Справа № 22-ц-5552/11 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.
Категорія: 6 Доповідач : Бойко С. М.
19 грудня 2011 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Зверхановської Л.Д., Курій Н.М.,
секретаря - Карнидала В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа - Львівська міська рада, про визнання незаконними дій та бездіяльності, визнання права власності, зобов'язання до вчинення дій; та зустрічним позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: Львівська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, про демонтаж самочинно здійсненої прибудови, -
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 31 серпня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа - Львівська міська рада про визнання незаконними дій та бездіяльності Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю щодо узаконення прибудови, визнання права власності на прибудову площею 23,1 кв.м. до житлового будинку на вул. Софії Галечко, 24/1 у м. Львові, зобов'язання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю вчинити дії щодо видачі сертифіката відповідності на прибудову - відмовлено за безпідставністю.
Зустрічний позов Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволено. Суд вирішив зобов'язати ОСОБА_1 провести за власні кошти демонтаж здійсненої прибудови площею 23,1 кв.м. до житлового будинку на вул. Софії Галечко, 24/1 у м. Львові.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1, просить його скасувати з підстав неповного з"ясування обставин справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.
Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що суд не дав належної оцінки доказам в підтвердження факту переходу до неї права власності на будинок вцілому після зняття його з балансу міської ради, а також в зв"язку з цим і переходу до неї права користування земельною ділянкою, яка була закріплена за будинком. Апелянт вважає, що суд безпідставно встановив факт належності земельної ділянки, якою вона користується, на праві власності територіальній громаді м.Львова.
В судове засідання сторони та треті особи не з"явились, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені відповідно до вимог ст.74 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання ними судових повісток (а.с.81-85), клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому розгляд справи проведено у відповідності до вимог ч.2 ст.197 та ч.2 ст.305 ЦПК України без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом у відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 С. (колишня назва вул.Гудкова) у м. Львові на підставі договору дарування квартири від 08.07.2009 року (а.с.3, 63).
Згідно технічного паспорту на квартиру, виданого ОКП ЛОР “БТІ та ЕО”12.10.2009 року (а.с.6), позивачем ОСОБА_1 самочинно здійснено прибудову до будинку, площею 23.1 кв.м. (приміщення площею 9,0 кв.м., 10,3 кв.м. та 3,8 кв.м.).
У відповідності до ч.5 ст.376 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
У відповідності до ст.125 Земельного кодексу (далі-ЗК) України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, яким відповідно до ст.126 цього Кодексу є державний акт встановленої форми.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ч.3 ст.125 ЗК України).
У зв"язку з тим, що позивачем не надано державного акту на право власності (користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться спірна прибудова, не встановлено її меж в натурі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що правової підстави для визнання права власності за позивачем на спірну прибудову немає.
В зв"язку з цим посилання апелянта на наказ департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 17.03.2010 року про зняття будинку, в якому знаходиться лише її квартира, з балансу міської ради (а.с.4) та наявність висновку про реєстрацію земельної ділянки площею 404,40 кв.м. за будинком на праві користування за будинковою управою №248 Шевченківського району м.Львова (а.с.50) в підтвердження права власності на будинок та права користування на земельну ділянку, є безпідставними, оскільки такі документи не є належними доказами для підтвердження права власності (користування) земельною ділянкою в силу ст.ст.125, 126 ЗК України.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку доказам, які є в матеріалах справи, встановив фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон, який підлягав застосуванню, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.197 ч.2, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: