73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
21 липня 2015 р. Справа № 923/783/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ситюка В.Г., при секретарі Бабіжаєві К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фермерського господарства "Чарівне-1", с. Новоберислав, Бериславського району Херсонської області
до Бериславської районної державної адміністрації, м. Берислав Херсонської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне Управління Держземагенства у Херсонській області
про скасування розпорядження, відновлення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
за участю представників сторін:
від позивача - Ковальчук І.М., юрист, дов. у справі,
від відповідача - Кір'ян Є.С., головний спеціаліст, дов. у справі,
третя особа - Попкова Ю.П., головний спеціаліст, дов. у справі
Позивач - фермерське господарство "Чарівне-1" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області про скасування розпорядження, відновлення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 31.05.2004 р.
В судовому засіданні 09.06.2015 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, для можливості надання сторонами до суду додаткових матеріалів, оголошено перерву до 16.07.2015 р. та 10 год. 00 хв. 21.07.2015 р.
Представником позивача позовні вимоги підтримано з підстав зазначених у позові, посилаючись на укладення договору оренди під впливом помилки, після прийняття Земельного кодексу України, який не передбачав можливості права постійного користування землею, у зв'язку з чим та відповідно до п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, які в подальшому визнані неконституційними, було подано заяву про укладення договору оренди земельної ділянки. При цьому зазначено, що заява про відмову від земельної ділянки не подавалась, а рішення відповідача щодо припинення права користування земельною ділянкою не приймалося і на цей час земельна ділянка знаходиться, як в постійному користуванні на підставі актів на право постійного користування землею, так і в оренді згідно договору оренди земельної ділянки, про що подано до суду витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Просить задовольнити позовні вимоги та скасувати розпорядження відповідача, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки та відновити право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідачем подано до суду реєстраційні документи, позовні вимоги визнає у повному обсязі, просить задовольнити позовні вимоги. При цьому представником відповідача повідомлено про відсутність заяв про припинення права постійного землекористування та неприйняття відповідного рішення.
Третьою особою відзив та витребувані матеріали до суду не подано, представник третьої особи проти позову не заперечує.
Заслухавши представників позивача та відповідача, третьої особи, розглянувши та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Відповідно до ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до підпункту 2.8 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, реєстраційний № 187 від 22.12.1998 р., Довгому М.Р. на підставі рішення Новобериславської сільської ради Бериславського району Херсонської області від 25.03.1992 р. надано у постійне користування земельну ділянку площею 15,83 га для ведення фермерського господарства. Окрім того, рішенням Бериславської районної ради № 133 від 25.02.2000 р. Довгому М.Р. надано у постійне користування земельну ділянку площею 37,7 га, - Державний акт на право постійного користування землею № 003883, реєстраційний № 66 від 22.12.1998 р.
В подальшому, відповідачем Бериславською районною державною адміністрацією, на підставі заяви позивача, 28.10.2003 р. прийнято розпорядження № 679 "Про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства", яким надано фермерському господарству "Чарівне-1" в особі голови Довгого Миколи Романовича, в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 39,84 га, в т.ч. 37,14 га ріллі, 1,6 га лісосмуг, 1,1 га шляхів із земель фермерського господарства "Чарівне-1", раніше наданих в постійне користування, терміном на 50 років.
На підставі вказаного розпорядження сторонами 31.05.2004 р. укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 39,84 га строком на 50 років, який зареєстровано у Бериславському відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що 06.07.2004 р. вчинено запис № 040471500056.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, відповідна заява позивачем подана внаслідок помилки, оскільки вимога законодавства (п. 6 розділу Х Перехідних положень ЗК України) щодо необхідності переоформлення права землекористування рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. визнана неконституційною.
Окрім того, заяву про укладення договору оренди земельної ділянки подано позивачем - фермерським господарством "Чарівне-1", тоді як землекористувачем, згідно Державного акту на право постійного користування землею є фізична особа Довгий М.Р.
Також, оспорюване розпорядження відповідача щодо надання земельної ділянки в оренду прийнято без припинення права користування земельною ділянкою попереднього землекористувача, - заява про добровільну відмову від права постійного користування землею попереднім землекористувачем Довгим М.Р. не подавалася і відповідне рішення відповідачем не приймалося, що не заперечується відповідачем.
Таким чином, вказані обставини свідчать про прийняття Бериславською районною державною адміністрацією розпорядження про надання земельної ділянки позивачу в оренду для ведення фермерського господарства, без врахування приписів ст. ст. 116, 141, 142 Земельного кодексу України, а саме, - без припинення права постійного користування земельною ділянкою попереднього землекористувача Довгого М.Р. і відповідно, отримання згоди останнього на припинення вказаного права, та в порушення вимог ст. 116 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За таких обставин розпорядження Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області від 28.10.2003 р. № 679 в частині надання земельної ділянки позивачу в оренду для ведення фермерського господарства не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до підпункту 2.24 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має, зокрема, дотримання порядку передачі земельної ділянки в оренду. З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту про відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.
За таких обставин, враховуючи визнання незаконним та скасування розпорядження відповідача про надання земельної ділянки в оренду, договір оренди від 31.05.2004 р., укладений між позивачем та відповідачем Бериславською районною державною адміністрацією, реєстраційний № 040471500056 від 06.07.2004 р. визнається судом недійсним.
Вимоги позивача щодо відновлення права постійного користування землею, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею № 003883 задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до вказаного Державного акту право постійного користування землею належить Довгому Миколі Романовичу, а не позивачу - фермерському господарству "Чарівне-1", і більш того відповідне право землекористування на цей час не припинено, що вбачається з витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Судовий збір, в частині задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на обидві сторони, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій кожної із сторін, в решті вимог - на позивача.
Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 116, 141 - 142, 152 ЗК України, ст. ст. 16, 21, 215 ЦК України, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області від 28.10.2003 р. № 679 "Про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства" в частині надання фермерському господарству "Чарівне-1" в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 39,84 га.
3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, загальною площею 39,84 га, строком на 50 років, укладений 31.05.2004 р. між фермерським господарством "Чарівне-1" та Бериславською районною державною адміністрацією, який зареєстровано у Бериславському відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що 06.07.2004 р. вчинено запис № 040471500056.
4. В решті позову відмовити.
5. Стягнути з Бериславської районної державної адміністрації, Херсонська область, м. Берислав, пл. Перемоги, 2, ідентифікаційний код 04059987 на користь фермерського господарства "Чарівне-1", Херсонська область, Бериславський район, с. Новоберислав, вул. Набережна, 67, ідентифікаційний код 14136097 - 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 22.07.2015 р.
Суддя В.Г. Ситюк