Справа № 686/4122/15-ц
17 липня 2015 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі :головуючої судді - Козак О.В.,
при секретарі - Потаніній О.О.,
за участю: позивача-відповідача - ОСОБА_1,
представника відповідача-позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
В лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - квартири АДРЕСА_1 та визнання за ним права власності на ? частину вищевказаної квартири, залишивши іншу ? частину квартири у власності ОСОБА_3. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 28.11.1992 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_3. Під час шлюбу у 1995 році на підставі договору купівлі-продажу ними була придбана трьохкімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2, право власності на яку було зареєстровано за відповідачем. На теперішній час відповідач подала позов про розірвання шлюбу, угоди про добровільний поділ майна при розірванні шлюбу між ними не досягнуто, у зв'язку з чим, на підставі вимог чинного законодавства та оскільки квартира є об'єктом спільного сумісного майна подружжя, вона підлягає поділу між подружжям в рівних частках.
В квітні 2015 року ОСОБА_3Ю звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що під час шлюбу з ОСОБА_1 в них народилось дві доньки: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. 04.08.1995 року за договором купівлі-продажу ними було набуто в якості спільного сумісного майна трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3. До звернення до суду між ними не досягнуто згоди про порядок, обсяги та варіанти поділу спільного майна, що зумовило необхідність звернення до суду. При цьому вона вважає, що при поділі майна суд вправі відступити від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні, враховуючи наступні фактичні обставини. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх обов'язків щодо матеріального забезпечення спільних із відповідачем дітей вона звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів і 07.08.2014 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду з ОСОБА_1 на її користь стягнуто аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_4 в сумі 300грн. на період навчання у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії, та 300грн. на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 до її повноліття. Вказаним судовим рішенням також встановлено, що ОСОБА_1 матеріально не підтримує дружину, на утриманні якої знаходиться малолітня дитина ОСОБА_5 та повнолітня дитина ОСОБА_4, яка навчається та проживає з матір'ю. Вказані обставини продовжують існувати і на момент подання даної позовної заяви, оскільки заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів на утримання дітей за період з 04.07.2014 року по 31.03.2015 року становить 3000грн..
Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років затверджений з розрахунку на місяць у розмірі 1286грн., а для повнолітніх фізичних осіб у розмірі 1218грн.. З огляду на зазначене, визначений судом розмір аліментів, які зобов'язаний сплачувати ОСОБА_1, є меншим від мінімального їх розміру встановленого ч.2ст.182 СК України, окрім того, невиконання відповідачем свого обов'язку щодо виплати аліментів не забезпечує мінімальні потреби спільних із відповідачем дітей для збереження їх здоров'я та не достатні для їх належного фізичного розвитку. Також відповідач не бере участі у додаткових витратах на утримання дітей. ОСОБА_5 навчається в 1 класі Навчально-виховного комплексу №2 та відвідує відділення спортивної гімнастики у Хмельницькому обласному центрі фізичного виховання учнівської молоді, а ОСОБА_4 навчається на 4 курсі стаціонарного відділення Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії та відвідує курси польської мови в Українсько-польському центрі Хмельницького національного університету і усі витрати, пов'язанні з навчанням дітей, здійснює позивач - ОСОБА_3. Позивач також самостійно здійснює оплату витрат на лікування дітей, за власні кошти забезпечує їх відповідними продуктами харчування й предметами гардеробу. Відповідач за місцем знаходженням спірної квартири не зареєстрований, будь-яких коштів на утримання квартири не надає та комунальні послуги не сплачує. Усі витрати на утримання спірної квартири здійснює ОСОБА_3. Наведені обставини підтверджують, що ОСОБА_1 не дбає про матеріальне забезпечення належного фізичного, духовного розвитку та лікування дітей, не виконує покладений на нього рішенням суду обов'язок зі сплати аліментів, а встановлений судовим рішенням розмір аліментів є недостатнім для належного розвитку дітей, а тому позивач просить суд провести розподіл спільного майна подружжя відступивши від засад рівності часток та визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частки трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3, а за ОСОБА_1 право власності на ? частки вказаної квартири.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом позовні вимоги за первісним позовом підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Позовні вимоги за зустрічним позовом не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, зазначивши, що на утримання дітей він сплачує аліменти у визначеному судом розмірі, заборгованості зі сплати аліментів немає. ОСОБА_3 апеляційну скаргу на вказане рішення суду не подавала та не зверталась в суд з позовом про збільшення розміру аліментів. Він також приймає участь у додаткових витратах, а саме в червні він сплатив 500грн., у зв'язку із закінченням старшою дочкою навчання, а в липні він перерахував ще 900 грн. Про наявність у відповідача додаткових витрат на утримання дітей вона його не повідомляла і не зверталась до суду з позовом про їх стягнення. У спільній квартирі він не проживає з квітня місяця, у зв'язку з тим, що йому чиняться перешкоди, а тому враховуючи наведене просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, позовні вимоги за первісним позовом визнав частково в розмірі права позивача не більше ніж на ? частину спірної квартири. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі, підтвердив викладені обставини, просив про їх задоволення, визнав спірну квартиру спільним сумісним майном подружжя, але вважає необхідним відступити від засад рівності часток подружжя, з підстав зазначених у зустрічному позові.
Вислухавши пояснення позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом та представника відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання за ним права власності на ? частину квартири підлягає задоволенню повністю, а зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.11.1992 року, який був розірваний рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17.04.2015 року, яке набрало законної сили 28.04.2015 року.
Від шлюбу у них народилось двоє дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з матір'ю ОСОБА_3 і вказані обставини підтверджуються: довідкою ЖЕКу №5 від 14.04.2015 року; свідоцтвами про народження серія 1-БВ № 020976, серія 1-БВ № 063321, а також визнані сторонами та не оспорюються.
За час перебування у шлюбі, згідно договору купівлі-продажу від 04.08.1995 року сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_4 право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_3 в Хмельницькому бюро технічної інвентаризації 10.08.1995 року за № 3926, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи. Ту обставину, що вказана квартира являється спільним сумісним майном подружжя представник відповідача за первісним позовом визнав та не оспорював.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, придбане сторонами в період шлюбу, є їх спільною сумісною власністю.
Згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Між тим позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 просила відступити від засади рівності часток подружжя, відповідно до вимог ч.ч.2, 3 ст.70 СК України, визнати за нею право власності на 3/4 спірної квартири, а за відповідачем 1/4, посилаючись на те, що на її утриманні знаходяться дві доньки: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які потребують матеріального забезпечення, а з відповідача стягнуто аліменти у розмірі 300 грн. щомісячно на кожну дитину, що є не достатнім для забезпечення фізичного та духовного розвитку дітей. Крім того, в нього наявна заборгованість по аліментах в сумі 3000грн. Також, зазначила, що відповідач не бере участі у додаткових витратах на утримання дітей, у спірній квартирі не проживає, будь-яких коштів на утримання квартири не надає та комунальні послуги не сплачує.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 Сімейного кодексу України, при розділі майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними, але за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно роз'яснень п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді спору про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).
Тобто законом передбачено, що у виключних випадках можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі майна.
Згідно ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи позивача за зустрічним позовом про наявність підстав для відступлення від засади рівності часток подружжя на увагу не заслуговуть, оскільки не підтвердженні належними та допустимими доказами.
Так, судом встановлено, що згідно рішення Хмельницького міськрайонного суду від 07.08.2014 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 сплачує на утримання дітей аліменти у розмірі 300грн. на кожну дитину, на повнолітню ОСОБА_4, 04.09.1995 року на період її навчання та неповнолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 до її повноліття. Заборгованість по аліментам відсутня, згідно довідки Другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 17.07.2015 року № 23480 станом на 17.07.2015 року всього нараховано аліментів 7800грн., а сплачено 8100грн.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона з сестрою проживають з матір'ю АДРЕСА_5 і перебуває на утриманні матері. Батько сплачує аліменти в сумі 300грн., яких недостатньо, оскільки вона часто хворіє та навчається в Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії і відвідує курси польської мови. При цьому, також пояснила, що вона отримує стипендію в сумі 590грн. і, що батько в червні місяці цього року дав 500грн. у зв'язку з закінченням нею навчання та раніше декілька разів давав 400грн.
Згідно довідки № 374 від 02.04.2015 року, виданої Хмельницькою гуманітарно-педагогічною академією, термін навчання ОСОБА_4 з 01.09.2011р. по 30.06.2015 року. Відповідно до довідки Українсько-польського центру Хмельницького Національного Університету № 87/15 від 10.03.2015 року ОСОБА_4 вивчає польську мову на курсах Українсько-польського центру Хмельницького Національного Університету.
З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 сплачує аліменти в розмірі визначеному рішенням суду і згідно вказаного рішення суду дані суми стягнення відповідають вимогам закону. ОСОБА_3 рішення Хмельницького міськрайонного суду від 07.08.2014 року про стягнення аліментів не оскаржувала і не зверталась до суду з позовом про збільшення розміру аліментів. ОСОБА_4 досягла повноліття, 30.06.2015 року закінчила навчання в Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії, а в період навчання отримувала стипендію в сумі 590 грн.. ОСОБА_1 в червні 2015 року додатково було надано ОСОБА_4 500грн. Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження додаткових сум витрат, які несла ОСОБА_3 у зв'язку з навчанням дочки - ОСОБА_4, суду надано не було.
Відповідно до довідки НВК №2 від 31.03.2015 року № 126 ОСОБА_5 дійсно навчається в 1-Г класі навчально-виховного комплексу №2 м.Хмельницького та відвідує групу продовженого дня. Плата за харчування в бюджетній групі продовженого дня за один день становить 5,80грн. Згідно довідки батьківського комітету 1-Г класу, НВК №2 ОСОБА_3 на протязі навчального 2014-2015 року внесла кошти в сумі 800 грн. (в фонд класу, на закупівлю зошитів фартушків, тюлі, парт, подарунки на рік та інше).
Вказані докази суд не приймає, як належні та достатні на підтвердження доводів позивача за зустрічним позовом щодо наявності підстав для відступлення від засади рівності часток подружжя, враховуючи, що вказані витрати ОСОБА_3 несла протягом 2014-2015 року, а сума аліментів, які сплатив ОСОБА_1 у вказаному періоді значно перевищую ці суми.
Також згідно довідки Хмельницького обласного центру фізичного виховання учнівської молоді №157 від 2.04.2015 року ОСОБА_5 займається в Хмельницькому обласному центрі фізичного виховання учнівської молоді на відділенні спортивної гімнастики з 01.10.2012 року, проте будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 несла якісь витрати у зв'язку з відвідуванням дочкою відділення спортивної гімнастики суду надано не було.
Позивачем за зустрічним позовом на підтвердження своїх вимог надано суду виписки з амбулаторних карт дітей, довідки Хмельницького обласного шкірно-венерологічного диспансеру № 165 від 14.04.2015 року, Хмельницької міської дитячої лікарні № 264 від 09.04.2015р., № 263 від 09.04.2015р., консультативний висновок спеціаліста від 30.03.2015 року, довідку про обстеження ОСОБА_4 в окуліста, та квитанції на придбання ліків, окулярів. Проте, в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що йому не повідомляли про те, що необхідні додаткові кошти на лікування дітей і в якій сумі. Вказані пояснення позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 належними та допустимими доказами спростовані не були. ОСОБА_3 з позовом про стягнення додаткових витрат на лікування дітей до суду не зверталась.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що діти проживають з матір'ю, хворіють, навчаються і витрати несе мати, яка також сплачує комунальні платежі, а батько не допомагає і крім аліментів нічого не сплачує. Однак, вказані пояснення свідка не підтверджують того факту, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей. Окрім того, з пояснень свідка ОСОБА_4 вбачається, що батько в червні місяці надавав їй додатково 500грн.
Позивачем за зустрічним позовом в позовній заяві та її представником в судовому засіданні не обгрунтовано, яким чином сплата нею комунальних платежів впливає на забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей, а тому надані на підтвердження цього квитанції про сплату комунальних платежів суд не приймає, як належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог.
Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено згідно зі ст. ст. 10, 57, 60 ЦПК України наявність підстав для збільшення її частки у спільному майні подружжя, а також не наведено істотних обставин, за наявності яких можливо відступити від рівності часток подружжя.
Таким чином, на підставі викладеного, у суда не має підстав для збільшення частки позивача за зустрічним позовом у спільної сумісної власності подружжя, відповідно до вимог ч.3 ст. 70 СК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню. В порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 слід визнати право власності за кожним на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3897,60грн.. Враховуючи, що зустрічний позов задоволено частково судові витрати за ним підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 609,30грн.
Керуючись ст.ст.10,60,88,211-215 ЦПК України,ст.ст. 60,70 СК України, суд -
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності, задовольнити повністю.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_6.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_6.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3897,60 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 609,30 грн.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: