01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26
"03" червня 2015 р. Справа № 911/188/15
за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», м. Київ,
до відповідача приватного підприємства Фірма «Базальт», смт. Коцюбинське,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кабанов Сергій Олександрович, м. Київ,
про стягнення 18133665,01 грн.
Головуючий суддя О.В. Конюх,
суддя Карпечкін Т.П., суддя Саванчук С.О.
представники учасників провадження:
від позивача: Рябошапка О.І., уповноважена, довіреність від 14.04.2015р. б/н;
від відповідача: Герасименко Т.В., уповноважена, довіреність від 12.01.2015р. б/н;
від третьої особи: не з'явився;
позивач - публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 17.01.2015р. № 04/117 до відповідача - приватного підприємства Фірми «Базальт», смт. Коцюбинське Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 032/1-2011/980 від 30.11.2011р. в сумі 18133665,01 грн., в тому числі 16271250,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 1127727,98 грн. прострочена заборгованість по сплаті процентів, 650850,00 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 83837,03 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2015р. позовну заяву публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до приватного підприємства Фірми «Базальт» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/188/15, призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 17.02.2015р. Ухвалами від 17.02.2015р. та від 03.03.2015р. розгляд справи було відкладено. Ухвалою від 17.03.2015р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 25.03.2015р. проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити в повному обсязі. Заперечення мотивовані тим, що при проведенні розрахунків до позову позивач не врахував часткове припинення зобов'язання за кредитним договором зарахуванням, а саме в розмірі 300000,00 доларів США. Так, відповідач твердить, що між приватним підприємством фірмою «Базальт» та громадянином Кабановим Сергієм Олександровичем 20.11.2014р. було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого громадянин Кабанов С.О. відступив приватному підприємству фірмі «Базальт» право вимоги до публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» в сумі 300000,00 доларів США (що станом на дату укладення договору цесії складало 4543820,10 грн.) за укладеним між Кабановим С.О. та публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» договором про відкриття та обслуговування поточного мультивалютного рахунку від 19.09.2014р. Так, відповідач твердить, що строк виконання приватним підприємством Фірмою «Базальт» грошових зобов'язань перед банком за кредитним договором № 032/1-2011/980 від 30.11.2011р. настав 21.11.2014р., строк виконання зобов'язань за договором про відкриття та обслуговування поточного мультивалютного рахунку від 19.09.2014р. визначається моментом вимоги, відтак, зазначені вимоги є зустрічними та однорідними. Відповідач твердить, що 21.11.2014р. в порядку ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України звертався до банку із заявою № 21/11/14 про часткове припинення зобов'язання зарахуванням, про що свідчить вхідна відмітка банку від 21.11.2014р. разом із тим, банк не врахував часткового зарахування зустрічних однорідних вимог, яке за законом здійснюється за заявою однієї із сторін.
Ухвалою від 25.03.2015р. призначено колегіальний розгляд справи. Ухвалою від 30.03.2015р. справа прийнята до провадження колегією суддів у складі суддя Конюх О.В. - головуюча, судді Бабкіна В.М., Чорногуз А.Ф.
Ухвалою від 22.04.2015р. в порядку ст. 27 ГПК України суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянина Кабанова Сергія Олександровича.
Ухвалою від 05.05.2015р. справа прийнята до провадження колегією суддів у складі суддя Конюх О.В. - головуюча, судді Карпечкін Т.П. та Саванчук С.О.
03.06.2015р. позивач подав клопотання, в якому просив суд в порядку ст. 83 ГПК України вийти за межі позовних вимог та визнати недійсним пов'язаний з предметом спору договір відступлення права вимоги (цесії) від 20.11.2014р. укладений між приватним підприємством фірмою «Базальт» та Кабановим Сергієм Олександровичем зв'язку із невідповідністю даного договору чинному законодавству.
Представник третьої особи, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, в судові засідання 06.05.2015р. та 03.06.2015р. не з'явився.
Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.
Розглянувши позов публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», м. Київ (далі по тексту - ПАТ «Банк Камбіо»), до відповідача - приватного підприємства Фірма «Базальт», смт. Коцюбинське (далі по тексту - ППФ «Базальт»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - громадянина Кабанова Сергія Олександровича, м. Київ, вислухавши пояснення представників учасників провадження, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд
відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Приписами частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
30.11.2011р. між ПАТ «Банк Камбіо» (банк) та ППФ «Базальт» (позичальник) було укладено Кредитний договір №032/1-2011 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 300000,00 грн. у вигляді кредитної лінії для завершення будівництва за адресою Київська обл., смт.Гостомель, вул. Лугова, зі сплатою 20,0% річних та кінцевим терміном повернення 29.11.2013р. Відповідно до умов Кредитного договору:
- Нарахування процентів здійснюється щомісячно з 26 числа попереднього місяця по 25 число включно поточного місяця та в день повернення кредиту. Позичальник сплачує нараховані проценти в валюті кредиту в день повернення кредиту (пункти 2.3, 2.4 Кредитного договору);
- Заборгованість погашається в такій черговості: прострочені проценти, прострочені кредитні платежі, поточні проценти, поточні кредитні платежі, неустойка (пункт 2.7. Кредитного договору);
- При достроковому витребуванні кредиту банк надсилає позичальнику вимогу щодо повернення кредиту. Позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом протягом 20 робочих днів з дати отримання вимоги (пункт 3.2.5 Кредитного договору);
- За несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки (пункт 4.1 Кредитного договору);
В подальшому банком та позичальником були внесені зміни до Кредитного договору, шляхом підписання додаткових угод, які є невід'ємними частинами Кредитного договору.
Додатковою угодою від 28.12.2011р. сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит в сумі 479 000,00 грн. у вигляді кредитної лінії зі сплатою 20,0% річних з кінцевим строком повернення кредиту 29.11.2013р.
Додатковою угодою від 11.04.2012р. сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит в сумі 9 000 000,00 грн. у вигляді кредитної лінії зі сплатою 20,0% річних з кінцевим строком повернення кредиту 29.11.2013р.
Додатковою угодою від 24.12.2012р. сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит в сумі 10 000 000,00 грн. у вигляді кредитної лінії зі сплатою 20,0% річних з кінцевим строком повернення кредиту 29.11.2013р.
Додатковою угодою від 11.04.2013р. сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит в сумі 19 000 000,00 грн. у вигляді кредитної лінії зі сплатою 20,0% річних з кінцевим строком повернення кредиту 29.11.2013р.
Додатковою угодою від 12.07.2013р. сторони погодили в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором оформити наступну іпотеку майнових прав на ряд приміщень незавершеного будівництва за адресою смт. Гостомель, вул. Леніна 73.
Додатковою угодою від 13.09.2013р. сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит в сумі 20 700 000,00 грн. у вигляді кредитної лінії зі сплатою 20,0% річних з кінцевим строком повернення кредиту 31.03.2014р.
Додатковою угодою від 30.12.2013р. сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит в сумі 19 085 250,00 грн. у вигляді кредитної лінії зі сплатою 20,0% річних з кінцевим строком повернення кредиту 31.03.2014р. В забезпечення виконання зобов'язань сторони погодили оформити іпотеку майнових прав на ряд приміщень незавершеного будівництва за адресою смт. Гостомель, вул. Леніна 73.
Додатковою угодою від 25.02.2014р. сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит в сумі 18 195 250,00 грн. у вигляді кредитної лінії зі сплатою 20,0% річних з кінцевим строком повернення кредиту 31.03.2014р. В забезпечення виконання зобов'язань сторони погодили оформити іпотеку майнових прав на ряд приміщень незавершеного будівництва за адресою смт. Гостомель, вул. Леніна 73.
Додатковою угодою від 31.03.2014р. сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит в сумі 17875250,00 грн. у вигляді кредитної лінії зі сплатою 20,0% річних з кінцевим строком повернення кредиту 23.05.2014р.
Додатковою угодою від 23.05.2014р. сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит в сумі 17 775 250,00 грн. у вигляді кредитної лінії зі сплатою 20,0% річних з кінцевим строком повернення кредиту 21.11.2014р.
Відповідно до презумпції правомірності правочину, встановленої ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом (пункт 7 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Статтею 203 ЦК України визначено перелік загальних умов, необхідних для чинності правочину. Відповідно до частин 1, 2, 3 зазначеної статті, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частиною першою - третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Сторонами не надано суду жодних доказів які підтверджують наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: невідповідність змісту угоди вимогам закону, недодержання встановленої форми угоди, відсутність правоздатності сторін за угодою; сторонами не зазначено, у чому конкретно полягають неправомірність дій сторін та інші обставини, зокрема наявність спеціальних підстав визнання недійсною угоди.
За таких обставин, під час розгляду спору у справі № 911/188/15 судом було встановлено відсутність обставин, які б дозволили твердити про недійсність укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору № 032/1-2011/980 від 30.11.2011р. повністю чи в якійсь його частині.
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач - ПАТ «Банк Камбіо» належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором щодо надання позичальнику кредитних коштів що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по особовим рахункам ППФ «Базальт» за період з 30.11.2011р. по 01.01.2015р.
Приписами частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Так, відповідно до умов Кредитного договору із змінами та доповненнями до нього за користування кредитом позичальник сплачує проценти за ставкою 20,0% річних.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На твердження позивача, що також підтверджується даними банківської виписки по особовому рахунку ТОВ «ТПК «Регіон» за період з 13.01.2012р. по 31.08.2014р. позичальник вимоги Кредитного договору щодо обов'язку забезпечувати повернення кредиту у строк, визначений пунктом 1.2. Кредитного договору, та сплачувати проценти за користування кредитними коштами належним чином та в повному обсязі не виконав.
Перевіривши правильність запропонованого позивачем розрахунку згідно представлених банківських виписок, які відображають динаміку надання кредитних коштів, нарахування процентів, погашення позичальником тіла кредиту та процентів, в порівнянні з поданими відповідачем копіями журналів проводок за 01.11.11 - 31.03.2015р. та реєстрами документів, оброблених системою "Клієнт-Банк" (за відповідні дати), господарський суд прийшов до висновку, що розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до умов договору, вимог чинного законодавства та станом на 31.12.2014р. заборгованість позичальника ППФ «Базальт» перед ПАТ «Банк «Камбіо» становила 16271250,00 грн. по тілу кредиту та 1127727,98 грн. по процентам за користування кредитом.
Відповідач розмір даної заборгованості заперечує, посилаючись на припинення зобов'язання в частині зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 4 543 820,10 грн. відповідно до заяви ППФ «Базальт» № 21/11/2014, поданої до банку 21.11.2014р. (вхідний номер 2611).
Так, судом встановлено, що 20.11.2014р. між Кабановим Сергієм Олександровичем та ППФ «Базальт» було укладено в простій письмовій формі договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого Кабанов С.О. передав, а ППФ «Базальт» набув право вимоги за договором про відкриття та обслуговування поточного рахунку № 26202010101693 мультивалютного від 19.09.2014р., укладеного між Кабановим С.О. (цедент) та ПАТ «Банк «Камбіо» (боржник) в частині коштів у розмірі 300 000,00 доларів США, що станом на 20.11.2014р. за курсом НБУ складає 4543820,10 грн. (пункти 1, 2 Договору цесії). Належним чином засвідчені копії договору від 19.09.2014р. та довідка про залишок коштів від 01.10.2014р. передані цесіонарію в момент підписання договору (пункт 4 Договору цесії). Цедент зобов'язаний повідомити боржника про уступку права вимоги (пункт 8 Договору цесії).
Кабанов С.О. 20.11.2014р. подав банку повідомлення про відступлення права вимоги в сумі 300000,00 доларів США (4543820.10 грн.) приватному підприємству фірмі «Базальт» з додаванням копії договору про відступлення права вимоги від 20.11.2014р. (вхідний номер 2612).
21.11.2014р. відповідач ППФ «Базальт» звернувся в порядку частини 2 ст. 601 ЦК України до ПАТ «Банк «Камбіо» із заявою № 21/11/14 (вхідний номер 2611) про часткове припинення зобов'язання зарахуванням, відповідно до якої повідомив, що:
1) ППФ «Базальт» має заборгованість перед ПАТ «Банк «Камбіо» на підставі кредитного договору від 30.11.2011р. № 032/1-2011/980 в сумі 16271250,00 грн., строк якої настав 21.11.2014р.;
2) ППФ «Базальт» отримало право вимоги до ПАТ «Банк «Камбіо» на підставі договору про відкриття та обслуговування поточного рахунку № 26202010101693 мультивалютного від 19.09.2014р., укладеного між Кабановим С.О. та ПАТ «Банк «Камбіо» в сумі грошового зобов'язання 300 000,00 доларів США (4 543 820,10 грн. за курсом НБУ станом на 21.11.2014р.), строк виконання якого визначений моментом вимоги;
3) оскільки дані зобов'язання є зустрічними та однорідними, ППФ «Базальт» в порядку ст. 601 ЦК України заявляє про припинення зобов'язання щодо сплати боргу в сумі 4543820,10 грн. за кредитним договором від 30.11.2011р. № 032/1-2011/980 зарахуванням.
Дане твердження відповідача суд відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Регламентована статтями 512-523 ЦК України можливість заміни кредитора та боржника у зобов'язанні лише змінює особу - сторону зобов'язання - первісного кредитора або боржника - на іншу особу - нового кредитора або боржника, однак не змінює змісту зобов'язання, яке визначається змістом правочину, з якого це зобов'язання виникло.
Як вбачається із залученої до матеріалів справи копії договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку № 26202010101693 від 19.09.2014р., укладеного між ПАТ «Банк «Камбіо»та громадянином Кабановим Сергієм Олександровичем, предметом договору є відкриття банком клієнту поточного рахунку та здійснення його розрахунково-касового обслуговування, за яке клієнтом здійснюється оплата відповідно до діючих тарифів банку.
Відповідно змістом зобов'язань банку перед клієнтом - власником рахунку Кабановим С.О. є здійснення обслуговування при наявності належним чином оформлених розрахункових документів, поданих до банку; виконання безготівкових розрахункових операцій по документах, забезпечення належного захисту інтересів клієнта, збереження банківської таємниці, видача виписок з рахунку тощо (розділ 5 Договору на відкриття та обслуговування рахунку від 19.09.2014р., що породжує зобов'язання клієнта оплачувати обслуговування банку за встановленими тарифами. За таких обставин станом на дату укладення договору про відступлення права вимоги (цесії) у ПАТ «Банк «Камбіо» за відсутності відповідної вимоги або розрахункового документу відсутні будь-які грошові зобов'язання перед клієнтом Кабановим С.О., в тому числі в сумі 300000,00 доларів, як твердять відповідач та третя особа.
Відповідно до частини 1 ст. 601 та частини 2 ст. 603 ЦК України зобовязання припиняється зарахуванням однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом предявлення вимоги.
За таких обставин, за договором про відступлення права вимоги (цесії) від 20.11.2014р. відповідач ППФ «Базальт» не міг отримати та не отримував від Кабанова С.О. права вимоги за жодними грошовими зобов'язаннями банку, які в порядку частини 2 ст. 603 ЦК України вже існували б на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, строк яких настав, або визначається моментом вимоги, які є зустрічними та однорідними з вимогами банку до ППФ «Базальт» за кредитним договором та могли бути погашені зарахуванням.
З вищевикладеного суд робить висновок про те, що вимога відповідача зменшити розмір грошових вимог банку на суму 300000,00 доларів США, тобто на суму зарахування за договором про відступлення права вимоги є необґрунтованою.
Разом із тим, в даному випадку посилання позивача на недопустимість зарахування зустрічних вимог з огляду на норми спеціального закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» судом відхиляється, оскільки відповідачем та третьою особою договір про відступлення права вимоги укладався 20.11.2014р., заява про зарахування зустрічних однорідних вимог до банку подана 21.11.2014р., тоді як Постанова «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Камбіо» до категорії неплатоспроможних» № 782 та Рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Камбіо» №140 прийняті Правлінням НБУ та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 04.12.2014р.
Суд не вбачає можливості за клопотанням позивача виходити за межі позовних вимог та в порядку пункту 1 частини першої ст. 83 ГПК України визнавати недійсним укладений між відповідачем та третьою особою договір відступлення права вимоги (цесії) від 20.11.2014р. на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України у зв'язку із невідповідністю чинному законодавству. Так, даний договір укладено між відповідачем ПП Фірма «Базальт» та громадянином Кабановим С.О., який не є суб'єктом підприємницької діяльності. Так, частиною 3 ст. 175 ГК України визначено, що зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства, відповідно даний договір не може бути предметом розгляду господарського суду в господарському процесі (спір не підвідомчий господарському суду).
Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з пункту 4.1 Кредитного договору, сторони встановили, що за несвоєчасне повернення кредиту та/або сплату процентів позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки платежу. Позивач просить суд стягнути з відповідача 650850,00 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту (за період з 22.11.2014р. по 31.12.2014р.) та 83837,03 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів (за період з 01.07.2014р. по 31.12.2014р.), виходячи із договірної ставки 0,1% в день.
Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
У відповідності до даної позиції суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, та встановив, що його виконано не у відповідності до вимог чинного законодавства. Так, відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Таким чином договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі. В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).
Таким чином, здійснивши повторний розрахунок пені виходячи із подвійної ставки НБУ, врахувавши, що згідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором, а інше Кредитним договором № 032/1-2011/980 від 30.11.2011р. не передбачено, суд встановив, що належна до стягнення з відповідача пеня за прострочення сплати процентів складає 59766,50 грн., а пеня за несвоєчасне повернення тіла кредиту становить 499280,05 грн.
За таких обставин, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов публічного акціонерного товариства «Банк «Камбіо» частково та приймає рішення про стягнення з відповідача - приватного підприємства Фірми «Базальт» заборгованості за кредитним договором № 032/1-2011/980 від 30.11.2011р. в сумі 17 958 024,53 грн., в тому числі: 16 271 250,00 грн. заборгованості по кредиту, 1 127 727,98 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 499 280,05 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 59 766,50 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.
Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, який не виконав належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, суд відповідно до свого права, передбаченого частиною другою ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладає на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов публічного акціонерного товариства «Банк «Камбіо» до приватного підприємства Фірми «Базальт» задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства Фірми «Базальт» (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова , буд. 30, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33482852)
на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Камбіо» (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, буд. 3/1, ідентифікаційний код 26549700)
16 271 250,00 грн. (шістнадцять мільйонів двісті сімдесят одну тисячу двісті п'ятдесят гривень нуль копійок) заборгованості по кредиту,
1 127 727,98 грн. (один мільйон сто двадцять сім тисяч сімсот двадцять сім гривень дев'яносто вісім копійок) заборгованості по процентам за користування кредитом,
499 280,05 грн. (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч двісті вісімдесят гривень п'ять копійок) пені за прострочення повернення кредиту,
59 766,50 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят шість гривень п'ятдесят копійок) пені за прострочення сплати процентів.
3. В іншій частині вимог в позові відмовити.
4. Стягнути з приватного підприємства Фірми «Базальт» (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова , буд. 30, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33482852)
на користь державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ у Київській області, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок: 31214206783001, МФО: 821018)
73080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень нуль копійок) судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Повний текст рішення підписано 22.06.2015р.
Головуючий суддя О.В. Конюх
Суддя Т.П. Карпечкін
Суддя С.О. Саванчук