04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" липня 2015 р. Справа№ 910/15772/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Шипка В.В.
Гарник Л.Л.
представники сторін:
від скаржника: Собко О.В., дов. № 2-15д від 19.12.2014;
від позивача: Олексіюк М.В., дов. від 26.01.2015, Коверга А.П., дов. від 26.05.2015;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2014 у справі № 910/15772/14 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сап Україна", м. Київ
до публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ
про стягнення 35 120 971,33 грн
ТОВ "САП Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з ПАТ "Укргазвидобування" винагороди за відчужені права на використання програмного забезпечення SAP та вартості підтримки програмного забезпечення в сумі 24 680 172,91 грн за укладеним сторонами ліцензійною угодою та угодою про підтримку програмного забезпечення від 29.03.2013 № 7-ркп/74442/19-13 (раніше - № 7-ркп/2013) з урахуванням додатків та додаткових угод до цього правочину (далі - Угода), а також інфляційних втрат у сумі 3 320 652,25 грн, трьох процентів річних у сумі 465 549,62 грн та пені у сумі 2 618 090,57 грн за прострочення виконання зазначеного зобов'язання.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати винагороди за ліцензійною угодою та угодою про підтримку програмного забезпечення №7-ркп/2013 від 29.03.2013, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28 877 910,10 грн, пеню у сумі 2 618 090,57 грн, 3% річних у розмірі 465 549,62 грн та 3 320 652,25 грн інфляційних витрат.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2014 у справі № 910/15772/14 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" задоволено повністю.
Рішення обґрунтоване доведеністю позивачем неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати винагороди за ліцензійною угодою та угодою про підтримку програмного забезпечення №7-ркп/2013 від 29.03.2013.
При цьому, суд першої інстанції керувався ст.ст. 509, 526, 530, 549, 610, 611, ч. 1 ст. 612, ст.ст. 625, 901, 1109 Цивільного кодексу України, ст. 193, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2014 у справі № 910/15772/14 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Сап Україна".
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме ст. 79 ГПК України, ч. 5 ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 у справі № 910/15772/14 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" прийнято до провадження.
16.01.2015 через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 16.01.2015 з відповідними додатками до нього, за яким позивач просить суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 задоволено клопотання ПАТ "Укргазвидобування" про зупинення провадження у справі № 910/15772/14; провадження у справі № 910/15772/14 зупинено до набрання законної сили рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/25106/14 за позовом ПАТ "Укргазвидобування" до ТОВ "САП Україна" про визнання Угоди недійсною.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 поновлено провадження у справі № 910/15772/14.
02.07.2015 через відділ документального забезпечення суду представником ПАТ "Укргазвидобування" подано клопотання про призначення товарознавчої експертизи у справі, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Мінюста України, на вирішення експерта поставити питання: яка реальна вартість прав на використання програмного забезпечення згідно з ліцензійною угодою та угодою про програмне забезпечення № 7-ркп/7442/19-13 від 29.03.2013.
15.07.2015 через відділ документального забезпечення суду представником ТОВ «Сап Україна» подано письмові додаткові пояснення, в яких заперечує проти призначення товарознавчої експертизи у справі, оскільки на його думку це є затягуванням процесу стягнення заборгованості та надає обґрунтування знижки, що закріплена в додатку № 1 до угоди, а саме зазначає, що дана знижка була зумовлена великим об'ємом закупівель за трьома фазами, однак відповідач від підписання акту-приймання за 3 фазою відмовився і позивач був позбавлений того на що розраховував. Крім того до пояснень додано копії прас-листів стосовно окремих товарних позицій, придбаних відповідачем, для країн СНД та України, які підтверджують, що ціна за угодою до застосування знижки відповідала вартості, за якою програми продавалися по всій Україні.
21.07.2015 через відділ документального забезпечення суду представником ПАТ "Укргазвидобування" подано клопотання про призначення інженерно-технічної експертизи у справі, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Мінюста України, на вирішення експерта поставити питання, перелік яких зазначає.
В судовому засіданні представники позивача заперечували клопотання відповідача про призначення інженерно-технічної експертизи, оскільки на їх думку дана експертиза не є доцільною в рамках даного спору та свідчить про намагання відповідача затягнути процес стягнення заборгованості.
Київський апеляційний господарський суд відхиляє клопотання ПАТ "Укргазвидобування" про призначення експертиз враховуючи наступне.
Згідно ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Натомість, дослідивши питання, які пропонує позивач поставити експерту для роз'яснення в межах товарознавчої експертизи, апеляційний суд прийшов до висновку, що роз'яснення даних питань не потребує спеціальних знань, оскільки встановлення зазначених обставин можливе шляхом подання належних та допустимих доказів, які суд на підставі ст. 43 ГПК України оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Колегією суддів, за результатами дослідження питань, які запропоновані для вирішення експерту в межах інженерно-технічної експертиза, дійшла висновку щодо недоцільності вирішення чи роз'яснення запропонованих питань, оскільки предметом даного спору є неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків щодо оплати винагороди за ліцензійним договором та угодою про підтримку програмного забезпечення таким чином питання щодо відповідності програмного забезпечення умовам ліцензійної угоди його функціональні можливості повинні вирішуватися в іншому судовому спорі.
Представник ПАТ "Укргазвидобування" в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.
В судовому засіданні представники позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав викладених в відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін 29.03.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" та публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" укладено ліцензійну угоду та угоду про підтримку програмного забезпечення № 7-ркп/2013, умовами якої передбачено, що позивач надає відповідачеві майнові права на використання об'єкту інтелектуальної власності, а відповідач приймає такі права на використання програмного забезпечення, документації та інших матеріалів SAP, бази даних і програмного забезпечення стороннього виробника в межах території у тому вигляді, в якому ці умови визначені в ЗУУ та/або умовах використання.
Під "використанням" слід розуміти активацію технологічних властивостей програмного забезпечення, завантаження, виконання, застосування, зберігання програмного забезпечення та отримання доступу до нього, відображення інформації, отриманої в результаті використання таких можливостей або виконання будь-яких інших дій із програмним забезпеченням відповідно до цілей, для яких воно призначене.
Згідно п. 2.1. угоди, надання прав використання відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі прав на використання програмного забезпечення SAP, якщо інше не передбачене самим актом. На дату складання угоди загальна сума оплати за надання прав на використання згідно з додатком № 1 складає 82 192 408,64 грн разом з ПДВ.
Відповідно до п. 4.1. угоди, сторони погоджуються, що позивач пропонує підтримку SAP, як зазначено у відповідному додатку про підтримку SAP.
Пунктом 4.2. угоди сторони домовились, що підтримка SAP має починатися в перший день місяця після підписання акту приймання-передачі прав на використання. Первинний строк надання підтримки SAP - це залишок поточного календарного року та повний наступний календарний рік (за винятком випадків, коли підтримка SAP має початися 1 січня відповідного календарного року, в яких первинний строк підтримки триватиме до 31 грудня відповідного календарного року). Після завершення первинного строку, згідно з умовами угоди та додатками про підтримку SAP, надання підтримки SAP регулярно продовжуватиметься на наступний річний період на початку кожного календарного року.
Згідно п. 4.3. угоди, плата за послугу з надання підтримки SAP Enterprise Support для програмного забезпечення, ліцензованого згідно з цією угодою, здійснюється за ціною, яка дорівнює поточному чинному коефіцієнту SAP Enterprise Support (який на сьогодні становить 22 %), помноженому на сумарну вартість прав на використання ліцензованого програмного забезпечення у відповідному періоді, як зазначено в додатку № 1.
Пунктом 5.1. угоди передбачено, що ціна за угодою складається з розрахункової ціни прав використання програмного забезпечення та плати за підтримку SAP Enterprise Support.
Відповідно до п. 5.2. угоди, зобов'язання відповідача щодо здійснення платежів за отримання прав на використання програмного забезпечення починається з моменту підписання акту приймання-передачі прав на використання по кожній фазі, як передбачено додатком № 1 до цієї угоди. Оплата здійснюється протягом 30 календарних днів на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі по кожній фазі та виставленого позивачем рахунку.
Згідно п. 5.3. угоди, зобов'язання відповідача щодо здійснення платежів за послуги підтримки починаються з першого календарного місяця після підписання акту приймання-передачі прав на використання.
Пунктом 5.5. угоди встановлено, що рахунки для плати за підтримку SAP виставляються щоквартально та повинні сплачуватися відповідачем відповідним чином, починаючи з наступного кварталу після календарного кварталу, в якому відбулося передавання прав.
Відповідно до п. 5.7. угоди, відповідач має здійснювати всі платежі SAP (включно зі згаданими в п. 6.2) протягом 30 днів з дати виставлення рахунку, якщо інше не зазначено в додатку № 1 до угоди.
У пункті 5.8. угоди передбачено, що SAP надаватиме відповідачу акт передачі-прийняття/надання послуг підтримки не пізніше 30 числа останнього місяця кварталу, в якому були надані ці послуги. Відповідач має або підписати акти передачі-приймання надання послуг не пізніше ніж через 15 днів після завершення відповідного кварталу, або надіслати обґрунтовану відмову (належним чином підписаний документ, в якому пояснюється невідповідність послуг угоді). Якщо відповідач не надішле обґрунтовану відмову, це інтерпретуватиметься як підтвердження того, що послуги підтримки були надані належним чином і прийняті, а відповідний акт вважатиметься двостороннім підписаним документом, якщо його підпише лише позивач.
Згідно п. 5.10. угоди, при несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань у строки, передбачені цією угодою, відповідачу може нараховуватися пеня, що підлягає сплаті відповідачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення з простроченої суми за кожний день прострочення.
Пунктом 6.1. угоди визначено, що за цією угодою права на використання програмного забезпечення передаються відповідачу поетапно за 3-ма фазами відповідно до додатку № 1 цієї угоди, при цьому фази є обов'язковими для відповідача.
Відповідно до п. 6.2. угоди, надання прав на використання програмного забезпечення відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі прав на використання програмного забезпечення по кожній фазі, якщо інше не передбачене самим актом.
Згідно додатку № 1 до договору, договірна вартість прав використання за фазою 1 становить 18 606 684,53 грн, за фазою 2 становить 24 680 172,91 грн, за фазою 3 становить 38 905 551,20 грн.
Датою передання прав за додатком № 1 - 29.03.2013 (фаза 1), 02.12.2013 (фаза 2), 02.06.2014 (фаза 3). Порядок оплати - 29.04.2013 (фаза 1), 15.01.2014 (фаза 2), 15.07.2014 (фаза 3).
Додатковою угодою № 1 до ліцензійної угоди та угоду про підтримку програмного забезпечення № 7-ркп/2013 сторони домовилися перенести надання прав на використання програмного забезпечення SAP по другій фазі на 01.08.2013 та оплату прав на використання програмного забезпечення SAP за фазою 2 відбувається відповідачем 15.01.2014 (п. 2 додаткової угоди).
Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2013 між сторонами підписано акт приймання-передачі прав на використання програмним забезпеченням SAP за фазою 1, а 01.08.2013 підписано відповідний акт приймання-передачі за фазою 2.
08.08.2013 позивачем було направлено на адресу відповідача рахунок-фактуру № 1260108-2013/02R від 01.08.2013, що підтверджується відповідною транспортною накладною (копії в матеріалах справи).
Також позивачем за надання послуг з підтримки було виставлено відповідачеві рахунок-фактуру № 1260108-04/2013с від 15.10.2013 на суму 1 023 367,64 грн (направлено 25.10.2013), рахунок-фактуру № 1260108-01/2014с від 15.01.2014 на суму 2 380 777,16 грн (направлено 09.01.2014), рахунок № 6218004443 від 15.04.2014 на суму 793 592,39 грн (направлено 06.05.2014).
Крім того, відповідачеві направлялися для підпису акти про надання послуг з підтримки програмного забезпечення SAP у 4 кварталі 2013, у 1 кварталі 2014 та у квітні 2014, один з яких за № 6218004093-2013с від 31.12.2013 був підписаний відповідачем, а решта так і не були підписані останнім.
Факт направлення вказаних актів підтверджується транспортними накладними, що наявні в матеріалах справи, описами вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення.
При цьому, відповідачем оплачено лише вартість переданих прав за 1 фазою у розмірі 18 606 684,53 грн та наданих послуг з підтримки програмного забезпечення SAP за червень-вересень 2013.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо оплати винагороди за ліцензійною угодою та угодою про підтримку програмного забезпечення № 7-ркп/2013 від 29.03.2013, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28 877 910,10 грн, пеню у сумі 2 618 090,57 грн, 3% річних у розмірі 465 549,62 грн та 3 320 652,25 грн інфляційних витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як було встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання умов укладених угод було надано відповідачеві права на використання програмного забезпечення SAP шляхом передачі ліцензій, про що було складено відповідні акти приймання-передачі прав на використання програмним забезпеченням SAP за фазою 1 від 29.03.2013 та від 01.08.2013 за фазою 2.
Крім того, позивачем було надано відповідачеві послуг з підтримки програмного забезпечення SAP у 4 кварталі 2013, у 1 кварталі 2014 та у квітні 2014, та складено акти від 31.12.2013 на суму 1 023 367,00 грн, який було підписано відповідачем, акт від 31.03.2014 на суму 2 380 777,16 грн та акт від 30.04.2014 на суму 793 592,39 грн, які відповідач не підписав.
Оскільки відповідач отримав акт від 31.03.2014 на суму 2 380 777,16 грн. 24.03.2014 та акт від 30.04.2014 на суму 793 592,39 грн 06.05.2014 та у відповідності до положень п. 5.8. угоди мав підписати вказані акти протягом 15 днів після завершення відповідного кварталу, або надіслати обґрунтовану відмову, враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів направлення обґрунтованої відмови, суд приходить до висновку, що акти приймання-передачі наданих послуг з підтримки програмного забезпечення SAP від 31.03.2014 на суму 2 380 777,16 грн та акт від 30.04.2014 на суму 793 592,39 грн вважаються такими, що підписані відповідачем.
Станом на час вирішення спору відповідач визначеної договором винагороди за передані права на використання програми та оплати за надані послуги з підтримки програмного забезпечення SAP в повному обсязі не оплатив, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 28 877 910,10 грн.
Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про порушення відповідачем умов ліцензійної угоди та угоди про підтримку програмного забезпечення № 7-ркп/2013 від 29.03.2013, а також положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, та як наслідок правомірного задоволення позову.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 618 090,57 грн, 3% річних у розмірі 465 549,62 грн та 3 320 652,25 грн інфляційних витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та індексу інфляції апеляційним судом встановлено його відповідність вимогам законодавства, а тому заявлені вимоги в цій частині правомірно визнано судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, що судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2014 у справі № 910/15772/14 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді В.В. Шипко
Л.Л. Гарник