Справа № 598/408/14-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/789/240/15 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.4 ст.296 КК України
22 липня 2015 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9
потерпілого - ОСОБА_10
законного представника потерпілого - ОСОБА_11
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Збаразького району ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 , представника потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_12 на вирок Підволочиського районного суду від 30 квітня 2015 року, яким -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, непрацюючий, одружений, на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судимий, -
засуджений за ч.4 ст.296 КК України на 3 роки позбавлення волі.
В строк відбування покарання постановлено зарахувати перебування ОСОБА_7 під вартою з 15.12.2013 року по 23.12.2013 року.
Цивільний позов ОСОБА_10 задоволено частково, постановлено стягнути в його користь з ОСОБА_7 7 323 грн. матеріальної та 30 000 грн. мольної шкоди.
Скасовано арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Збаразького районного суду від 16.12.2013 року.
Вирішено долю речових доказів.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 245 грн. 96 коп. судових витрат.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
14 грудня 2013 року біля 23 год. ОСОБА_7 разом із своїми знайомими ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 перебували у в приміщенні бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , де між ними та місцевим жителем ОСОБА_17 виникла суперечка.
Приблизно о 00 год. 3О хв. 15 грудня 2013 року вони вийшли з бару, де на вулиці біля приміщення бару між ними, ОСОБА_17 та іншими місцевими жителями продовжилася суперечка. Після цього ОСОБА_7 разом зі своїми друзями погодився на пропозицію місцевих жителів розібратися у конфліктній ситуації та прослідували за ними на вул. Грушевського у смт. Вишівець і навпроти приміщення магазину побутової техніки продовжили словесний конфлікт, який переріс у бійку, в ході якої ОСОБА_7 було заподіяно легке тілесне ушкодження у виді синця з набряком м'яких тканин розмірами 5x4 см невизначеної форми у лівій тім'яно-скроневій ділянці голови.
Коли до місця конфлікту підійшов неповнолітній ОСОБА_10 , то ОСОБА_7 витягнув з кишені штанів складений кишеньковий ніж, натиснувши на кнопку, вивільнив лезо ножа, тим самим заготовив його для нанесення тілесних ушкоджень і, знаходячись позаду незнайомого йому неповнолітнього ОСОБА_10 , неочікувано для останнього, який по відношенню до ОСОБА_7 будь-яких протиправних дій не вчиняв, грубо порушуючи громадський порядок, нехтуючи нормами моралі та загальноприйнятими правилами поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно, з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, з хуліганських спонукань умисно наніс йому один удар зазначеним ножем у задню праву половину грудної клітки справа наліво зверху вниз, усвідомлюючи, що у результаті його дій ОСОБА_10 може отримати тілесні ушкодження, та бажаючи цього, тобто застосував до потерпілого фізичне насильство заздалегідь заготовленим предметом, заподіявши йому тілесне ушкодження у вигляді поранення задньої поверхні правої половини грудної клітки по прихребетній лінії на рівні 3-4-го міжребер з крововиливом у навколишні тканини, яке не проникало у грудну чи черевну порожнини, і яке за ступенем тяжкості належить до легких з короткочасним розладом здоров'я.
В апеляційних скаргах:
- прокурор прокуратури Збаразького району ОСОБА_13 просить вищевказаний вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 засудити за ч.4 ст.296 КК України на 4 роки позбавлення волі. Зазначавє, що призначене ОСОБА_7 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного, оскільки ОСОБА_7 свою вину у вчиненому не визнав, щиро не розкаявся, з потерпілим не примирився, пробачення не попросив, не відшкодував заподіяну шкоду та витрати на лікування потерпілого;
- обвинувачений ОСОБА_7 просить вказаний вирок скасувати, покликаючись на те, що ОСОБА_10 вдарив ножем, захищаючись від ударів та коли намагався вирватись з оточення п'яних осіб, які його били, а тому хуліганських дій він не вчиняв, громадського порядку не порушував.
- захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить вирок щодо ОСОБА_7 скасувати, провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки тілесні ушкодження ОСОБА_10 він заподіяв, перебуваючи в стані необхідної оборони і до цього призвела протиправна поведінка самого потерпілого та його безпосередня причетність до спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Вирок суду не мотивований, інкриміноване ОСОБА_18 діяння не підтверджуються жодними доказами, показання свідків викладені неправдиво, невірно описані спричиненні ОСОБА_18 . Під час конфлікту тілесні ушкодження. Суд не мотивував у вироку, чому взяв до уваги одні докази, а інші відхилив.
Суд безпідставно не прийняв до уваги показання ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які були безпосередніми очевидцями конфлікту і бачили, як лежачого на землі обвинуваченого ОСОБА_7 ногами та руками в різні частини тіла били саме ОСОБА_10 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , мотивуючи це тим, що вони є родичами.
Посилання суду на те, що свідок ОСОБА_20 не був присутнім на місці події, а тому його показання не прийняв до уваги, є необґрунтованими, так як свідок ОСОБА_21 , знайомий потерпілого ОСОБА_10 , в судовому засіданні підтвердив, що бачив ОСОБА_20 під час вищеописаних подій.
Не дана оцінка тому факту, що обвинувачений наполягав на тому, що його били ногами взутими у кросівки білого кольору, які, як встановило слідство, належали ОСОБА_10 і які обвинувачений впізнав під час огляду речових доказів у суді.
Судом не прийнято до уваги те, що на даний час Збаразьким РВ УМВСУ проводиться досудове розслідування по факту вчинення хуліганських дій жителів смт. Вишнівець ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_10 , ОСОБА_22 та інших, які мали місце 17.12.2013 року щодо потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Тому вважає, що судове слідство у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 повинно проводитись одночасно з кримінальним провадженням, в якому останній визнаний потерпілим, оскільки мають місце одні і ті самі події та обставини.
Також, судом безпідставно частково задоволено цивільний позов потерпілого, оскільки останнім та його представником не надано жодних доказів на обґрунтування позовних вимог.
-представник потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_12 просить скасувати вищевказаний вирок щодо ОСОБА_7 внаслідок м'якості призначеного покарання та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 призначити покарання 4 роки позбавлення волі. Вказує, що обвинуваченим не було вжито заходів щодо усунення негативних наслідків кримінального провадження, він не визнав вини, не розкаявся, самоусунувся від надання потерпілому допомоги на місці вчинення кримінального правопорушення, добровільно не відшкодував завдану йому матеріальну та моральну шкоду.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд невірно вказав про наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, оскільки останній з дружиною та дітьми спільно не проживає та не утримує їх, що стверджується листом з ДВС Лановецького району, згідно якого відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_7 аліментів на утримання дітей та станом на 01.05.2015 року є непогашена заборгованість в сумі 3375 грн. 00 коп.
В запереченнях на апеляційні скарги:
- захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , просить апеляційні скарги прокурора прокуратури Збаразького району ОСОБА_13 та представника потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_12 залишити без задоволення, а апеляційні скарги обвинуваченого та її задовольнити;
- обвинувачений ОСОБА_7 просить апеляційні скарги прокурора прокуратури Збаразького району ОСОБА_13 та представника потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_12 залишити без задоволення, а його апеляційну скаргу та апеляційну скаргу його захисника задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які в судових дебатах, а обвинувачений і в останньому слові підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, вирок щодо ОСОБА_7 скасувати та провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого залишити без задоволення, заслухавши міркування прокурора, потерпілого ОСОБА_10 , його законного представника - ОСОБА_11 , представника - адвоката ОСОБА_12 , які в судових дебатах підтримали подані апеляційні скарги та просили вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 за ч.4 ст.296 КК України призначити покарання 4 роки позбавлення волі, апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст.404 КПК України, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг.
Не вдаючись у розгляд питання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 та про відповідність призначеного йому покарання, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив обвинувальний вирок з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що не дає можливості дійти однозначного висновку про правильність застосування кримінального закону.
У відповідності до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Відповідно до п.2 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
У формулюванні обвинувачення детально повинно бути розписано місце, де конкретно було вчинено правопорушення, точний час, спосіб вчинення, а зокрема конкретні дії (бездіяльність) і як саме вони були вчинені обвинуваченим, ознаки суб'єктивної сторони кримінального правопорушення (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, що мають значення для кримінального провадження.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у 291 КПК цього Кодексу. Обов'язкові відомості, які повинен містити обвинувальний акт, визначені у ч. 2 ст. 291 КПК України, в тому числі: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 р., зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення кримінального правопорушення можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52).
Відповідно до положень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22 грудня 2006 року №10, при розгляді кримінальних справ зазначеної категорії суди, пред'являючи високі вимоги щодо якості дізнання і досудового слідства, не повинні перебирати на себе функцію обвинувачення чи функцію захисту, а мають спрямовувати процес таким чином, щоб усі обставини справи були розглянуті всебічно, повно й об'єктивно, а вирок ґрунтувався лише на доказах, ретельно досліджених у судовому засіданні. Зокрема, необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з'ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
При вирішенні питання про відмежування кримінально караного хуліганства від дрібного слід виходити з того, що відповідно до ч. 1 ст.296 КК України хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язковою ознакою хуліганства є вчинення таких умисних дій, що супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.
Так, основним безпосереднім об'єктом правопорушення, передбаченого ст.296 КК України, є громадський порядок. Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства.
Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій. Дана ознака однаково характеризує як об'єктивну сторону хуліганства - грубе порушення громадського порядку, так і його суб'єктивну сторону - хуліганські мотиви вчинення.
Обов'язкові відомості, які повинен містити обвинувальний акт, визначені у ч.2 ст.291 КПК України, в тому числі: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки формулювання обвинувачення відповідно до положень закону не містить обставин, що відповідно до ст.91 КПК України підлягають доказуванню, а саме місця вчинення злочину, способу та обставин вчинення злочину.
Як вбачається з обвинувального акту, затвердженого прокурором Збаразького району 14 квітня 2015 року ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення в тому, що він, грубо порушуючи громадський порядок, нехтуючи нормами моралі та загальноприйнятими правилами поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно, з хуліганських спонукань умисно наніс потерпілому ОСОБА_10 ножем, спеціально заготовленим для нанесення тілесних ушкоджень, один удар у задню праву половину грудної клітки, заподіявши йому легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Обов'язковою ознакою хуліганства є вчинення умисних дій, що полягають в грубому порушенні громадського порядку, яке супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Однак органи досудового слідства, не розкривши об'єктивну сторону обвинувачення, кваліфікували дії ОСОБА_7 за ч.4 ст.296 КК України, як хуліганство, яке виразилось в грубому порушенні громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжувалось особливою зухвалістю.
Зі змісту вироку вбачається, що суд першої інстанції, формулюючи обвинувачення, визнане доведеним, вказав, що ОСОБА_7 , грубо порушуючи громадський порядок, нехтуючи нормами моралі та загальноприйнятими правилами поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно, з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, з хуліганських спонукань умисно наніс ОСОБА_10 один удар зазначеним ножем у задню праву половину грудної клітки, тобто застосував до потерпілого фізичне насильство заздалегідь заготовленим предметом.
При цьому суд не навів переконливих доводів, у чому саме полягало грубе порушення ОСОБА_7 громадського порядку та не зазначив, які дії засудженої свідчили про особливу зухвалість, а які - про винятковий цинізм.
Однак, в подальшому, суд кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.4 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, не мотивувавши відхилення виняткового цинізму, тобто суд в порушення ст.337 КПК України вийшов за межі пред'явленого обвинувачення.
Таким чином, ОСОБА_7 всупереч вимог Закону, було висунуто неконкретне обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, що позбавило його можливості захищатися від пред'явленого обвинувачення, а суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув і за відсутності конкретного обвинувачення, ухвалив щодо нього обвинувальний вирок, який не можна визнати законним і обґрунтованим.
Відсутність чіткого формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним стала наслідком формального виконання судом вимог ст.314 КПК України при вирішенні питання про можливість призначення судового розгляду, а зокрема перевірки обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України.
Також, суд не з'ясував та належним чином не дав оцінку конфлікту, що виник між ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 з однієї сторони та ОСОБА_17 разом іншими місцевими жителями смт. Вишнівець з іншої сторони 15 грудня 2013 року у смт. Вишнівець Збаразького району.
Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилась не з'ясованою та обставина, що ОСОБА_7 25.12.2013 року звернувся з письмовою заявою у Ланівецький РВ УМВС України про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_10 , як особу, яка 15.12.2013 року близько 1 год. 30 хв. спричинила йому тілесні ушкодження.
26.12.2013 року відомості про даний факт внесені в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та згідно долученої до апеляційної скарги захисником обвинуваченого ОСОБА_7 копії постанови слідчого СВ Збаразького РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_23 на даний час триває досудове розслідування.
Отже, вказівка у формулюванні обвинувачення ОСОБА_7 , визнаного судом доведеним про те, що ОСОБА_10 будь-яких протиправних дій до ОСОБА_7 не чинив, є передчасною та дана обставина підлягає ретельній перевірці з метою оцінки поведінки потерпілого.
За таких обставин, зважаючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону в даному кримінальному провадженні, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ч.1 ст.412 КПК України в порядку ч.2 ст.404 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
залишити вирок або ухвалу без зміни;
?змінити вирок або ухвалу;
?скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;
?скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;
?скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;
?скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Натомість, цією та іншими нормами чинного кримінального процесуального закону не виписано, як повинен діяти апеляційний суд у випадку, коли обвинувальний акт разом із вироком суду першої інстанції не відповідають вимогам КПК України, зокрема, через відсутність формулювання в обвинувальному акті, виходу суду за межі обвинувачення, чим порушується право обвинувачених на захист та на справедливий суд.
Через невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, істотні порушення кримінального процесуального закону в кримінальному провадженні, апеляційний суд позбавлений можливості дати відповіді на доводи апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника.
Положеннями ст.415 КПК України визначено вичерпний перелік підстав призначення нового розгляду у суді першої інстанції, проте такі у даній справі відсутні.
В силу ч. 6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься і верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (ст.3 Конституції України, ст.8 КПК України).
З огляду на викладене, колегія суддів вимушена ухвалити у цій справі найприйнятніше рішення: скасувати оскаржений вирок, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, постановлений з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження, який слід провести відповідно до вимог КПК України, зважаючи на ті обставини, що в апеляційного суду відсутні повноваження повернення обвинувального акту прокурору, якщо той не відповідає вимогам цього Кодексу.
На думку колегії суддів, прийняттям саме такого рішення у цій справі не буде порушено балансу прав і законних інтересів сторін кримінального провадження, в тому числі обвинуваченого, який згідно чинного законодавства вправі захищатись від обвинувачення, висунутого в порядку, встановленому цим Кодексом.
Оскільки вирок суду скасовується з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону, інші доводи апелянтів не перевіряються, але їх слід перевірити під час нового судового розгляду справи, який необхідно провести з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора прокуратури Збаразького району ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 , представника потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_12 задовольнити частково.
Вирок Підволочиського районного суду від 30 квітня 2015 року щодо ОСОБА_7 скасувати з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в іншому складі судів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2