ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.07.2015Справа №910/12692/15
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
про стягнення 14 488,93 грн., -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Горбан А.В. (представник за довіреністю №Є.37.7.0.0/Д-935 від 04.08.2014р.);
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (надалі також - відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 14 488,93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.
Відповідачем надав письмовий відзив на позовну заяву до матеріалів справи в якому він проти задоволення заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись при цьому на те, що відповідно до наявного в матеріалах справи звіту оцінки вартості збитку до розміру збитку входить податок на додану вартість, але у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу або проведення його особою, яка не платником ПДВ, податкові зобов'язання не виникають, а позивачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження проведення відновлювального ремонту на СТО яке є платником ПДВ, отже обґрунтованим розміром страхового відшкодування є: 11 990,28 грн. = 14 988,33 грн. - 2 498,05 грн. - 500,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, їй присвоєно №910/12692/15, розгляд призначено на 23.06.2015р.
Судове засідання 23.06.2015р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на тривалому лікарняному.
У зв'язку з виходом 13.07.2015р. судді Морозова С.М. з лікарняного, справа №910/12692/15 ухвалою від зазначеної дати була призначена до розгляду на 14.07.2015р.
В судове засідання 14.07.2015р. представник від відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 14 липня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між позивачем (страховик за Договором) та Приватним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі також - страхувальник) 30.09.2011р. було укладено Договір страхування наземного транспорту №SUG7A+11155761 (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер АЕ 9065 ЕО (надалі також - застрахований автомобіль).
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
06.11.2013р. в м. Суми на вул. Леваневського, Рєзнік Вадим Петрович., керуючи автомобілем «Opel Astra», реєстраційний номер ВМ 1099 АТ, не витримав безпечної дистанції в русі, чим порушив п.п. 13.1. ПДР України та допустив зіткнення з застрахованим автомобілем, під керуванням Алещенко Сергія Вікторовича., в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Алещенко С.В. керував автомобілем «Renault Logan», реєстраційний номер АЕ 9065 ЕО на підставі посвідчення водія серії СІА №151685.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2013р. Рєзніка В.П., за здійснення вказаного ДТП, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до звіту №027/2013 про оцінку автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер АЕ 9065 ЕО, вартість матеріального збитку становить 15 490,32 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №И-4036 від 23.12.2013р. та розрахунку до нього, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 14 988,93 грн.
Враховуючи зазначене, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування в сумі 14 988,93 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №3484 від 24.12.2013р. на зазначену суму.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 14 988,93 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина фізичної особи Рєзнік В.П. встановлена у судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом «Opel Astra», реєстраційний номер ВМ 1099 АТ застрахована відповідачем на підставі Полісу №АС/4121236.
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Матеріалами справи, а саме, звітом №027/2013 про експертну оцінку майна від 06.11.2013р., підтверджується, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер АЕ 9065 ЕО, становить 15 490,32 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №И-4036 від 23.12.2013р. та розрахунку до нього, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 14 988,93 грн.
Як зазначалось вище, на підставі платіжного доручення №3484 від 24.12.2013р. на суму 14 988,93 грн., позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 12.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як встановлено судом, відповідно до Полісу №АС/4121236 розмір франшизи становить 500,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 50 000,00 грн., отже, з огляду на це, з відповідача має бути стягнуто 14 488,93 грн., з урахуванням визначеного ліміту відповідача по відповідальності за шкоду завдану майну та врахуванням франшизи.
Однак, як зазначено відповідачем у відзиві, листом МТСБУ вих. 9849/4-4-10 встановлено: «Абзацом першим пунктом 17 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. №1440, передбачено: «У звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або не включення до ринкової вартості суми податку на додану вартість (ПДВ). Оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або не включення до неї суми ПДВ».
Відповідно до ст. 7 Закону України «»Про податок на додану вартість» податкові зобов'язання у особи, яка надає послуги, виникають з дати вчинення замовником та виконавцем послуги певних дій, направлених на отримання послуги. Таким чином, авто товарознавче дослідження не є підставою для виникнення податкових зобов'язань з надання послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначені зобов'язання можуть виникнути лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ.
Таким чином, у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов'язання не виникають.
Згідно ч. 2 п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту суб'єктом, який є платником ПДВ.
Як встановлено судом, доказів на підтвердження того, що СТО, яке здійснювало ремонт пошкодженого застрахованого автомобіля, є платником ПДВ, в матеріалах справи не міститься.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Таким чином, з урахуванням викладеного, розмір страхового відшкодування, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 11 990,28 грн. = 14 988,33 грн. (виплачена позивачем страхувальнику сума страхового відшкодування) - 2 498,05 грн. (ПДВ) - 500,00 грн. (франшиза відповідача).
Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених нормами діючого законодавства.
Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/12692/15 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 11 990,28 грн.
Судовий збір позивача в розмірі 1 511,92 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно сумі задоволених позовних вимогу, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137, адреса: 03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (код ЄДРПОУ 33248430, адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, офіс 402) суму страхового відшкодування в розмірі 11 990,28 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 28 копійок) та судовий збір у розмірі 1 511,92 грн. (одна тисяча п'ятсот одинадцять гривень 92 копійки).
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.07.2015р.
Суддя С.М. Морозов