ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" липня 2015 р. Справа № 809/2571/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Григорука О.Б.
при секретарі Ферштей А.М.
за участю: представники сторін - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом:
Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 2064,60 грн.,-
Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 2064,60 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до облікових даних, відповідачем допущено податкову заборгованість перед бюджетом у розмірі 2064,60 грн., яка виникла внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань з єдиного податку фізичних осіб.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. На адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, направлена кореспонденція на адресу місця реєстрація фізичної особи - підприємця та яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, повернулася на адресу суду з відміткою пошти "немає такої квартири". Відповідно до ч. 11 ст.35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Виходячи з цього, на підставі ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 04.03.2013 зареєстрований, як фізична особа - підприємець та взятий на облік, як платник податків у ДПІ у м. Івано-Франківську.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.16.1.3, п.16.1.4 ст.16 Податковим кодексом України визначено, що платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Судом встановлено, що відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 07.03.2013 ОСОБА_1 переведено на спрощену систему оподаткування та видано свідоцтво платника єдиного податку (а.с.13, 14). При переході на спрощену систему оподаткування, відповідачем обрано другу групу платників єдиного податку та ставку єдиного податку 20 % до розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно приписів п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до абз.1 п.296.2 ст.296 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п.295.1 ст. 295 цього Кодексу.
Абзацом 1 п.294.1 ст.294 Податкового кодексу України передбачено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.
Згідно п. 293.1 ст. 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;
2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (п.293.2 ст. 293 Податкового кодексу України).
Положенням п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Однак, в порушення вимог чинного законодавства відповідачем не сплачено суму узгоджених податкових зобов'язань з єдиного податку фізичних осіб, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 2064,60 грн.
Пунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання являється податковим боргом.
Положенням п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України зазначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строки.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом надіслано податкову вимогу № 10942-25 від 10.12.2014, проте сума заборгованості залишилась непогашеною.
Згідно довідки про борг, довідки-розрахунку податкового боргу, зворотнього боку облікової картки платника єдиного податку - заборгованість за платежем єдиний податок по підприємцю ОСОБА_1 станом на 17.06.2015 становить 2064,60 грн. (а.с.7-11).
Враховуючи, що на час розгляду справи заборгованість у сумі 2064,60 грн. відповідачем в добровільному порядку не сплачена, відповідні докази, які б підтверджували погашення такого боргу чи спростовували доводи заявника, відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податкового боргу, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, код НОМЕР_1, в дохід бюджету заборгованість по сплаті єдиного податку у сумі 2064 (дві тисячі шістдесят чотири ) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Григорук О.Б.
Постанова складена в повному обсязі 21.07.2015 року.