Справа № 447/136/15 Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І.М.
Провадження № 22-ц/783/4749/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. А.
Категорія:30
16 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Шашкіної С.А.
Суддів: Гриновця Б.М., Копняк С.М.
При секретарі: Брикайло М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 травня 2015 року,-
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 27 травня 2015 року позов Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_3 сільської ради Миколаївського району Львівської області до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь держави в особі органу місцевого самоврядування - ОСОБА_3 сільської ради Миколаївського району Львівської області (р/р33115331700342 ЄДРПОУ - 37983768, МФО 825014, призначення платежу: код платежу 24062100) завдану шкоду в розмірі 7 400 гривень. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах справи. Зазначає, що жодним документом не встановлено, що дерево породи «верба» було зрізано чи спиляно саме ним, тим більше, що дане дерево не входить в перелік цінних порід. Вказує, що судом не взято до уваги, що вказане дерево росло біля річки, а відтак суд мав застосувати до даного спору норми Водного кодексу України. Крім того, дане дерево вже два роки лежало зрізане у воді, проте суд на дані обставини справи уваги не звернув. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення.
Відповідач та представник третьої особи, Державна екологічна інспекція у Львівській області належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.91-94), а тому колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора на заперечення апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно з ст.40 Закону України «Про рослинний світ», порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ, зокрема, несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.
Відповідно до п.2 ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», елементами благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
Як встановлено пп. 1,2 ст.16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (в редакції, чинній на момент виявлення правопорушення), на об'єктах благоустрою забороняється: виконувати земляні, будівельні та інші роботи без дозволу, виданого в установленому законодавством порядку; самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі тощо.
Згідно з п. 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, що затверджений Постановою КМУ №1045 від 01 серпня 2006 року (далі -Порядок), видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7-10 цього Порядку).
Відповідно до вимог п.4 Порядку підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи про видалення зелених насаджень.
У відповідності до ч.1 ст.1166 Цивільного Кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у період з 12.12.2013 року по 23.12.2013 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ОСОБА_3 сільською радою Миколаївського району Львівської області в результаті надходження від ОСОБА_3 сільської ради листа від 28.11.2013 року щодо звернення жителів с.Гонятичі зі скаргою про виявлену самовільну зрізку зеленого насадження за адресою: с.Гонятичі біля Народного дому.
В результаті вказаної перевірки було виявлено один пень дерева породи верба діаметром стовбура 96 см. (заміри шийки кореня дерева здійснено у присутності спеціаліста 2 категорії землевпорядника Сиділо 1.1.), про що зазначено в відповідному акті перевірки №2582/06/2083.
16.12.2013 року державним інспектором Жавком В.М. складено протокол №005538 про вчинення гр. ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.153 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме різки одного дерева породи верба, чим останнім порушено Закон України «Про рослинний світ» та Постанову КМУ №1045 «Про затвердження порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах».
Даний протокол підписано гр. ОСОБА_2 та зазначено про відсутність зауважень до його змісту.
16.12.2013 року на підставі складеного протоколу №005538 державним інспектором Жавком В.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №1718-06 на гр. ОСОБА_2 у вигляді штрафу у розмірі 187,00 грн. Дана постанова була підписана гр. ОСОБА_2 та отримана ним особисто. Згідно з квитанцією №6397946 від 17.12.2013 року адміністративний штраф гр. ОСОБА_2 сплачено у повному обсязі.
Посилання апелянта на те, що в акті перевірки №2582/06/2083 не вказано дати складення вірно не взяті судом до уваги, оскільки акт складався в процесі проведення перевірки, а тому датою складання такого є 12-23.12.2013 року, про що зазначено на першій сторінці даного акту (а.с.10).
Відповідно до п.1.4 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 року «Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства», акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових. позапланових перевірок суб'єктів господарювання і с носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природною середовища та його дотримання. Ні даний акт, ні постанова про накладення адміністративного стягнення відповідачем у адміністративному порядку не оспорювались.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не зрізалось дерево, спростовуються як вищенаведеними доказами, так і письмовим поясненням гр. ОСОБА_2 від 17.12.2013 року в якому він визнав той факт, що 23.11.2013 року зрізав вербу, тому що вона мішала, гілки були сухими (а.с.13).
Згідно розрахунку розміру збитків проведено відповідно до Постанови КМУ від 08.04.1999 року (із змінами №111 від 01.02.2012 року) «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів», а саме додатку 1: за кожне дерево, знищене або пошкоджене до ступеня припинення росту діаметром 46,1-50 см. - 2 800 грн., за кожний сантиметр діаметра понад 50 см - 100 грн. Враховуючи те, що діаметр зрізаної верби дорівнює 96 см, сума збитків складає: 2800 + (100*46)=2 800+4 600=7 400 грн., а відтак ця сума підлягає стягненню з гр. ОСОБА_2.
Посилання апелянта на той факт, що при проведенні розрахунку не було встановлено цінності дерева, не впливають на правильність рішення суду, оскільки Постанова КМУ від 08.04.1999 року (із змінами №111 від 01.02.2012 року) «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів» не передбачає такого критерію розрахунку.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, давши належну оцінку доказам, які є в матеріалах справи, не допустив порушень процесуального закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді: