Справа № 609/1300/14-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/789/233/15 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ст. 125 КК України
22 липня 2015 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
потерпілої - ОСОБА_9
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_10
законного представника неповнолітньої
потерпілої - ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Шумського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2015 року, яким, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з вищою освітою, працюючого провідним спеціалістом - державним фітосанітарним інспектором відділу біологічного захисту управління методологічного захисту та роботи з пестицидами державної фітосанітарної інспекції Тернопільської області, раніше не судимого, -
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в сумі 850 грн.;
- за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в сумі 1360 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в сумі 1360 грн.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку с. Сураж, жительку АДРЕСА_1 , громадянку України, одружену, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з вищою освітою, працюючу чистильником виробів ТОВ “Сегеш-Україна”, раніше не судиму, -
визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в сумі 850 грн.;
- за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в сумі 1360 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді штрафу в сумі 1360 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в солідарному порядку моральну шкоду в користь ОСОБА_11 в сумі 4000 грн., ОСОБА_12 - 2000 грн., ОСОБА_9 - 2000 грн.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 1003 грн. залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів по справі.
встановила:
Суд першої інстанції встановив, що 03 червня 2014 року близько 21 год. обвинувачена ОСОБА_8 на вулиці с. Боложівка Шумського району Тернопільської області від свого господарства проганяла свійську тварину - свиню в інше господарство цього ж села. Коли потерпіла ОСОБА_11 вийшла на дорогу із господарства своєї матері ОСОБА_9 , щоб забрати від неї свого малолітнього сина ОСОБА_13 , то перешкодила свині йти в напрямку, в якому йшла обвинувачена, не бажаючи уступити їй дорогу, що призвело до виникнення сварки між обвинуваченою ОСОБА_8 та потерпілою ОСОБА_11 , між якими тривалий час існують неприязні відносини.
Обвинувачений ОСОБА_7 , намагаючись примусити потерпілу ОСОБА_11 зійти з дороги та дати можливість прогнати свиню, вилив із відра на неї воду і кинув відро в її сторону. Потерпіла, бажаючи ухилитися від відра, яке кинув в неї обвинувачений, замахнулася перед собою сапою, яку тримала в руках, однак обвинувачений ОСОБА_7 вирвав її із рук потерпілої. Обвинувачена ОСОБА_8 , будучи роздратованою поведінкою потерпілої, намагаючись прогнати її з дороги, взяла її за волосся рукою та штовхнула в сторону господарства її матері ОСОБА_9 , а ОСОБА_11 , тримаючись за одяг обвинуваченої, впала разом із нею на землю.
ОСОБА_9 , побачивши, що обвинувачений ОСОБА_7 із сапою в руках намагається зайти в її господарство, де вже знаходилися обвинувачена ОСОБА_8 та потерпіла ОСОБА_11 , намагаючись не пропустити його туди, схопила руками за дерев'яну ручку сапи, то обвинувачений умисно наніс потерпілій кілька ударів сапою в груди, плечі, праву ногу, чим спричинив їй легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на заднє-внутрішній поверхні середньої та нижньої третини правого плеча, правої грудної залози, лівої бокової поверхні тазової ділянки з поширенням на зовнішню поверхню верхньої третини лівого стегна, садна на зовнішній поверхні правих коліна та верхньої третини гомілки, синця на передній поверхні середньої третини цієї самої гомілки.
Обвинувачений ОСОБА_7 та обвинувачена ОСОБА_8 , перебуваючи на подвір'ї потерпілої ОСОБА_9 , умисно, на грунті особистих неприязних відносин, які тривалий час існували із потерпілою ОСОБА_11 , будучи незадоволеними та роздратованими тим, що остання перешкоджала їм прогнати свиню в інше господарство, умисно спільними діями нанесли їй кілька ударів в область голови та ніг, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді травми голови у вигляді неврологічних проявів струсу головного мозку, саден, синця та набряку лобової ділянки, ознак забою м'яких тканин правого стегна, правої гомілки/ садна, синці, набряк/, лівої гомілки/ синець, набряк/, з яких травма голови належить до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, а всі інші - до легких тілесних ушкоджень.
Крім того, обвинувачена ОСОБА_8 в ході нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_11 на подвір'ї господарства потерпілої ОСОБА_9 , умисно, на грунті особистих неприязнених відносин, які існували із родиною малолітньої потерпілої ОСОБА_12 , дерев'яною палкою нанесла останній удар в область правої ноги, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження у вигляді синця та садна на передній поверхні верхньої третини правої гомілки в той момент, коли потерпіла намагалася припинити нанесення тілесних ушкоджень її матері ОСОБА_11 .
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_11 , не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом та правильність правової кваліфікації злочинних дій, посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить скасувати вирок Шумського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2015 року та призначити обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання у виді виправних робіт на строк 10 місяців. Просить задовольнити цивільний позов про стягнення моральної шкоди в повному обсязі, оскільки суд не прийняв до уваги її моральні страждання. На думку потерпілої, при призначенні покарання суд не дав належної оцінки зухвалій протиправній поведінці обвинувачених, не врахував хуліганський характер їх дій, а також те, що дії обвинувачених були спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень малолітній особі та особі похилого віку. Суд не врахував те, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не визнали вину у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, дали показання, які суперечать встановленим обставинам кримінального провадження, не сприяли об'єктивному та швидкому досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні, не відшкодували завданої моральної та матеріальної шкоди. Призначене обвинуваченому ОСОБА_7 та обвинуваченій ОСОБА_7 покарання є занадто м'яким, не в повній мірі відповідає тяжкості та обставинам вчинених ними кримінальних правопорушень.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати вирок Шумського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2015 року та винести новий, яким закрити кримінальне провадження за ч. ч. 1, 2 ст. 125 КК України щодо нього. Вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, ухваленого на припущеннях, а не на належних та допустимих доказах. Вказує, що слідство проводилось із численними порушеннями закону, зокрема, існує безліч розбіжностей у свідченнях потерпілих та свідків. Зазначає, що виявлені тілесні ушкодження неможливо було нанести за обставин, про які розповідають потерпілі. Апелянт наголошує на тому, що судом не здобуто доказів нанесення тілесних ушкоджень потерпілим, а тому його вина у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не доведена. Просить дослідити протоколи допиту потерпілих, свідків, обвинувачених, висновки судово-медичних експертиз та викликати в судове засідання експерта, який давав висновок про заподіяння тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_8 просить скасувати вирок Шумського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2015 року та винести новий, яким закрити кримінальне провадження за ч. ч. 1, 2 ст. 125 КК України щодо неї. Вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, ухваленого на припущеннях, а не на належних та допустимих доказах. Вказує, що слідство проводилось із численними порушеннями, зокрема, існує безліч розбіжностей у свідченнях потерпілих та свідків. Зазначає, що виявлені тілесні ушкодження неможливо було нанести за обставин, про які розповідають потерпілі. Апелянт наголошує на тому, що судом не здобуто доказів нанесення тілесних ушкоджень потерпілим, а тому її вина у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень не доведена. Просить дослідити протоколи допиту потерпілих, свідків, обвинувачених, висновки судово-медичних експертиз та викликати в судове засідання експерта, який давав висновок про заподіяння тілесних ушкоджень.
В запереченнях на апеляційні скарги обвинувачених представник потерпілих - адвокат ОСОБА_10 підтримує апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_11 та просить залишити апеляційні скарги обвинувачених без задоволення, оскільки вони є безпідставними, надуманими та такими, що не ґрунтуються на вимогах КПК України. Вказує, що зауваження щодо недоліків слідства, розбіжностей у показах потерпілих та свідків, не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких клопотань чи скарг в ході досудового розслідування, обвинуваченими заявлено не було. Зазначає, що вимоги обвинувачених у їх апеляційних скаргах не підлягають до задоволення, оскільки протоколи допитів в ході судового розгляду не досліджуються. Допит експерта також є неможливим, оскільки клопотань про такий допит у ході судового розгляду заявлено не було.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який вважає вирок законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , потерпілу ОСОБА_9 та представника потерпілих адвоката ОСОБА_10 , законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 , які підтримали подані апеляційні скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що вони не підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, органами досудового слідства та судом дотримано вимог кримінального процесуального закону, спрямованих на встановлення об'єктивної істини у справі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості і правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 та ч. 2 ст. 125 КК України є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Доводи обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в апеляційних скаргах про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і не підтверджені доказами їх винуватості, є безпідставними.
Як свідчать матеріали кримінального провадження, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не визнаючи себе винними у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, не заперечували того факту, що дійсно тривалий час між ними та потерпілими існують неприязні відносини. 03 червня 2014 року приблизно о 21 год., коли обвинувачена ОСОБА_8 намагалася прогнати свійську тварину - свиню в інше господарство, потерпіла ОСОБА_11 вийшла із господарства своєї матері ОСОБА_9 на вулицю та зупинилася напроти свині, чим перешкоджала їй йти в потрібному напрямку та не реагувала на зауваження зійти із дороги. При цьому, як пояснили обвинувачені, між ними та потерпілими виник словесний конфлікт, однак вони не завдавали жодних тілесних ушкоджень потерпілим, як і не заходили на подвір'я потерпілої ОСОБА_9 . Обвинувачений ОСОБА_7 заперечує той факт, що тримав в руках сапу, пояснивши, що її тримала потерпіла ОСОБА_11 , коли вийшла на вулицю та вдарила його нею. Обвинувачена ОСОБА_8 зазначає, що малолітньої потерпілої ОСОБА_12 не було в місці, де вони проганяли свиню, а тому вважає, що не могла їй нанести будь-які удари. Обвинувачені вважають, що потерпілій ОСОБА_11 могла завдати тілесні ушкодження інша жінка у зв'язку з тим, що вона веде аморальний спосіб життя.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необґрунтованість тверджень обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що вони не вчиняли інкримінованих їм кримінальних правопорушень, оцінив їх критично, як такі, що дані з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки, вони спростовуються іншими зібраними у справі доказами.
Вина ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 125 КК України доводиться показаннями потерпілих, свідків та іншими об'єктивними доказами, зібраними досудовим слідством та дослідженими в ході судового розгляду.
З показів потерпілої ОСОБА_11 вбачається, що між нею та обвинуваченими тривалий час існують неприязні відносини, тому, коли вона побачила, що обвинувачена ОСОБА_8 проганяє свиню, вона вийшла на вулицю, щоб забрати з дороги свого малолітнього сина ОСОБА_13 . Будучи незадоволеною тим, що вона знаходиться на дорозі, обвинувачена обізвала її різними словами, а обвинувачений ОСОБА_7 ще й облив з відра холодною водою та вирвав в неї із рук сапу, яку вона тримала ще з городу. Будучи роздратованими на свиню, яка не хотіла йти по дорозі, обвинувачені накинулися на неї на подвір'ї матері ОСОБА_9 з побоями, збили її з ніг та лежачій нанесли удари руками, ногами та палкою по голові та інших частинах тіла. Після цього вона звернулася в Шумську ЦРЛ, де в неї було виявлено травму голови у вигляді струсу головного мозку, з приводу чого перебувала на лікуванні в неврологічному відділенні.
З показів потерпілої ОСОБА_9 вбачається, що вона вийшла на подвір'я, оскільки почула крики та образи зі сторони обвинуваченої ОСОБА_8 в адресу її дочки ОСОБА_11 . Перебуваючи на вулиці, на них із дочкою обвинувачений ОСОБА_7 вилив із відра холодну воду та вирвав із рук дочки сапу, якою вона намагалася захистися. Зрозумівши, що обвинувачений ОСОБА_7 може вдарити дочку сапою, вона вхопилася двома руками за неї, а обвинувачений наніс їй нею удари в груди, ноги та інші частини тіла. Після цього, обвинувачений підбіг до її дочки та разом із обвинуваченою почали її, лежачу, бити в різні частини тіла. Коли її батько вийшов з будинку, то на його вимогу обвинувачені залишили їх подвір'я. При цьому її внучка ОСОБА_14 намагалася допомогти матері і вдарила по спині сачком ОСОБА_8 , а та палкою, яку тримала в руках та била дочку, вдарила внучку по нозі. З цього приводу дочка негайно звернулася в Шумську ЦРЛ за медичною допомогою, де перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні, а вона та внучка звернулися в лікарню наступного дня, де в них також були виявлені тілесні ушкодження.
З показів малолітньої потерпілої ОСОБА_12 вбачається, що дійсно обвинувачені ОСОБА_15 наносили тілесні ушкодження матері на подвір'ї її баби ОСОБА_9 , а вона намагалася маму захистити та вдарила ОСОБА_8 по спині сачком, після чого остання вдарила її палкою по нозі.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ствердили, що чули крики, які доносилися зі сторони господарств, де проживають потерпілі та обвинувачені.
Свідок ОСОБА_20 під час судового розгляду пояснив, що 03 червня 2014 року він, знаходячись в своєму житловому будинку в с. Боложівка, почув на подвір'ї крик та побачив, що його внучку ОСОБА_11 тримає за руку ОСОБА_7 , а обвинувачена ОСОБА_8 її б'є, а коли внучка впала на землю, то ОСОБА_7 бив її ногами, а ОСОБА_8 - дрючком. Його дочка ОСОБА_9 намагалися їх розборонити, однак обвинувачений ОСОБА_7 наніс їй удари сапою в груди. В цей час на подвір'я прибігла правнучка ОСОБА_12 із сачком в руках і намагалася зупинити бійку, однак ОСОБА_8 палкою, яку тримала в руках, вдарила дитину по нозі. Свідок ствердив, що його внучка ОСОБА_21 була вся мокра, в неї на голові вискочила гуля, була побита нога, а у ОСОБА_9 були побиті груди.
Свідок ОСОБА_22 ствердила, що вона, знаходячись із своїм чоловіком в будинку в с. Боложівка, де проживають із дочкою ОСОБА_9 та куди в той день приїхала внучка ОСОБА_21 із двома дітьми, почули крик на подвір'ї. Вийшовши на сходи будинку, побачила ОСОБА_11 , яка була мокра і брудна, а обвинувачена ОСОБА_8 палкою, яку тримала в руках, вдарила дитину по нозі, від чого вона почала сильно плакати.
Свідок ОСОБА_23 дав покази про те, що до нього зателефонувала потерпіла ОСОБА_11 , яка повідомила, що їде із с. Боложівка в Шумську ЦРЛ, оскільки її побили ОСОБА_15 і попросила виїхати їй на зустріч, оскільки боялася, що її зможуть останні наздогнати та переживала, що через свій стан не зможе доїхати сама до м. Шумськ. Він супроводжував потерпілу ОСОБА_11 в лікарню, був із нею, поки її не поклали на лікування в неврологічне відділення, де вона втратила свідомість, купував їй необхідні ліки.
Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснила, що потерпіла ОСОБА_11 попросила забрати до себе дочку ОСОБА_25 , оскільки її сім'ю побили і вона їде у лікарню. Коли забрала дівчинку, то вона була схвильована, плакала, скаржилася на біль в нозі, розказувала, що маму, бабусю та її побили ОСОБА_15 . Також свідок ствердила, що напередодні цих подій вона зустрічалася із потерпілою ОСОБА_11 , в якої будь-яких видимих тілесних ушкоджень не було.
Свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , допитані у судовому засіданні, ствердили, що вони, як працівники Шумської ЦРЛ дійсно оглядали потерпілу ОСОБА_11 , яка зверталася за медичною допомогою. Все, що було виявлено у неї, належним чином зафіксовано записами в медичних документах, які вони й підтримують. Також, свідок ОСОБА_27 ствердила, що при зверненні потерпіла була схвильована, говорила, що її побили, при цьому плакала і повідомила, що зразу після побиття прибула в лікарню.
Висновок експерта № 1001 Тернопільського обласного бюро судово-медичних експертиз від 01 серпня 2014 року свідчить, що на підставі даних судово-медичної експертизи за медичними документами на ім'я ОСОБА_11 , у неї при госпіталізації 03 червня 2014 року у Шумську ЦРЛ, наступному обстеженні і спостереженні, було виявлено травму голови у вигляді неврологічних проявів у вигляді струсу головного мозку, саден, синця та набряку лобової ділянки, ознак забою м'яких тканин правого стегна, правої гомілки/ садна, синці, набряк/, лівої гомілки/ синець, набряк/, з яких травма голови належить до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, а всі інші - до легких тілесних ушкоджень. Вказані вище ушкодження утворилися внаслідок дії тупих предметів незадовго до госпіталізації, що підтверджується їх характером, відсутністю даних про загоєння при поступленні та описанні в медичній карті перебігом черепно-мозкової травми. Зазначені вище ушкодження у своїй сукупності не властиві для утворення при падінні з висоти власного зросту/ на площині/.
Згідно висновку експерта № 845 Тернопільського обласного бюро судово-медичних експертиз від 23 червня 2014 року вбачається, що на підставі даних судово-медичної експертизи від 10 червня 2014 року у малолітньої ОСОБА_12 виявлено синець і слід загоєння садна на передній поверхні верхньої третини правої гомілки, які утворились від дії тупого предмету близько тижня до проведення судово-медичної експертизи. Враховуючи розташування та властивості вказаних травматичних змін, їх виникнення при нанесенні удару дерев'яною палицею, не виключається.
З висновку експерта № 846 Тернопільського обласного бюро судово- медичних експертиз від 23 червня 2014 року, вбачається, що на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_9 10 червня 2014 року, виявлено синець на заднє-внутрішній поверхні середньої та нижньої третини правого плеча, правої грудної залози, лівої бокової поверхні тазової ділянки з поширенням на зовнішню поверхню верхньої третини лівого стегна, садна на зовнішній поверхні правих коліна та верхньої третини гомілки, синець на передній поверхні середньої третини цієї самої гомілки. Виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_9 утворилися незадовго до її звернення за медичною допомогою, приблизно за 6-7 діб до судово-медичної експертизи, їх виникнення не виключається при нанесенні ударів руків'ям і краєм полотна сапи.
Висновки всіх експертиз, проведених у даному кримінальному провадженні науково-обгрунтовані, переконливі, зроблені висококваліфікованими спеціалістами і сумнівів у суду не викликають.
З протоколу проведення слідчого експерименту з участю малолітньої потерпілої ОСОБА_12 від 25 вересня 2014 року вбачається, що він повністю відповідає тим показанням потерпілої, які вона давала в ході судового розгляду та на місці детально показала, як все відбувалося.
Як вбачається з протоколів проведення слідчого експерименту за участю потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_11 від 11 серпня 2014 року, відеозаписи яких були зафіксовані та оглянуті в ході судового розгляду, потерпілі детально, послідовно, чітко розповіли та показали на місці, як відбувалася подія 03 червня 2014 року. Пояснення потерпілих і те, що вони показували на місці повністю співпадає із їхніми поясненнями, даними під час судового розгляду.
Суд оцінює критично доводи обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що вони 03 червня 2014 року під час сварки із потерпілими на вулиці с. Боложівка не заходили в господарство потерпілих та не наносили їм тілесних ушкоджень, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і спростовуються показами свідків та іншими вищенаведеними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченої ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 125 як умисне легке тілесне ушкодження та ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Доводи обвинувачених в апеляційних скаргах щодо факту отримання тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_11 не від їх дій, а від іншої особи є необґрунтованими, оскільки суд всебічно, повно і неупереджено дослідив в судовому засіданні всі надані сторонами докази, та керуючись законом прийшов до обґрунтованого висновку, мотивувавши його у вироку, про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , адже обвинувачені нічим не підтвердили свої підозри, не назвали імені особи, яка могла побити потерпілу та коли такий факт мав місце. Крім того, вищенаведені покази свідка ОСОБА_23 свідчать, що всього за день до цих подій вона бачила потерпілу ОСОБА_11 , розмовляла із нею і не бачила на ній тілесних ушкоджень, які могли б свідчити про її побиття.
Доводи апелянтів - обвинувачених про те, що слідство проводилось із численними порушеннями норм кримінального процесуального закону, розбіжності у показах потерпілих та свідків, не заслуговують на увагу і є безпідставними, оскільки будь-яких клопотань чи скарг в ході досудового розслідування обвинуваченими заявлено не було.
Вимоги обвинувачених про дослідження доказів в судовому засіданні апеляційної інстанції не підлягають до задоволення, оскільки вони були досліджені в суді першої інстанції і підстав для їх повторного дослідження, відповідно до ст. 404 КПК України немає. Виклик експерта для допиту під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції також є недоцільним, оскільки клопотань про такий допит у ході судового розгляду заявлено не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 411 КПК України вирок підлягає скасуванню чи зміні із зазначених у ч. 1 ст. 411 України підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
При перевірці матеріалів кримінального провадження, колегією суддів істотних порушень вимог КПК України, які б могли вплинути на правильність висновків суду та доведеність винності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не встановлено. Висновки суду ґрунтуються на доказах, встановлених з дотриманням процесуального порядку їх збирання, а тому апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченої ОСОБА_8 не підлягають до задоволення.
Що стосується призначеного ОСОБА_7 покарання, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. При цьому суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та особу винного. Судом в повній мірі враховано пом'якшуючі покарання обставини, зокрема, те, що правопорушення він вчинив відносно особи похилого віку, раніше не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні двох малолітніх дітей. З врахуванням цих обставин, суд призначив йому покарання у межах санкції статті ближче до мінімального.
Що стосується призначеного ОСОБА_8 покарання, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. При цьому суд врахував ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень та особу винної. Судом в повній мірі враховано пом'якшуючі покарання обставини, зокрема, те, що правопорушення вона вчинила відносно малолітньої особи, раніше не судима, позитивно характеризується, має на утриманні двох малолітніх дітей. З врахуванням цих обставин, суд призначив їй покарання у межах санкції статті ближче до мінімального.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання у виді штрафу, в порядку, визначеному ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, є необхідним, справедливим та достатнім для їх виправлення і перевиховання, а також попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.
Що стосується цивільного позову, заявленого потерпілою ОСОБА_11 про стягнення з обвинувачених в її користь 40000 грн. заподіяної їй діями обвинувачених моральної шкоди, то суд першої інстанції правильно встановив, що внаслідок дій обвинувачених, потерпіла відчувала тривалий час значну фізичну біль, пережила емоційний стрес, страх за своє життя і здоров'я і задовольнив цивільний позов частково в розмірі 4000 грн., який повністю відповідає силі душевних та фізичних страждань потерпілої, а заявлений потерпілою розмір відшкодування заподіяної шкоди в розмірі 40000 грн. є неспіврозмірним вчиненому кримінальному правопорушенню.
Таким чином, при перевірці матеріалів кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинувачених та потерпілої, колегія суддів не вбачає будь-яких передбачених ст. 409 КПК України підстав для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Шумського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2015 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її ухвалення.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2