18.01.2012 Справа №2-7702/11
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі :
головуючої Сливки Л. М.
за участі секретаря Заплітного Б.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставне майно, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”про визнання дій банку, що полягають у збільшенні процентної ставки за користування кредитом, незаконними ,
Позивач -Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк”у вересні 2011 року пред'явив до суду позов до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № TEMLGK00520056 від 30 липня 2007 року, звернення стягнення на предмет іпотеки -квартиру загальною площею 36,6 кв.м., яка розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 15/135 та виселення відповідачки ,зі зняттям із реєстраційного обліку зі вказаної квартири.
У подальшому представник позивача зменшила позовні вимоги, просить стягнути заборгованість за кредитним договором № TEMLGK00520056 від 30 липня 2007 року, звернути стягнення на заставне майно, зокрема на предмет іпотеки -квартиру загальною площею 36,6 кв.м., яка розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 15/135, покликаючись на те, що відповідачка належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань згідно укладеного між ними зазначеного кредитного договору, зобов'язання за яким забезпечені договором іпотеки від 31 липня 2007 року, грубо порушує умови кредитного договору, внаслідок чого заборгувала банку грошові кошти в розмірі 33376,16 доларів США, що за офіційним курсом валюти відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/316 від 19 серпня 2011 року складає 266058,05 грн. Відтак позивач набув права звернення стягнення на предмет іпотеки -квартиру загальною площею 36,6 кв.м., яка розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. 15 квітня, 15/135, способом продажу предмета іпотеки шляхом укладення Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк”договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та із наданням всіх повноважень для здійснення продажу.
Відповідачка ОСОБА_1 пред'явила до суду зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання дій банку, що полягають у збільшенні процентної ставки за користування кредитом, незаконними, покликаючись на те, що згідно з умовами вказаного договору вона отримала кредит у доларах США зі сплатою 10,08% річних на залишок заборгованості. Однак банк в односторонньому порядку підвищив процентну ставку до 13,20, а в подальшому -до 30,57 процентів річних. Крім цього, підвищення процентної ставки відбулося після передачі заставної, тобто в порушення вимог ст. ст. 19,20 Закону України "Про іпотеку".
У судовому засіданні представник позивача зменшені позовні вимоги підтримала, пояснивши, що внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору у відповідачки ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед банком у вигляді простроченого кредиту, прострочених відсотків, комісії та пені за несвоєчасне здійснення платежів. Зустрічного позову не визнала, вказавши, що умовами договору обумовлене право банку при зміні кон'юнктури ринку грошового ресурсу в Україні в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом. Про зміну процентної ставки відповідачку в установленому договором порядку повідомлено. При укладенні договору вона була ознайомлена з його умовами , заперечень не мала й була згідна на такі умови кредитування.
Представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні позову не визнав, вказавши, що заборгованість за кредитом у ОСОБА_1 виникла лише внаслідок підвищення банком процентної ставки, що є незаконним, відтак підстави стягнення з неї всієї суми кредиту відсутні. Зустрічний позов підтримав з викладених у позовній заяві мотивів та просить його задовольнити.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:
30 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № TEMLGK00520056, згідно з яким банк надав відповідачці кредит у розмірі 3744 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом , з кінцевим терміном повернення 29 липня 2037 року.
Згідно п. 2.2 кредитного договору відповідачка ОСОБА_1 зобов'язалася здійснювати погашення кредиту, щомісячно, та сплачувати відсотки за користування ним.
Судом установлено, що відповідачка ОСОБА_1 умов договору належним чином не виконувала, основного боргу та відсотків не сплачувала, внаслідок чого станом на 22 серпня 2011 року основна сума несплаченого кредиту становить 28543,83 доларів США, відсотки за користування кредитом -3082,96 доларів США, комісія за користування кредитом - 57,60 доларів США, та внаслідок неналежного виконання зобов"язань їй нараховано неустойку, в тому числі 72,56 доларів США пені й 31,36 доларів США та 1587,85 доларів США штрафів.
Як слідує з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № TEMLGK00520056 від 30 липня 2007 року , станом на 22 серпня 2011 року вона заборгувала банку 33376,16 доларів США, що за офіційним курсом валюти відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/316 від 19 серпня 2011 року складає 266058,05 грн.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, відповідно до ст.ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у встановлений договором строк.
Всупереч вказаним вимогам закону ОСОБА_1 зобов'язань за укладеним між ним та позивачем кредитним договором не виконує.
Відповідно до ст. 550 ЦК України, незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, у нього виникає право на неустойку (штраф, пеню).
З цих підстав позивач має право на одержання від відповідачки ОСОБА_1 неустойки за прострочення сплати обумовлених договором платежів.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, та встановлений договором розмір нарахованих процентів.
Згідно ст. 1049 ЦК України, положення якої застосовуються до відносин за кредитним договором, позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві кредит у строк та в порядку, встановлених договором, а відповідно до ст. 1050 цього Кодексу в разі прострочення повернення чергового платежу кредитодавець вправі вимагати дострокового повернення суми кредиту, що залишилася та сплати належних йому процентів.
31 липня 2007 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за умовами якого на забезпечення виконання зобов"язань за крединим договром № TEMLGK00520056 ОСОБА_1 передала "ПриватБанку " квартиру загальною площею 36,6 кв.м., яка розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. 15 квітня, 15/135.
Відповідно до п. 16.8.1 іпотечного договору, ст. 20 Закону України "Про заставу" та ст. 589 Цивільного кодексу України позивач набув право звернення стягнення на предмети застави, оскільки в момент настання терміну виконання зобов'язання за кредитним договором, забезпеченого заставою, воно виконане.
При цьому суд не бере до уваги заперечень представника відповідачки ОСОБА_1 про те, що заборгованість за кредитом у неї виникла лише внаслідок підвищення банком процентної ставки, що відбулося з порушенням вимог закону, виходячи з таких обставин:
Пунктом 2.3.1 кредитного договору передбачене право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон"юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, зокрема при зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або середньозваженої ставки за кредитами банків у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки".Реалізуючи своє право, передбачене п.п 2.3.1. п.2.3 кредитного договору, банк підвищив відсоткову ставку за укладеним ОСОБА_1 кредитним договором.
Ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що в договорі про надання споживчого кредиту може вказуватись, що процентна ставка по кредиту може змінюватись в залежності від зміни облікової ставки НБУ чи в інших випадках.
Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни.
Відповідно до вказаних положень Закону та умов кредитного договору від 30 липня 2007 року, 01 жовтня 2008 року банк надіслав відповідачці рекомендоване повідомлення, довівши їй до відому, що з указаної дати відсоткова ставка за договором становитиме 13,2% на рік, зазначивши при цьому чинники, які стали підставою для зміни процентної ставки за кредитним договором, а також повідомив ряд вимог, при яких можна уникнути підняття відсоткової ставки.
30 травня 2010 року банком надіслано відповідачці повідомлення про можливість зменшення відсоткової ставки до 12,7% річних за умови погашення простроченої заборгованості.
Згідно ст. 47 Закону України "Про Банки і банківську діяльність" банки самостійно визначають розмір процентних ставок і комісійних винагород.
Таким чином збільшення процентної ставки за укладеним із відповідачкою кредитним договором відбулося з дотриманням умов договору та вимог закону.
За вказаних обставин судом встановлено достатні дані про те, що повідомлення про зміну відсоткової ставки за кредитом направлялося ОСОБА_1, заперечень проти чого вона не надавала до звернення позивачем до суду з позовом про стягненння з неї заборгованості за кредитом.
При цьому суд вважає необґрунтованими покликання представника відповідачки на те, що збільшення відсоткової ставки за користування кредитом відбулося в порушення вимог ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, оскільки Закон України від 12 грудня 2008 року № 661, яким Цивільний кодекс України доповнено вказаною статтею, набрав чинності з 10 січня 2009 року, проте, як слідує матеріалів справи, банк надіслав ОСОБА_1 повідомлення про підвищення відсотків за кредитним договором 01 жовтня 2008 року.
Виходячи з рішення Конституційного суду України від 09 лютого 1999 р. №1-рп/99 “У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), вказаною нормою Основного закону держави закріплений принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Відтак всі рішення банку у будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними після 10 січня 2009 року.
Однак відповідачку було повідомлено про збільшення розміру процентної ставки до зазначеної дати, вона продовжувала здійснювати платежі за кредитним договором, відтак у силу ч. 2 ст. 642 ЦК України прийняла пропозицію банку щодо зміни розміру процентної ставки за кредитним договором.
З цих підстав судом не встановлено порушень позивачем умов укладеного між сторонами кредитного договору та вимог закону щодо збільшення процентної ставки.
Також судом не встановлено в діях банку порушень вимог ст. ст. 19, 20 Закону України "Про іпотеку".
Аналізуючи в сукупності викладені обставини, суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання дій банку щодо збільшення процентної ставки незаконними та приходить до переконання, що позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”є підставним ,тому підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”266 058 гривень 5копійок ,що еквівалентно 33376,16 доларів США, заборгованості за кредитним договором, в рахунок погашення якої звернути стягнення на предмет іпотеки -квартиру загальною площею 36,6 кв.м., яка розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. 15 квітня, 15/135, способом продажу предмета іпотеки шляхом укладення Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк”договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Окрім цього, із ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” підлягають до стягнення понесені судові витрати в розмірі 1920 гривень, у тому числі 1700 гривень сплаченого судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 215, 218, 223, 294, 295 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 550, 589, 590, 625, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про заставу", ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 24 -26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Законом України "Про банки і банківську діяльність", суд,-
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”266 058 гривень 5копійок ,що еквівалентно 33376,16 доларів США, заборгованості за кредитним договором, в рахунок погашення якої звернути стягнення на предмет іпотеки -квартиру загальною площею 36,6 кв.м., яка розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. 15 квітня, 15/135, способом продажу предмета іпотеки шляхом укладення Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк”договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”- відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання дій банку, що полягають у збільшенні процентної ставки за користування кредитом, незаконними, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” 1920 гривеньпонесених судових витрат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддяОСОБА_3