Справа № 2-а-297/10
04 лютого 2010 року Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
головуючого -судді Савіцького Л.П.,
при секретарі -Котюк Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та стягнення одноразової грошової допомоги, -
що ОСОБА_1, маючи статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕСу 1986році 11 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням серія А № 198638, згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинен отримувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі
5 мінімальних заробітних плат. Однак, вказану допомогу в 2009 році він отримав не в повному об'ємі, а саме: за цей період він отримав лише 100 грн., внаслідок чого різниця між виплаченою йому сумою та сумами, які повинні йому сплатити складає 2925 грн., які він просить стягнути з відповідача, оскільки в цьому йому було відмовлено. Таку бездіяльність відповідача він вважає неправомірною.
В судове засідання позивач не з'явився, подав суду письмову заяву про підтримання своїх позовних вимог і прохання слухати справу у його відсутності.
Відповідач в судове засідання не заявився, в поданому суду запереченні вимоги позивача не визнав, просив справу розглянути у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з наявного у справі посвідчення серія А № 198638, ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986році 11 категорії і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п яти мінімальних заробітних плат, яка нараховується та виплачується, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка діє на момент виплати такої допомоги. Довідкою відповідача № 139 від 01.12.2009 року підтверджено, що така допомога позивачу була виплачена за 2009 рік в сумі 100 грн., що значно нижче тих сум, які повинні були йому виплачені, виходячи з мінімальних заробітних плат на час виплати і складають 2925 грн. Останнього відповідач в поданому суду запереченні не оспорював, посилаючись на відсутність фінансування та відповідні Постанови Кабінету Міністрів, якими встановлювались обмежені розміри таких виплат.
Однак з вказаним суд погодитись не може, оскільки це суперечить ч. З ст. 22 Конституції України, відповідно до якої не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Крім цього, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов 'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України, як визначено ч. 2 ст. 19 Конституції України. З огляду на зазначене, суд вважає, що регулятивні Постанови Кабінету Міністрів щодо цього питання також суперечать і вимогам ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і цей Закон має вищу юридичну силу. Крім цього, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і складовою конституційного права на достатній життєвий рівень і звуження підзаконним актом їх обсягу , встановленого Законом, є недопустимим. За таких вимог Закону, Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законом конкретні розмірисоціальної допомоги, в тому числі і допомоги на оздоровлення учасника ліквідації наслідків аварії
на ЧАЕС у 1986 році 2 категорії.
Не є підставою для невиконання державою своїх зобов 'язань щодо реалізації соціальної
гарантії ОСОБА_1- отримання ним щорічної допомоги на оздоровлення, посилання
відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для виплати вказаної вище допомоги,
оскільки це не узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, рішення якого
застосовуються при розгляді справ.
Тому, виходячи з вищенаведеного, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача -
невиплату ОСОБА_1 в повному об'ємі одноразової щорічної грошової допомоги на
оздоровлення за 2009 рік.
Разом з тим, враховуючи положення ч. З ст. 105 та ч. 2 ст. 162 КАС України, якими
визначено вимоги адміністративного позову та повноваження суду при вирішенні справи по
суті, у разі визнання судом бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень
протиправною, що має місце і в даному випадку, суд може зобов'язати такого відповідача
вчинити певні дії, які той зобов 'язаний виконати, зокрема провести нарахування та виплатити
в повній мірі недоплачену одноразову щорічну допомогу на оздоровлення. При цьому, суд може
стягнути з відповідача на користь позивача певну суму лише нарахованих грошових коштів,
всупереч закону не виплачені або якщо шкода не виплачена. Причому, згідно ч. 2 ст. 11 КАС
України, спосіб захисту інтересів позивача, обраний судом, не обов 'язково повинен збігатися з
тим, що запропонував позивач у своїх вимогах.
Тому , враховуючи вищевикладене та керуючись ч. З ст. 22, 92 Конституції України, ст.
48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 159-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту
населення виконавчого комітету Нетіишнської міської ради щодо невиконання зобов 'язання
виплатити щорічну допомогу на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у
1986році 11 категорії.
Зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету
Нетішинської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 -
учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році 11 категорії, недоотриману щорічну
грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі п "яти мінімальних заробітних тат на
час їх виплат за відповідний період з урахуванням проведених виплат.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена у Львівський апеляційний адміністративний суд
протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через
Нетішинський міський суд та поданням апеляційної скарги про апеляційне оскарження
протягом 20 днів з дня подачі такої заяви.
Головуючий