Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" липня 2015 р.Справа № 922/2229/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гонтару А.Д.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт ЛТД" (м. Харків)
до Компанії "Anubhav Terry Craft India Ltd" (Індія)
про про стягнення 6063,87 дол. США
за участю представників сторін:
позивача - Христова М.М. (довіреність від 28.01.2015 р.);
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Принт ЛТД" (м. Харків) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Компанії "Anubhav Terry Craft India Ltd" (Індія) 4355,98 дол. США коштів, що еквівалентно 51291,65 грн., 1707,89 дол. США збитків у вигляді витрат на транпортування неякісного товару та витрат, пов"язаних зі сплатою ввізного мита та ПДВ, у розмірі 1707,89 дол. США, що еквівалентно 20110,40 грн. та 1827 грн. судового збору. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов контракту № 09/02.13 від 18.02.2013 р. поставив позивачу товар неналежної якості.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 червня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10 липня 2014 року.
10 липня 2014 року представник позивача надав до суду документи, які долучені до матеріалів справи.
10 липня 2014 року представник позивача надав письмові пояснення щодо адреси відповідача - Компанії "Anubhav Terry Craft India Ltd" (Індія).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 липня 2014 року було відкладено розгляд справи на 08 вересня 2014 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 вересня 2014 року було відкладено розгляд справи на 20 жовтня 2014 року.
В судовому засіданні 20 жовтня 2014 року було оголошено перерву до 24 листопада 2014 року.
14 листопада 2014 року з Міністерства юстиції України повернулось доручення про вручення судових документів, у зв"язку з тим, що дата судового засідання вже минула.
Розпорядженням керівника апарату суду "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи" від 06.01.2015 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №922/2229/14 в зв'язку з відсутністю повноважень судді Смірнової О.В.
Відповідно до витягу автоматизованої системи документообігу суду від 06.01.2015 р. справу №922/2229/14 призначено до розгляду судді Сальніковой Г.І.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 лютого 2015 р. розгляд справи призначено на 06 квітня 2015 р. о 10:00 год. та провадження у справі №922/2229/14 зупинено, у зв'язку із зверненням з судовим дорученням до Міністерства права і юстиції Республіки Інді про повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 квітня 2015 р. провадження у справі № 922/2229/14 поновлено, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 06 квітня 2015 р. о 10:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 квітня 2015 р. розгляд справи призначено на 01 липня 2015 р. о 10:30 год. та провадження у справі №922/2229/14 зупинено, у зв'язку із зверненням з судовим дорученням до Міністерства права і юстиції Республіки Індії про повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 липня 2015 р. провадження у справі № 922/2229/14 поновлено, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 01 липня 2015 р. о 10:30 год.
Представник позивача у судовому засіданні 01.07.2015 р. підтримував позовні вимоги.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав.
Відповідно до ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що: a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території; b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту. Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи (арк. справи 43), а саме підтвердження про отримання з боку відповідача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
18 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Принт ЛТД" (позивач) та Компанією "Anubhav Terry Craft India Ltd" (відповідач) був укладений контракт № 09/02.13, у відповідності до умов якого відповідач продає, а позивач купує текстильний виріб відповідно до специфікацій, які є невід"ємною частиною договору.
Відповідно до п. 2.1 ціна товару за контрактом встановлюється в доларах США.
Пунктом 2.2 передбачена загальна сума контракту, яка становить 500000 дол. США.
Згідно з п. 3.2 контракту сторонами узгоджені умови платежу: 30% передплати, та 70% оплата по факс- копії коносамента.
Відповідно до п. 11.7 контракту, термін його дії до 31.12.2014 р.
Позивач зазначає, що 02 квітня 2013 року було проведено митне оформлення товару, придбаного позивачем, у вказаній кількості та асортименті, та товар відвантажений на склад позивача, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною CMR № 051142 та митною декларацією ф. МД-2(арк. справи 14-17).
Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2014 р. був складений експертний висновок № ИМ - 2, відповідно до якого комісією у складі директора позивача Кондрашова Б.В., менеджера Кривопалова Ю.Н., за участю експерта Харківської торгово - прмислової палати Башкатова Е.А. при перевірці товару на складі позивача було встановлено, що на певній кількості закуплених рушників є дефекти різної міри, а саме: присутні сліди забруднення, нерівні краї та строчки, затягування на махрі, припущені строчки і ділянки з відсутністю махри, а також деякі рушники не відповідають розмірам, вказаним на ярлику.
Позивач посилається на те, що ним було направлено на адресу відповідача претензію № 1 від 04.02.2014 р. з копією експертного висновку № ИМ-2 від 15.01.2015 р., в якій просив повернути вартість неякісного товару у розмірі 4355,98 грн. та відшкодувати витрати на транспортування неякісного товару та витрати, пов"язані зі сплатою митних платежів у розмірі 1707,38 дол. США. На доказ направлення вказаної претензії надав накладну про відправку (арк. справи 21).
Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти за поставку неякісного товару не перерахував.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 4355,98 дол. США коштів, що еквівалентно 51291,65 грн., 1707,89 дол. США збитків у вигляді витрат на транспортування неякісного товару та витрат, пов"язаних зі сплатою ввізного мита та ПДВ, у розмірі 1707,89 дол. США, що еквівалентно 20110,40 грн., посилаючись на те, що останній поставив позивачу товар неналежної якості та не повернув кошти, сплачені за вказаний товар, а також не відшкодував витрати на транспортування неякісного товару та витрати, пов"язані зі сплатою митних платежів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 675 Цивільного кодексу України визначено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Статтею 678 Цивільного кодексу України визначено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Згідно з ч. 1 ст. 708 Цивільного кодексу України, у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:
1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;
2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;
3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;
4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Згідно зі ст. 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів (ч. 1). Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу (ч. 2). У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості (ч. 3). Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі (ч. 4). У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми (ч. 5). У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника (ч. 6). Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів (ч. 7). У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці (ч. 8).
Як вже вище з"ясовано та підтверджено позивачем, 02 квітня 2013 року останнім було отримано товар відповідно міжнародної товарно - транспортної накладної CMR № 051142 та митної декларації ф. МД-2.
Відповідно до п. 6.1 контракту, якість товару, що поставляється за контрактом, повинна відповідати встановленим у країні відповідача стандартам або технічним вимогам виробника.
Згідно п. 7.1 контракту, претензії можуть бути пред"явлені щодо якості та кількості, якщо вони не відповідають якості чи кількості, зазначеним у контракті та специфікаціях.
Судом встановлено, що при прийнятті товару ніяких претензій щодо його якості позивачем не заявлялось.
В свою чергу, надані позивачем докази, зокрема експертний висновок № ИМ - 2 від 15.01.2014 р., складений через рік після прийняття товару та підписаний позивачем зі своєї сторони і направлений відповідачу, що підтверджується накладною про відправку - не може бути прийнятий судом як належний і допустимий доказ неякісності поставленого відповідачем позивачу товару за міжнародною товарно - транспортної накладної CMR № 051142, оскільки наведений висновок складено позивачем самостійно без виклику представників відповідача і без повідомлення відповідача про необхідність складання такого акту.
Також, не може бути прийнятий як доказ неякісності поставленого відповідачем позивачу товару і претензія по якості, виставлена позивачем відповідачу щодо неякісності товару № 1 від 04.02.2014 р., оскільки жодних доказів в підтвердження того, що товар, щодо якого складався експертний висновок № ИМ - 2 від 15.01.2014 р. є тим самим товаром, який позивачем отримано від відповідача, - суду станом на момент вирішення спору не надано.
Крім того, суд враховує і те, що станом на момент вирішення спору позивачем не подано належних і допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України повернення відповідачу неякісного товару, оскільки жодних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували здійснення між сторонами відповідної господарської операції - не надано і такі документи в підтвердження факту повернення товару - станом на момент вирішення спору в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вартості товару, поставленого відповідачем позивачу за умовами контракту № 09/02.13 від 18.02.2013 р. на суму 4355,98 дол. США, що еквівалентно 51291,65 грн., обумовлені ст. 678 Цивільного кодексу України, відсутні, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача вказаної суми задоволенню не підлягає.
Також, розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 1707,89 дол. США збитків, що еквівалентно 20110,40 грн., суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Вимога щодо стягнення 1707,89 дол. США збитків вмотивована позивачем тим, що внаслідок поставки відповідачем неякісного товару, позивачем було понесено витрати по транспортуванню неякісного товару та витрати, пов"язані зі сплатою митних платежів, та ПДВ у розмірі 1707,89 дол. США. Нормативно в цій частині позивач посилався на приписи ст. 22 Цивільного кодексу України.
Так, на підтвердження понесення збитків в сумі 1707,89 дол. США, що еквівалентно 20110,40 грн., позивачем надано розрахунок суми позову(арк. справи 24).
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України вини відповідача у понесенні позивачем збитків в сумі 1707,89 дол. США збитків, що еквівалентно 20110,40 грн., як не надано і доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та понесенням позивачем збитків в цій сумі. Крім того, позивачем не доведено і розміру заявлених до стягнення збитків.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем в позовній заяві не були наведені обставини, не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовної вимоги про відшкодування збитків в сумі 1707,89 дол. США збитків, що еквівалентно 20110,40 грн.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.
Судовий збір згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 675, 678, ч. 1 ст. 708 ЦК України, 224, 225 ГК України, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.07.2015 р.
Суддя Г.І. Сальнікова