ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8748/15-ц
провадження № 2/753/4873/15
"17" червня 2015 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Сирбул О.Ф.
при секретарі Борисові М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-1» про стягнення компенсації за всі невикористанні дні щорічної відпустки, індекс інфляції, три відсотки річних,
встановив:
У травні 2015 ОСОБА_2 (надалі - Позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-1» (надалі - Відповідач) про стягнення компенсації за всі невикористанні дні щорічної відпустки, індекс інфляції, три відсотки річних.
Свої вимоги мотивував тим що, з 01 листопада 2003 року по 11 липня 2014 року Позивач працював у Відповідача. З роботи був звільнений за власним бажанням. Позивачем не було використано жодної щорічної відпустки за весь період роботи на підприємстві. З питання про виплату йому компенсацію за невикористанні відпустки за весь період роботи приводу Позивач звертався не одноразово до Відповідача проте дані звернення залишені без виконання, що і змусило Позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Під час розгляду справи в суді Відповідач сплатив Позивачу компенсацію за всі невикористанні дні щорічної відпустки у розмірі 18 960,57 грн. та Позивач з даною сумою погодився та подав заяву про зменшення позовних вимог, просив суд стягнути з Відповідача на його користь індекс інфляції у розмірі 10 788,56 грн. за час прострочення, а також 3 % річних в розмірі 518,95 грн.
У судовому засіданні представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 позовні вимоги з викладених підстав у позові підтримала та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК-1» в судове засідання не з'явилося, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 35, 36), причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи, або про розгляд справи за відсутності Відповідача останній до суду не надсилав.
На підставі ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, враховуючи думку представника позивача, який не заперечив проти заочного розгляду справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.
Вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
01 листопада 2003 року відповідно до наказу № 45 від 01.11.2003 р. ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на посаду арматурника 3-го розряду до товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-1», що підтверджується записом у трудовий книжці (а.с. 12).
11 липня 2014 року відповідно до наказу № 85-п від 11.07.2014 р. Позивача було звільнено за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується записом у трудовій книжці.
Позивачем не було використано жодної щорічної відпустки за весь період роботи на підприємстві.
26 лютого 2015 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою про проведення розрахунку за невикористані щорічні відпустки з 01.11.2003 р. по 11.07.2014 р. (а.с. 18).
28 квітня 2015 року Позивачем було направлено на адресу Відповідача вимога про здійснення розрахунку за невикористані дні щорічних відпусток (а.с. 20).
Однак, дані заяви була залишені Відповідачем без виконання, що і змусило Позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати та ч. 1 ст. 75 КЗпП України - щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Згідно ч. 5 ст. 79 КЗпП України, конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок.
Керуючись п. 2 «Порядку обчислення заробітної плати» затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки та ч. 3 п. 3 вказаної вище Постанови усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
За правилом ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Під час розгляду справи Позивач зменшив позовні вимоги, обґрунтовуючи тим, що Відповідач отримавши позовну заяву повідомив Позивача, що хоче виплатити йому компенсацію за невикористанні дні щорічної відпустки у розмірі 18 960,57 грн. та Позивач з даною сумою погодився.
09 червня 2015 року компенсацію Відповідачем виплачено.
Згідно ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей та відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Разом з тим, не зважаючи на те, що Позивачу було здійснено виплату всіх сум, Відповідачем порушено норми статті 116 КЗоТ України.
Згідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий Позивачем суду розрахунок сум, які мають бути виплачені йому Відповідачем (а.с. 40, 41), відповідає вимогам закону та може бути покладений в основу рішення.
Відповідачем доказів на спростування цього розрахунку суду не надано.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження відсутності вини у діях Відповідача щодо не проведення останнім своєчасного розрахунку із Позивачем, Відповідачем не надано.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 243,60 грн. повинні бути стягнуті з товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК - 1» в доход держави.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-1» про стягнення компенсації за всі невикористанні дні щорічної відпустки, індекс інфляції, три відсотки річних - задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК - 1» (код ЄДРПОУ 30606505, адреса: 02068, м. Київ, вул. Г.Ахматової, 7/15, кв. 104-А) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) індекс інфляції у розмірі 10 788,56 (десять тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 56 копійок, три відсотка річних в розмірі 518,95 (п'ятсот вісімнадцять) гривень 95 копійок.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК - 1» (код ЄДРПОУ 30606505, адреса: 02068, м. Київ, вул. Г.Ахматової, 7/15, кв. 104-А) на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
За письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк, протягом якого розглядатиметься заява відповідача про перегляд заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження.
Суддя: