Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"16" липня 2015 р. Справа № 911/2608/15
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д. розглянувши справу
за позовом публічного акціонерного товариства «Златобанк» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Златобанк» В.І. Славінського, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор-5», Київська обл., с. Софіївська Борщагівка
про стягнення заборгованості,
за участю представників:
позивача:Фесенко О.М., довіреність №29 від 14.05.2015 року;
відповідача:не з'явилися;
У червні 2015 року публічне акціонерне товариство «Златобанк» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Златобанк» В.І. Славінського (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор-5» (відповідач) про стягнення 3 100 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 70 323,29 грн. заборгованості за процентами, 2 662,02 грн пені та 5 000,00 штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №232/12- KL від 26.10.2012 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.07.2015 року.
01.07.2015 року відповідач через відділ діловодства господарського суду Київської області подав клопотання про передачу справи за підсудністю (вх. №15489/15 від 01.07.2015 року) у якому просив суд передати справу №911/2608/15 до господарського суду Запорізької області за підсудністю, у зв'язку з зміною місцязнаходження відповідача на Запорізьку обл., смт. Якимівка, вул. Леніна, 113.
Відповідно до статей 17 та 22-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» за електронним запитом від 23.06.2015 року №20767780 станом на 17.06.2015 року (дата звернення позивача до суду з даним позовом) господарському суду Київської області надано Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місце знаходження юридичної особи відповідача - 08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, буд. 46А.
Відповідно до ст. 17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
З огляду на вищевикладене клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю (вх. №15489/15 від 01.07.2015 року) не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні 02.07.2015 року оголошувалася перерва на 16.07.2015 року.
Представник відповідача в судове засідання 16.07.2015 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.10.2012 року між публічним акціонерним товариством «Златобанк» (кредитодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кондор-5» (позичальник) укладено кредитний договір №232/12-KL (договір), згідно якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови кредитного договору.
Згідно п.п. 1.3., 1.4., 1.4.1., 1.5. договору, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 3 100 000,00 грн. Кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 24 жовтня 2014 року включно. Зниження максимального ліміту кредитної лінії не встановлюється. За користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, яка встановлюється у розмірі: - 12% річних.
Повернення кредитних коштів здійснюється на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів (п. 2.2.1. договору).
Пунктами 2.3., 2.4., 2.5., 2.6., 2.6.1. договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем в валюті кредиту. Сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів приймається місяць, рівний календарній кількості днів, та рік, рівний 360 дням. День повернення кредиту до розрахунку не приймається. Позичальник самостійно сплачує (перераховує) проценти на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів. Проценти за останній місяць користування кредитом сплачуються в кінцеву дату повернення кредиту. Якщо останній день повернення кредиту та/або сплати процентів припадає на вихідний, святковий день або інший неробочий день, то позичальник має право повернути кредит та/або сплатити проценти наступного робочого дня.
Відповідно до п. 3.1.4. договору кредитодавець має право: відмовитися від подальшого кредитування позичальника за кредитним договором частково або в повному обсязі та/або вимагати повернення у повному обсязі наданих кредитних коштів (в тому числі дострокового повернення), сплати процентів за весь строк користування кредитними коштами та неустойки/штрафів (за їх наявності) у разі настання та/або існування хоча б однієї з таких обставин: - у випадку одноразового порушення позичальником будь-якого з боргових зобов'язань, в будь-якій їх частині, наявності/виникнення випадку невиконання умов.
Згідно п.п. 3.4., 3.4.2., 3.4.3., 3.4.4. договору позичальник зобов'язаний: - сплачувати проценти/комісію у розмірі та в порядку, передбаченому кредитним договором, згідно з умовами кредитного договору; - повернути кредит в повному обсязі та в порядку та в строки, передбачені кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій; - безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов кредитного договору.
Згідно п. 7.6. договору кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
01.09.2014 року між публічним акціонерним товариством «Златобанк» (кредитодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кондор-5» (позичальник) укладено договір про внесення змін №4 до кредитного договору №232/12-KL від 26.10.2012 року, згідно якого сторони домовились викласти п. 1.5. кредитного договору №232/12-KL від 26.10.2012 року у наступній редакції: « 1.5. За користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, яка встановлюється у розмірі: 18% річних.».
24.10.2014 року між публічним акціонерним товариством «Златобанк» (кредитодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кондор-5» (позичальник) укладено договір про внесення змін №5 до кредитного договору №232/12-KL від 26.10.2012 року, згідно якого сторони домовились викласти пункт 1.4. кредитного договору у наступній редакції: « 1.4. Кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 21 жовтня 2016 року включно.».
08.01.2015 року між публічним акціонерним товариством «Златобанк» (кредитодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кондор-5» (позичальник) укладено договір про внесення змін №4 до кредитного договору №232/12-KL від 26.10.2012 року, згідно якого сторони домовились щодо сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно не пізніше 16.01.2015 року включно.
Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором №232/12-KL від 26.10.2012 року виконав належним чином, на виконання п. 1.1. договору перерахував на рахунок відповідача 3 100 000,00 грн. в якості суми кредиту, що підтверджується банківськими виписками, меморіальним ордером №259077 від 16.04.2014 року та меморіальним ордером №200149 від 26.10.2012 року.
Відповідач, в порушення умов договору, кредитні кошти позивачу у розмірі 3 100 000,00 грн. не повернув та частково сплатив позивачу 952 111,38 грн. процентів за користування кредитом, що підтверджується банківськими виписками, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем по поверненню кредитних коштів станом на момент судового розгляду справи склала 3 100 000,00 грн. та 70 323,29 грн. заборгованості за нарахованими процентами, що підтверджується банківськими виписками.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 100 000,00 грн. боргу за кредитом та 70 323,29 грн. боргу за процентами, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості (п. 4.1. договору).
Розрахунок пені, наданий позивачем, є обґрунтованим та вірним, отже, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 662,02 грн.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн. штрафу на підставі п. 4.3. договору.
Відповідно до п. 4.3. договору за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором, передбачених п. 3.4. (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5 000,00 грн.
Пеня та штрафи сплачуються додатково до прострочених сум кредиту та/або процентів (п. 4.7. договору).
Враховуючи те, що сторонами погоджено можливість нарахування штрафу у розмірі 5 000,00 грн у разі неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, передбачених п. 3.4. договору та встановлення судом факту неналежного виконання зобов'язань зі сплати процентів по кредиту, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення 5 000,00 грн штрафу на підставі п. 4.3. договору.
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно п. 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року. У випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору: у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.
Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор-5» (72503, Запорізька обл., Якимівський район, селище міського типу Якимівка, вулиця Леніна, будинок 113, код 24516406) на користь публічного акціонерного товариства «Златобанк» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 17/52, код 35894495) 3 100 000 (три мільйона сто тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 70 323 (сімдесят тисяч триста двадцять три) грн. 29 коп. заборгованості за процентами, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 02 коп. пені, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. штрафу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор-5» (72503, Запорізька обл., Якимівський район, селище міського типу Якимівка, вулиця Леніна, будинок 113, код 24516406) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001 - 63 559 (шістдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 71 коп. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати накази.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 21.07.2015 р.
Суддя Т.Д. Лилак