03.06.2015 Справа №607/5170/15-ц
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
-головуючого Стельмащука П.Я.;
-за участю секретаря Жара М.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі його виконавчої дирекції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,-
Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі його виконавчої дирекції звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 19431,69 грн. виплачених ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням. В обґрунтування вимог вказує, що 25.02.2014р. звільнено із посади директора виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_2. Наказ про звільнення підписав відповідач, який на той момент виконував обов'язки директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08.05.2014р. ОСОБА_2 поновлено на посаді та стягнуто із виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_2 12866,91 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.02.2014р. по 08.05.2014р. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. В подальшому, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24.10.2014р. стягнуто із виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_2 6564,75 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.05.2014р. по 12.06.2014р., так як ОСОБА_2 приступив до виконання посадових обов'язків лише з 13.06.2014р. Усі передбачені рішеннями судів кошти в сумі 19431,69 грн. виплачені ОСОБА_2 У зв'язку із тим, що незаконні дії відповідача ОСОБА_1 щодо звільнення ОСОБА_2 призвели до нанесення збитків позивачу в сумі 19431,69 грн., позивач просить такі збитки стягнути на його користь із винної особи.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.
За даних обставин, у відповідності до статей 158 (ч. 2), 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, представник позивача проти такого вирішення справи не заперечує.
Дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.05.2014р. по справі №607/3509/14-ц задоволено позов ОСОБА_2 до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та стягнуто із Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції на користь ОСОБА_2 12866,91 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.02.2014р. по 08.05.2014р. включно. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць в сумі 4288,97 грн. допущено до негайного виконання. Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 14.07.2014р. дане рішення залишено без змін.
Відповідно до ч. 3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.05.2014р. по справі №607/3509/14-ц встановлено, що наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2014р. за №101-к, ОСОБА_2 звільнено з посади директора виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду з 25.02.2014р. на підставі п. 2 статті 40 КЗпП України (наказ підписано в.о. директора виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_1М.). Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24.03.2014р. за №161-к відмінено наказ від 25.02.2014р. (наказ підписаний директором виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_3В.). Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.03.2014р. за №162-к ОСОБА_2 відсторонено від роботи директора виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду з 25.03.2014р. до розгляду правлінням Тернопільського обласного відділення Фонду питання щодо подальшого перебування його на посаді директора (наказ підписаний в.о. директора виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_1М.). Судом було встановлено та визнано сторонами спору, що після відміни роботодавцем наказу про звільнення фактичного поновлення ОСОБА_2 на посаді не відбулось. Суд прийшов до висновку, що законної підстави для прийняття наказу від 25.02.2014р. не було, а відтак наказ від 25.02.2014р. за №101-к «Про звільнення ОСОБА_2Б.» є незаконним.
Окрім того, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.10.2014р. по справі №607/3509/14-ц, з урахуванням ухвали від 24.11.2014р. про виправлення описки, задоволено позов ОСОБА_2 до виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та стягнуто із виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_2 6564,75 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.05.2014р. по 12.06.2014р. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Відповідно до довідки виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 29.04.2015р. за №01-21-271/03, на підставі рішень Тернопільського міськрайонного суду від 08.05.2014р. та від 24.10.2014р. позивачем виплачено на користь ОСОБА_2 19431,69 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про часткову обґрунтованість позовних вимог, підтвердження їх матеріалами справи та необхідність частково задовольнити позов з наступних мотивів.
Згідно із статтею 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Згідно статті 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Статтею 212 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 8 статті 134 КЗпП України встановлено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
Згідно пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п.8 ст.134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
Судом встановлено, що наказ №101-к від 25.02.2014р. «Про звільнення ОСОБА_2Б.», підписаний в.о. директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_1, є незаконний (дана обставина встановлена рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.05.2014р. по справі №607/3509/14-ц і в силу ч. 3 статті 61 ЦПК України не підлягає доказуванню).
Також судом встановлено, що після відміни самим роботодавцем наказу №101-к від 25.02.2014р. (наказ №161-к від 24.03.2014р., підписаний директором виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_3В.), наказом виконавчої дирекції Фонду №162-к від 25.03.2014р. (підписаний знову ж таки в.о. директора виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_1М.) ОСОБА_2 відсторонено від роботи.
При цьому, судом (Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області по справі №607/3509/14-ц) було встановлено, що внаслідок відміни роботодавцем наказу про звільнення, фактичного поновлення ОСОБА_2 на посаді директора не відбулось.
Наслідком вищевказаних незаконних дій в.о. директора виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_1 стало поновлення рішенням суду від 08.05.2014р. ОСОБА_2 на посаді та стягнення із позивача на користь ОСОБА_2 12866,91 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.02.2014р. по 08.05.2014р.
Таким чином, незаконним звільненням виконуючим обов'язки директора виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_1 працівника, позивачу нанесено матеріальну шкоду в розмірі виплаченої суми, а саме 12866,91 грн. Відповідальність настає незалежно від форми вини відповідача. Тому у цій частині позов є обґрунтований та підлягає до задоволення.
Щодо стягнення із відповідача на користь позивача виплачених ОСОБА_2 6564,75 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.05.2014р. по 12.06.2014р. суд вважає, що позов у цій частині є безпідставний, не доведений належними та допустимими доказами, а відтак у його задоволенні слід відмовити. При цьому, суд керувався наступним.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.05.2014р. по справі №607/3509/14-ц поновлено ОСОБА_2 на посаді. Тобто, порушені, підписаним ОСОБА_1 незаконним наказом про звільнення, трудові права ОСОБА_2 були поновлені. Рішення суду в цій частині допущено до негайного виконання.
У наведеному вище пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» йдеться не лише про винних службових осіб, за наказом яких звільнено особу з порушенням закону, а й про винних службових осібякими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.
При розгляді даної справи суд прийшов до висновку, що відповідальність за нанесення позивачу матеріальної шкоди, яка полягає у виплаті ОСОБА_2 6564,75 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.05.2014р. по 12.06.2014р., може нести лише винна службова особа Фонду у затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Позивачем даний позов не заявлявся із цих підстав, жодних доказів вини відповідача у затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_2 позивачем суду не надано.
Відповідно до статті 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.
При подачі позову позивач не сплачував судового збору в розмірі 243,60 грн., так як в силу пунктів 1, 18 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати.
Позов задоволений частково, а саме в розмірі 12866,91 грн., що складає 66,22% від ціни позову 19431,69 грн.
Отже, із відповідача на користь держави слід стягнути 161,31 грн. (243,60 х 0,6622) судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 213, 215, 224-226, 292, 294 ЦПК України, ст. 134 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», суд, -
Позов Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі його виконавчої дирекції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі його виконавчої дирекції 12866,91 грн. матеріальної шкоди на рахунок позивача №37176200900001 в ГУДКСУ в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 26024601, МФО 838012.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 161,31 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення суду може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку лише у разі залишення судом, який його ухвалив, без задоволення заяви відповідача про перегляд заочного рішення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .
Головуючий П.Я.Стельмащук