завданням, яке держава встановлювала підприємству.
Накопичення матеріальних цінностей для відповідача ДП "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" було проведено відповідно до затвердженої номенклатури на 1986 рік №С-14/1284сс від 16.05.1986.
На відповідальному зберіганні відповідача знаходились матеріальні цінності мобілізаційного резерву, що підтверджується відповідними розпорядженнями Кабінету Міністрів України, річними звітами ДП "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара", матеріалами інвентаризації та договором відповідального зберігання від 23.09.2009.
Актом перевірки від 12.05.2006, Актом перевірки від 25.10.2007, Актом перевірки станом на 01.11.2009, Актом інвентаризації комісією суднобудівного заводу станом на 11.02.2010 встановлено факт самовільного відчуження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а саме 13,3 тонн цинку.
Вартість 13,3 тони цинку (ціна за 1 т 15000 грн.) в сумі 199500грн. визначена станом на 12.05.2006 року, тобто на дату встановлення Держматрезервом факту самовільного використання мобілізаційного резерву.
Згідно статті 14 Закону України "Про Державний матеріальний резерв" у разі недоцільності закладення і зберігання самовільно використаних матеріальних цінностей або виключення їх з номенклатури, скасування мобілізаційного чи іншого спеціального завдання юридичні особи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, відповідальні зберігачі відшкодовують вартість відсутніх матеріальних цінностей державного резерву, виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження) із сплатою пені до повного відшкодування вартості матеріальних цінностей.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №948-0015 було скасоване мобілізаційне завдання на 1986 рік, отже визнано недоцільним закладення і зберігання самовільно використаних 13,3 тонни цинку ДП "Суднобудівний завод ім.61 Комунара".
За таких умов заява Державного агентства резерву України про зміну позовних вимог, якою позивач просив замість зобов'язання повернути до державного резерву матеріальні цінності мобілізаційного резерву, а саме: 13,3 тонни цинку, стягнути з відповідача вартість 13,3 тонни цинку у сумі 199500 грн., визнана судами обґрунтованою та підставно прийнята судом до розгляду.
Судами попередніх інстанцій встановлено факт самовільного використання 13,3 т цинку (матеріальних цінностей мобілізаційного резерву), а вимоги позивача Державного агентства резерву України про відшкодування вартості матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в сумі 199500 грн. визнані судами обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 14 Закону України "Про Державний матеріальний резерв" встановлено, що у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості, виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.
Відповідно до п. 21 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1129 від 08.10.1997, ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держрезервом України виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції, а в разі проведення конкурсу - за цінами конкурсу на кожну партію конкретної продукції.
Вартість матеріальних цінностей державного резерву, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження відповідно до акту перевірки від 12.05.2006 становить 199500,00грн., отже 100% штрафу становить 199500,00 грн.
Відповідно до пункту 16 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" розмір пені, передбачений пунктом 10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей та виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно із розрахунком позивача з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 287108,92грн. за період з 12.05.2006р. по 21.07.2014р.
Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду здійснено перевірку розрахунку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за вказаний період і визнано розрахунок вірним.
Заперечення відповідача ДП "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" в частині розміру нарахованої пені, викладені в касаційній скарзі, були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій, які виходили з того, що у відповідності до статтей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести належними доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте, відповідач не надав судам свого контррозрахунку нарахованої пені.
Доводи державного підприємства "Суднобудівний завод ім.61 Комунара", що про використання для виконання державного замовлення спірних 13.3 тонни цинку у 1993-1995 роках було достеменно відомо Держматрезерву, визнані судами безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази.
Щодо посилань ДП "Суднобудівний завод ім.61 Комунара" на застосування наслідків спливу позовної давності, то вони правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки відповідно до ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".
Твердження відповідача ДП"Суднобудівний завод ім.61 Комунара" про проведення між сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 620084 грн. за відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей судами відхилені, оскільки нормами Закону України "Про державний матеріальний резерв" не передбачено такої процедури як залік зустрічних вимог. Крім того, відповідач не надав судам доказів заліку та направлення на адресу позивача листа із зазначенням пропозиції та сум, які заліковуються.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд виконав всі вимоги процесуального закону, повно перевірив обставини справи, проте в резолютивній частині помилково стягнув штраф та пеню на користь Державного агентства резерву України, а не Державного бюджету, а також не вказав рахунків, на які належить стягнути кошти, і тому виклав резолютивну частину рішення в іншій редакції.
Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара", оскільки судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу державного підприємства "Суднобудівний завод ім.61 Комунара" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015р. у справі №910/13004/14 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий суддя В. Швець
Судді Г. Кравчук
Т. Данилова