04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" липня 2015 р. Справа№ 909/71/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Баранця О.М.
Мальченко А.О.
при секретарі : Богатчук К.І.
за участю представників :
позивача - не з'явився
відповідача - Приходько А.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 (суддя - Марченко О.В.)
за позовом Державного міського підприємства "Івано-
Франківськтеплокомуненерго"
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра",
в особі Івано-Франківської філії
про стягнення 84551,37 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 по справі №909/71/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015, у складі колегії суддів: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А., прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, з призначенням розгляду справи 16.06.2015.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. на навчанні з підвищення кваліфікації, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 909/71/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 апеляційну скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду 16.06.2015.
16 червня 2015 року, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу.
16 червня 2015 року в судовому засіданні оголошено перерву до 14.07.2015.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015, в зв'язку з перебуванням суддів Пашкіної С.А. та Чорної Л.В. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 909/71/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Баранець О.М., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 апеляційну скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду 14.07.2015.
14 липня 2015 року в судовому засіданні оголошено перерву до 21.07.2015.
В судове засідання 21.07.2015 з'явився представник відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Беручи до уваги, що представник позивача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015. Проти розгляду справи у відсутність представника позивача не заперечував.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
01 жовтня 2008 року між позивачем (виробник) та відповідачем (споживач), укладено Договір про постачання теплової енергії №746 (далі - Договір).
Відповідно до умов договору, виробник зобов'язується постачати споживачу теплову енергію на умовах Договору, а споживач зобов'язується своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені Договором.
Згідно з п. 5.8 Договору оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та розмірі суми, вказаної у названих рахунках: з платежів поточного розрахункового періоду в п'ятиденний термін після дати одержання рахунку-фактури; з платежів передоплати з першого до п'ятого числа поточного розрахункового періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував відповідачу за послуги, надані на виконання умов Договору за лютий 2012 року -23843,33 грн., за березень 2012 року -10477,90 грн., за квітень 2012 року - 47010,34 грн. Відповідач частково розрахувався за отримані послуги в розмірі 14805,53 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 66526,04 грн.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з жовтня 2011 по березень 2012 у відповідача виявлено втрати теплоносія в системі опалення, а саме:
за жовтень 2011 року - 139,1 куб. м.
за листопад 2011 року 288 куб. м.
за грудень 2011 року - 250,50 куб. м.
за січень 2012 року - 380,1 куб. м.
за лютий 2012 року - 373,5 куб. м.
за березень 2012 року - 268,6 куб. м.
Листом від 22.12.2011 позивач повідомив відповідача про проведену перевірку системи опалення в будинку № 23 по вул. Чорновола, в якому зазначив про відсутність видимих витоків з системи опалення; однак при закритті засувки на падаючій лінії, лічильник на зворотній лінії почав обертатися у зворотну сторону, що свідчить про ймовірний несанкціонований відбір теплоносія. Відповідачу запропоновано повторно провести перевірку на предмет стороннього підключення.
27 грудня 2011 року відповідач повторно надіслав лист позивачу, в якому зазначив про відсутність будь-яких сторонніх підключень до тепломережі відповідача, справність приладів обліку та, керуючись умовами підпунктів 3.1.4 та 3.1.5 пункту 3.1 Договору, просив позивача ще раз встановити причину наднормових втрат води та достовірність обліку і перерахувати споживання теплоенергії за листопад 2011 року по середньонормовій витраті за минулий період.
На підставі викладеного, відповідач вважає неправомірними дії позивача щодо віднесення на Філію збитків з втрати теплоносія без його вини, як споживача.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2012 лічильник теплової енергії «суперком» №01-421225, термометри опору РТ-500№01370571 витратомір на подачі, №1111281 витратомір на зворотці, що належить відповідачу пройшли позачергову перевірку та визнані придатними.
Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з п. 3.2.7 Договору споживач зобов'язується дотримуватися норм витоку мережної води у власних мережах, бойлерних установках, внутрішньо будинкових системах не більше розрахункових значень. У випадку перевищення норм витоків мережної води проводити відшкодування вартості втраченого теплоносія згідно з встановленими виробником рахунками на підставі складених актів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач, на підставі складених актів про використання теплової енергії, здійснив нарахування за витоки в системі опалення відповідача за період з жовтня 2012 року по березень 2012 року.
Проте, матеріалами справи не підтверджено, що втрати теплоносія стались внаслідок недотримання відповідачем норм витоку мережної води у власних мережах, тобто з вини відповідача.
В той же час, положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:
1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;
3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Беручи до уваги, що на момент ухвалення рішення місцевим господарським судом у відповідача вже була запроваджена тимчасова адміністрація, на позивача поширюються обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому не можуть бути задоволені спірні вимоги до відповідача, від часу запровадження в останньому тимчасової адміністрації.
Згідно зі ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 90 днів з дня опублікування відомостей, відповідно до частини другої статті 45 цього Закону, уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги, в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення, за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.
Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково.
Таким чином, задоволення вимог кредиторів Банку поза межами ліквідаційної процедури не допускається.
Твердження апелянта, що процес введення тимчасової адміністрації не є підставою для розірвання договору, отже не може бути причиною невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати спірної заборгованості, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки п. 1.14 рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012 стосується поточних, діючих договорів, а спірний договір про постачання теплової енергії №746 від 01.10.2008 розірвано 01.07.2012.
Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 по справі №909/71/15 - без змін.
Матеріали справи №909/71/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді О.М. Баранець
А.О. Мальченко
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.07.2015