Справа № 677/2474/14-ц
Провадження № 22-ц/792/1383/15
21 липня 2015 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Грох Л.М.,
суддів: Костенка А.М., Гринчука Р.С.,
при секретарі Гриньовій А.М.,
з участю представника позивача,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» і ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Волицька сільська рада Красилівського району Хмельницької області, орган опіки і піклування Красилівської районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Красилівського районного нотаріального округу ОСОБА_3, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2015 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
В грудні 2014 року позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом до відповідачів, посилалась на те, що 30 жовтня 2007 року ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра» і ОСОБА_2, який є її зятем, уклали кредитний договір №66/МК/980-2007, за яким банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 350000 грн. на споживчі потреби. В забезпечення виконання цього зобов'язання 30 листопада 2007 року ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_2 уклали договір іпотеки житлового будинку по вул. 50 років Жовтня, 1-д в с.Волиця Красилівського району Хмельницької області. На час укладання цього договору іпотеки вказаний будинок був і є єдиним зареєстрованим місцем проживання сім'ї відповідача ОСОБА_2, його дружини ОСОБА_4 і їх сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є внуком позивачки. Орган опіки та піклування згоди на передачу цього будинку в іпотеку не надавав, що є порушенням ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», тому з цих підстав просила визнати недійсним договір іпотеки.
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2015 року позов задоволено.
Визнано недійсним правочин, оформлений договором іпотеки б/н житлового будинку №1-д загальною площею 210,9 кв.м. по вул.50 років Жовтня в с. Волиця Красилівського району Хмельницької області, який укладений 30 листопада 2007 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №5534.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Надра» вважає рішення таким, що винесене з порушення норм матеріального та процесуального права, просить це рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. На думку апелянта суд не врахував, що при укладанні договору іпотеки 31 жовтня 2007 року ОСОБА_2 приховав, що в житловому будинку, який є предметом іпотеки, зареєстрований та проживає його малолітній син ОСОБА_5, подавши довідку від 29 жовтня 2007 року № 612 про те, що в цьому будинку зареєстровано та проживає двоє осіб - він та його дружина. Суд помилково взяв до уваги іншу довідку сільської ради - № 649 від 10грудня 2014 року та пояснення свідків - службових осіб, які нібито забули вказати відомості про наявність зареєстрованої дитини.
В засіданні апеляційного суду представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.
Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, будучи належно повідомленими про розгляд справи.
ОСОБА_2, представники Волицької сільської ради та Красилівської райдержадміністрації направили письмові заперечення проти апеляційної скарги та просили розглянути справу за їх відсутності.
Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Так, згідно з ч.ч.1-2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
В силу ч.6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 ЦК), є нікчемним (ч.1 ст. 224 ЦК).
Встановлено, що 30 грудня 2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №66/МК/980-2007, за яким банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 350000 грн. на споживчі потреби на умовах сплати 18,9% річних на строк до 30 грудня 2014 року.
В забезпечення виконання цих кредитних зобов'язання 30 листопада 2007 року ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_2 уклали договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок по вул. 50 років Жовтня, 1-д в с.Волиця Красилівського району Хмельницької області, що перебуває у власності ОСОБА_2
На час укладання оспорюваного договору іпотеки у вказаному будинку постійно проживали та були зареєстровані відповідач ОСОБА_2, його дружина ОСОБА_4 та їх син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є онуком позивачки.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на час укладення договору іпотеки малолітній син іпотекодавця ОСОБА_5 мав право користування житловим будинком - предметом іпотеки, проте при укладенні договору в порушення закону не отримано згоду органу опіки та піклування на передачу цього будинку в іпотеку.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.
Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.
Для здійснення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
Згідно зі ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
У п. 44 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтоване прийняття судом до уваги певних доказів є безпідставними.
Суд першої інстанції відповідно до ст. 212 ЦПК належно оцінив допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, і обґрунтовано визнав встановленим факт постійного проживання та реєстрації у житловому будинку, що є предметом іпотеки, на час укладення договору іпотеки малолітнього сина іпотекодавця ОСОБА_5
Так, згідно довідки № 649 від 10 грудня 2014 року, виданої виконкомом Волицької сільської ради, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає з 17 липня 2007 року в житловому будинку по вул. 50 років Жовтня, 1-д в с.Волиця Красилівського району Хмельницької області, що об'єктивно узгоджується з даними витягу з погосподарської книги Волицької сільської ради № 1 за 2005-2010 роки (а.с.45).
Дані довідки виконкому Волицької сільської ради № 612 від 29 жовтня 2007 року, за якими зареєстрованими в цьому будинку є лише позичальник та його дружина, спростовуються тим же витягом з погосподарської книги Волицької сільської ради та показаннями працівників сільської ради як свідків про помилкове незазначення малолітнього ОСОБА_5 як особи, що зареєстрована в будинку.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, за змістом зазначених норм матеріального права за умови встановлення місця проживання батьків (усиновлювачів) або одного з них, місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, презюмується за місцем їх проживання, а відсутність або наявність факту реєстрації за цим місцем проживання сама по собі не впливає на реалізацію права на свободу вибору місця проживання.
Таким чином сам факт постійного проживання батьків малолітнього ОСОБА_5 в житловому будинку, що є предметом іпотеки, свідчить, що цей будинок є і його місцем проживання, а відтак, дитина мала право користування цим будинком на час укладення оспорюваного договору.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній в постанові від 01 липня 2015 року в цивільній справі № 6-396цс15.
Посилання в апеляційній скарзі на приховання ОСОБА_2 факту проживання та реєстрації в зазначеному будинку своєї дитини вказує на визнання цієї обставини апелянтом. Водночас порушене право дитини підлягає відновленню незалежно від того, з чиєї вини (батьків дитини, сільської ради чи банку) сталося це порушення.
За таких обставин передача нерухомості в іпотеку відбулася всупереч вимогам статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» без передньої згоди органу опіки та піклування, спірний договір іпотеки не відповідає вимогам статті 203 ЦК України, а тому на підставі статті 215 ЦК України суд першої інстанції обґрунтовано визнав його недійсним як такий, що порушує майнові права малолітньої дитини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» відхилити.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Л.М.Грох
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_6 Провадження № 22-ц/792/1383/15
Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 19