Справа № 22-а-167/11 Головуючий у 1 інстанції: Грудова Н.Б.
Категорія:14 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. М.
07 листопада 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого -судді Курій Н.М.,
суддів : Цяцяка Р.П., Мацея М.М.,
секретаря -Колодки М.І.,
з участю ОСОБА_2 її представника ОСОБА_3-Я.М., представників Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, третя особа - ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними, визнання пенсіонера ОСОБА_7 на день його смерті 29.08.2007р. інвалідом І групи професійного захворювання та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з проведенням індексації заборгованих сум,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, третя особа - ОСОБА_6 про визнання дій щодо переведення пенсіонера ОСОБА_7 з виду на вид пенсій неправомірними, визнання пенсіонера ОСОБА_7 на день його смерті 29.08.2007р. інвалідом І групи професійного захворювання та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з проведенням індексації заборгованих сум за період з травня 2001р. по день смерті 29.08.2007р.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 травня 2010 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду Львівської області з апеляційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Апелянт зазначила, що районним судом при розгляді справи, незважаючи на те, що Управлінням пенсійного фонду в Галицькому районі м. Львова при прийнятті Розпоряджень від 05.05.2001 р., 22.07.2003 р. та 15.06.2006 р. здійснено цілий ряд суттєвих порушень положень ст. 77, 78 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, ст.37, 44-46 Закону України “Про пенсійне страхування”, розділу 3 Закону України “Про захист ветеранів ВВВ”, Закону України “Про порядок нарахувань та перерахунку пенсії”, було прийнято до уваги лише порушення щодо ст. 44, 45 Закону “Про пенсійне страхування”і повністю проігноровано виникнення з вини пенсійного фонду заборгованості перед державою в сумі 11250 (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн. через неправильне нарахування пенсій по віку з 15.06.2006 р. по 29.08.2007. - день смерті ОСОБА_7
ОСОБА_2 просить скасувати рішення повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до ст.44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно зі ст.35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності.
Відповідно до ст.43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (доход) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до ст.45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами.
Згідно зі ст.52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсій за віком або інвалідністю не менш як 2 роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за заявою пенсіонера новий розмір пенсії, виходячи з більш високого заробітку, який визначається за 2 роки роботи підряд після призначення пенсії відповідно до статей 64 - 67 цього Закону. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки роботи після попереднього перерахунку (ст.69 Закону України “Про пенсійне забезпечення”).
Відповідно до ст. 102 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
Судом встановлено, що в липні 1998 року ОСОБА_7 подав до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова заяву про призначення пенсії по віку з відповідними документами, в тому числі посвідченням ветерана війни-учасника бойових дій і йому була нарахована пенсія по віку з надбавкою як учаснику бойових дій (а.с.148-155).
В квітні 1999 року ОСОБА_7 була встановлена III група інвалідності професійного захворювання (а.с.149), внаслідок чого ним було подано заву від 04.05.2001р. про перерахунок пенсії як інваліду війни III групи та подано посвідчення інваліда війни III групи (а.с.145-146).
Згідно з розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова від 05.05.2001р., ОСОБА_7 нараховувалась пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, із зазначенням III групи загального захворювання , яка була перерахована у зв'язку з переходом з виду на вид, та її розрахунок здійснювався з діючим на той час обмеженням, з врахуванням підвищення як малолітньому в'язню, інваліду III групи. (а.с.145, 147).
Відповідно до витягу з акту огляду МСЕК 17.07.2003р., ОСОБА_7 було встановлено ІІ групу інвалідності професійного захворювання (а.с.136), та розпорядженням відповідача від 22.07.2003р. було встановлено пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, а також здійснено перерахунок через зміну даних по інвалідності - II група інвалідності, розрахунок якої здійснювався з діючим на той час обмеженням сум та з врахуванням надбавки як малолітньому в'язню, зазначено, що працює.
З копії трудової книжки ОСОБА_7 вбачається, що останній звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію 04.07.2003р. (а.с.113-117).
Також, з матеріалів пенсійної справи судом першої інстанції встановлено, що заяву від 07.06.2006р. з проханням перевести на пенсію за віком підписано від імені чоловіка позивачем - дружиною ОСОБА_7, яка підтвердила це у судовому засіданні районного суду, внаслідок чого, відповідачем розпорядженням від 15.06.2006р. було встановлено вид пенсії “за віком”, перерахунок здійснено через перехід з виду на вид, зазначено, що не працює, враховано І групу інвалідності, трудове каліцтво чи профзахворювання, в розрахунок розміру пенсії включено доплату за понаднормовий стаж та підвищення малолітнім в'язням, інвалідам І групи (а.с.130).
З довідки-розрахунку встановлено, що фактично пенсіонер ОСОБА_7 отримував більшу пенсію, ніж яка йому би належала, якби пенсійний фонд її виплачував впродовж всього часу, протягом якого пенсіонер був на обліку, на підставі лише заяви, поданої ним у 1998р., і розмір фактично виплаченого становить на 2304,14 грн. більше, ніж повинно було бути.
Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що зміни видів пенсії та груп інвалідності відбувалися на користь ОСОБА_7 в матеріальному розумінні, і збільшення нарахованої пенсії виникало, зокрема, тому, що при переході з виду на вид обов'язково відбувається перерахунок пенсії з врахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України.
Судом встановлено, що ОСОБА_7, починаючи з 1998р., не уточнював розмір своєї заробітної плати, хоча і продовжував працювати і мав право на перерахунок кожні два роки.
В апеляційній інстанції відповідачем надано інформацію, яка підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 отримував найвигідніший для нього розмір пенсійних виплат.
Позивач ОСОБА_2 у поданій до суду першої інстанції заяві від 05.05.2010р. зазначила, що питання про недоплату ОСОБА_7 пенсії знято й цю обставину підтвердила і представник позивача в судовому засіданні, зазначивши, що сам фактичний розмір нарахованої і виплаченої пенсії ОСОБА_7 вони не оспорюють, фактично вирішення даного спору необхідне для перерахунку страхових виплат, здійснених позивачу після смерті чоловіка.
Суд також, взявши до уваги наведене вище, й те, що за життя ОСОБА_7 не оспорював нараховану йому пенсію, не цікавився її розрахунком, в управління Пенсійного фонду не звертався, пенсійні виплати носять індивідуальний, персоніфікований характер, заява про зміну виду пенсії на пенсію за віком написана особисто дружиною - позивачем у даній справі, що вона і підтвердила в судовому засіданні і зазначила, що на той час і вона, і її покійний чоловік знали, що страхові виплати залежатимуть від пенсії по інвалідності, а тому суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.
Також, районним судом правильно встановлено, що відповідно до ст.162 КАС України вирішення позовної вимоги ОСОБА_2 в частині визнання ОСОБА_7 інвалідом І групи професійного захворювання на день його смерті 29.08.2007р. не відноситься до повноважень суду загальної юрисдикції.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 травня 2010 року є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись Законом України “Про внесення змін до розділу ХІІ “Прикінцеві положення”Закону України “Про судоустрій і статус суддів”щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами” №2748 -VI від 2 грудня 2010 року, ст.ст. 195, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законною сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.