Кіровоградської області
"28" лютого 2007 р.
Справа № 3/197
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Баранця О.М., розглянувши матеріали справи № 3/197
за позовом: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Світловодському районі, м. Світловодськ Кіровоградської області
до відповідача: Приватного підприємства "Екіпаж", с. Велика Андрусівка Світловодського району Кіровоградської області
про стягнення 37643,58 грн.
Представники:
від позивача - Чорний О.І., довіреність № 04/02.2-07 від 09.01.2007 року;
від відповідача - Корнєєв С.А., довіреність № б/н від 16.01.2007 року.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.02.2007 року до 28.02.2007 року.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Світловодському районі (далі - Відділення) подало позовну заяву про стягнення з приватного підприємства «Екіпаж» на користь позивача у регресному порядку виплати по відшкодуванню шкоди у сумі 37705,65 грн.
Відділення змінило предмет позову та просить стягнути з приватного підприємства «Екіпаж» шкоди у сумі 37643,58 грн.
Позивач вважає, що приватне підприємство «Екіпаж» зобов'язано відшкодувати на підставі ст.ст. 1172, 1191 Цивільного кодексу України витрати Відділення, які виникли внаслідок здійснення останнім відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105). Приватне підприємство «Екіпаж» являється роботодавцем водія автомобіля ГАЗ 32213, державний номер 009-73 ОН Гавелі О.С., якого визнано винною особою в заподіянні шкоди потерпілому Ульянову В.В. Відділення здійснило в порядку Закону № 1105 виплати Ульянову В.В. в сумі 37643,58 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.09.2006 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.10.2006 року апеляційну скаргу Відділення повернуто без розгляду.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2006 року рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.09.2006 року по справі № 3/197 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.
В.о. голови господарського суду Кіровоградської області 04.12.2006 року справу № 3/197 передано на розгляд судді Баранцю О.М.
Ухвалою від 12.12.2006 року справу № 3/197 прийнято до свого провадження.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову.
На відносини Відділення та приватного підприємства «Екіпаж» не поширюється дія Закону № 1105. Сфера дії вказаного закону охоплює лише відносини Відділення і відкритого акціонерного товариства «Світловодське АТП-13507», а взаємовідносини Відділення і приватного підприємства «Екіпаж» регулюються нормами цивільного законодавства як і відносини відповідача приватного підприємства «Екіпаж» з Ульяновим В.В., який не був працівником приватного підприємства «Екіпаж».
Позивач безпідставно посилається на ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України. В цій нормі закону мова йде про безпосереднє спричинення шкоди фізичній або юридичній особі діями працівника. В даному випадку шкода завдана фізичній особі Ульянову В.В., а не Відділенню, яке не являється особою, що зазнала втрати безпосередньо від дій Гавела О.С.
Позивач ігнорує вимоги ч. 2 ст. 1191 Цивільного кодексу України про те, що юридичні особи мають право зворотної вимоги лише до фізичної особи, яка винна у вчинені злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину. Відповідальність перед позивачем повинно нести не приватне підприємство «Екіпаж», а фізична особа Гавел О.С.
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд, -
На підставі постанов начальника Відділення від 17.12.2004 року № С-169/1-04, від 02.02.2005 року № С-169/1-05, від 04.02.2005 року № С-169/2-05, від 09.03.2005 року № С-169/3-05, від 16.03.2006 року № С-169/4-06, від 11.08.2005 року № 169/6-05 працівнику відкритого акціонерного товариства "Світловодське АТП 13507" Ульянову Володимиру Володимировичу, з яким стався нещасний випадок під час перебування на робочому місці внаслідок порушення водієм приватного підприємства «Екіпаж» Гавелем О.С. Правил дорожнього руху, була виплачена сума страхових виплат, одноразової допомоги, щомісячних страхових виплат за період з 21.03.2005 року по 09.06.2006 року, страхових виплат на медичну допомогу, відшкодування витрат на протезування на загальну суму 37643,58 грн.
Посилаючись на ч. 1 ст. 1172, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, Відділення вважає, що виплачені гр. Ульянову В.В. названі вище суми є шкодою, яка має бути відшкодована за рахунок коштів відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Вищий господарський суд України в мотивувальній частині постанови від 28.11.2006 року по справі № 3/197 зазначив наступне.
Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи).
Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Ст. 11 Основ та ст. 13 Закону № 1105 визначено, що страховий ризик - це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону № 1105, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно з статтею 2 Закону № 1105 дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.
Статтею 6 цього Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (робочим органом якого згідно з статтею 18 Закону № 1105 є Відділення).
Відповідно до наведених приписів статей 2, 6 Закону № 1105 потерпілий Ульянов В.В. є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування страхувальником-роботодавцем відкритим акціонерним товариством "Світловодське АТП-13507".
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на відносини Відділення та приватного підприємства «Екіпаж» поширюється дія Закону № 1105, оскільки сфера дії цього Закону в даному випадку охоплює лише відносини Відділення і відкритого акціонерного товариства "Світловодське АТП-13507", а взаємовідносини Відділення і приватного підприємства «Екіпаж» регулюються цивільним законодавством (статтями 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України) та знаходяться поза сферою дії Закону № 1105, як і відносини відповідача з Ульяновим В.В., який не був працівником приватного підприємства «Екіпаж».
Крім того, суд першої інстанції, приймаючи рішення зі справи, виходив з того факту, що винним у заподіянні шкоди застрахованій особі є працівник відповідача.
Проте частиною другою статті 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Встановлення вини фізичної особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди знаходиться поза компетенцією господарського суду і має відбуватися в межах провадження з кримінальної справи або в межах провадження зі справи про адміністративне правопорушення.
Між тим місцевим господарськими судом не встановлено, чи визнано уповноваженим державним органом працівника відповідача винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а тому факт заподіяння шкоди з вини працівника приватного підприємства «Екіпаж» не може вважатися належно встановленим.
Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, вирок Кременчуцького районного суду від 07.04.2005 року по справі № 1-30-2005, рішення Кременчуцького районного суду від 31.01.2006 року по справі № 2-9/2006, які набрали законної сили, вимоги ч.ч. 3, 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України господарський суд прийшов до наступних висновків.
Взаємовідносини Відділення і приватного підприємства «Екіпаж» регулюються цивільним законодавством (статтями 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України) та знаходяться поза сферою дії Закону № 1105.
29.09.2004 року приблизно о 22-годині в с. Піщане Кременчуцького району на узбіччі автошляху Дніпропетровськ-Бориспіль сталась дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля ГАЗ 32213 д/н 009-73 ОН, що належить на праві власності Макарову В.А., під керуванням Гавеля О.С., та автомобіля ГАЗ 32213 д/н 009-64 ОМ, під керуванням Ульянова В.В., внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з вини відповідача Гавеля О.С., позивач Ульянов В.В. отримав тяжкі тілесні ушкодження.
07.04.2005 року Гавеля О.С. засуджений за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України вироком Кременчуцького районного суду, що набрав законної сили, а тому відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вина Гавеля О.С. у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди доказана уповноваженим державним органом.
Під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди Гавеля О.С. фактично перебував у трудових відносинах з приватним підприємством «Екіпаж», єдиним власником якого, та джерела підвищеної небезпеки - автомобіля ГАЗ 32213 д/н 009-73 ОН є Макаров В.А.
Господарський суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При виплаті Відділенням на підставі Закону № 1105 громадянину Ульянову В.В. сум страхових виплат не виникає право Відділення звертатися у регресному порядку про стягнення виплачених такому громадянину сум до приватного підприємства «Екіпаж» та обов'язку останнього відшкодувати суми на користь заявника позову.
Організація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду, були зобов'язані за регресною вимогою органу державного соціального страхування чи Пенсійного фонду України відшкодувати суми допомоги або пенсій, що виплачені особам, зазначеним у статтях 456 і 457 цього Кодексу відповідно до ч. 1 ст. 460 Цивільного кодексу УРСР.
Цивільний кодекс УРСР втратив чинність з 01.01.2004 року в зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 46 Закону № 1105 до складу системи фінансування та джерел коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків не входять кошти, одержані як відшкодування сум, виплачених застрахованим особам за рішеннями про страхові виплати.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
Вироком Кременчуцького районного суду від 07.04.2005 року по справі № 1-30-2005 та рішенням Кременчуцького районного суду від 31.01.2005 року по справі № 2-91-2006, які набрали законної сили, встановлено, що власником автомобіля ГАЗ 32213, державний номер 009-73 ОН є не приватне підприємство «Екіпаж», а фізична особа Макаров В.А.
Вироком Кременчуцького районного суду від 07.04.2005 року по справі № 1-30-2005 та рішенням Кременчуцького районного суду від 31.01.2006 року по справі № 2-9/2006 матеріальна та моральна шкода на користь Ульянова Володимира Володимировича стягнута саме з фізичної особи Макарова Віктора Андрійовича, а не з приватного підприємства «Екіпаж».
Відшкодовує шкоду потерпілому Ульянову Володимиру Володимировичу не приватне підприємство «Екіпаж», а фізична особа Макаров Віктор Анатолійович. Тому приватне підприємство «Екіпаж» не може відшкодувати на підставі ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України витрати Відділення, які виникли внаслідок здійснення останнім відповідно до Закону № 1105 виплат Ульянову Володимиру Володимировичу.
Господарський суд відхиляє клопотання відповідача про припинення провадження по справі № 3/197 в зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Відділення має право подати позов про стягнення з приватного підприємства «Екіпаж» завданої шкоди відповідно до ст. ст. 1, 12, 21 Господарського процесуального кодексу України. Правомірність розгляду справи № 3/197 саме в господарському суді підтверджено Вищим господарським судом України.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в межах такого строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 33, 35, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Копію рішення направити сторонам по справі.
Суддя
О.М.Баранець