30 червня 2015 року ( 13 год. 25 хв.)Справа № 808/8142/14 ДО/808/1066/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії
головуючого - судді Максименко Л.Я.
суддів - Батрак І.В., Сіпаки А.В.
за участю секретаря судового засідання - Мєдніковій Р.О.,
та представників
від позивача: ОСОБА_1, НОМЕР_1; ОСОБА_2, довіреність від 17.04.2015
від відповідача 1: ОСОБА_3, довіреність від 03.03.2014
від відповідача 2: не з'явився
від відповідача 3: ОСОБА_4, довіреність № 1/3087 від 06.02.2015
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1, м. Краматорськ Донецької області
до відповідача 1: Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ
відповідача 2: Головного управління МВС України в Донецькій області, м. Донецьк
відповідача 3: Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області
про: визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 1), Головного управління МВС України в Донецькій області (далі - відповідач 2), Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області (далі - відповідач 3), в якому позивач з урахуванням заяви про уточнення від 28.05.2015 вх. № 22590 просить суд:
- скасувати накази МВС України № 1436 о/с від 29.07.2014 та № 783 від 24.07.2014 в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1, у відповідності з п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу;
- поновити ОСОБА_1 майора міліції у посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області;
- стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, а також фактично відпрацьований час, за який розрахунок із позивачем не проведений.
В обґрунтування позову посилається на те, що в порушення вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, п. 6.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України службове розслідування у відношенні позивача не проводилось, оскільки із наказом про його призначення, як і з результатами його проведення позивача ніхто не знайомив, яких-небудь пояснень не вимагав. Також зазначив, що ніяких вчинків проти інтересів служби, які б суперечили покладеним на позивача обов'язкам, підривали довіру - як носія влади, дискредитували звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, не скоював. У своїй роботі завжди бездоганно виконував вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, не допускав порушень службової дисципліни, керувався у своїй роботі принципами законності, справедливості, поваги до людської гідності. Зазначив, що звільнений з роботи без законної підстави, у зв'язку з чим повинен бути поновлений на роботі зі стягненням втраченого заробітку за час вимушеного прогулу. З наведених підстав, вважає оскаржувані накази неправомірними, а отже такими, що підлягають скасуванню. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні 30 червня 2015 року позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просять суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач 1 позов не визнав, у письмових запереченнях б/н б/д посилається на те, що оскаржувані накази були прийняті з дотриманням вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. У запереченнях зазначено, що наказом МВС України від 29.07.2014 № 1436 о/с позивача було звільнено з органів внутрішніх справ України у запас (із поставленням на військовий облік) за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ був наказ МВС України від 24.07.2014 № 783, яким встановлені обставини безвідповідального ставлення працівників Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, в т.ч. і позивача, до виконання службових обов'язків. Зазначає, що службовим розслідуванням встановлено, що позивач є причетним до протиправних дій представників ДНР (висновок службового розслідування від 24.07.2014). Також вказує, що у ході службового розслідування було встановлено, що окремі працівники Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, у тому числі і позивач, відмовились виконувати свій обов'язок щодо захисту державного устрою України та причетні до протиправних дій ДНР. Стверджує, що своїми діями позивач самоусунувся від виконання своїх професійних обов'язків щодо захисту державних інтересів та інтересів громадян України, чим порушив вимоги Закону України «Про міліцію» та Присягу співробітника органів внутрішніх справ. Вказує, що звільнення особи рядового і начальницького складу за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, є окремою підставою звільнення і не є видом дисциплінарного стягнення. З урахуванням допущених позивачем порушень Закону України «Про міліцію», Присяги працівника міліції, за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу і було прийнято рішення про звільнення позивача за п. 66 Положення. Зазначив про безпідставність посилань позивача на недотримання МВС України процедури документування порушення ним службової дисципліни, а тому просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні 30 червня 2015 року представник Міністерства внутрішніх справ України проти позову заперечив у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача 2 позов не визнав, у попередніх судових засіданнях посилався на те, що при прийнятті рішення про звільнення зі служби позивача ОСОБА_5 внутрішніх справ України діяв на підставі та в межах повноважень, а також у спосіб, передбачений законами України та Положенням про проходження служби. Окрім того, зазначив, що вимога позивача про поновлення його на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області передчасна, оскільки є похідною від питання розгляду оскаржуваних наказів МВС України, прийняття судового рішення та стосується процесуального питання, пов'язаного з виконанням судового рішення, яке на даний час не прийнято. З викладених підстав просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судове засідання 30.06.2015 представник відповідача 2 не з'явився, у зв'язку із неможливістю проведення судового засідання із Жовтневим районним судом м. Маріуполя в режимі відеоконференції.
Відповідача 3 адміністративний позов також не визнав, у письмових запереченнях від 02.04.2015 вих. № 1/8059 посилається на те, що 17.09.2014 Краматорським МВ ГУМВС України в Донецькій області було отримано наказ Головного Управління МВС України в Донецькій області № 333о/с від 05.09.2014 про встановлення вислуги років майору міліції ОСОБА_1 у календарному обчисленні - 17 років, 04 місяці, 27 днів, у пільговому обчисленні - 17 років, 11 місяців, 27 днів, який звільнений з органів внутрішніх справі за п.66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас наказом МВС України від 1436 о/с від 29.07.2014. Зазначає, що наказ МВС України №1436 о/с від 29.07.2014 стосовно звільнення з органів внутрішніх справ до Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області не надходив, як і матеріали та висновки службових розслідувань стосовно ОСОБА_1 Вказує, що оскільки позивача було звільнено з ОВС 29.07.2014, то фінансовою частиною Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області виплата грошового забезпечення здійснена на датку звільнення в повному обсязі. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
30 червня 2015 представник відповідача 3 підтримав заперечення з підстав, викладених вище.
У судовому засіданні здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камертон». Розгляд адміністративної справи здійснювався в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 30 червня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали адміністративної справи суд встановив наступні обставини.
Наказом № 22 від 07.02.1995 ОСОБА_1 був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України. Останнє присвоєне перед звільненням спеціальне звання - майор міліції (наказ від 30.03.2012 № 123 о/с).
Відповідно до наказу Головного управління МВС України в Донецькій області від 14.08.2013 року № 358 о/с ОСОБА_1 призначено старшим оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області.
Наказом МВС України від 24.07.2014 № 725 за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області, відповідно до вимог п. 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 №230, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.04.2013 №541/23073, комісії було доручено провести за вказаним фактом службове розслідування.
За наслідками проведення службового розслідування 24.07.2014 МВС України складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області.
У висновку встановлено, що старший оперуповноважений ВКР Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області майор міліції ОСОБА_1 причетний до протиправних дій представників ДНР.
За результатами службового розслідування комісія дійшла висновку, що за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 28.12.1991 №382, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, ОСОБА_1 слід звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
24.07.2014 наказом МВС України № 783 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області», за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 28.12.1991 №382, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, позивача звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Згідно з наказом МВС України від 29.07.2014 №1436 о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).
Вважаючи протиправним наказ МВС України № 783 від 24.07.2014 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, наказ МВС України № 1436 о/с від 29.07.2014 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України, а також із вимогою про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - позивач звернувся до суду із цим позовом.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, що затверджується Кабінетом ОСОБА_5 України.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, їх права, обов'язки та відповідальність, у томі числі порядок звільнення зі служби, врегульовані Положенням про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_5 УРСР № 114 від 29.07.1991 (далі - Положення).
Пунктами 63-67 Положення визначені підстави для звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби.
Згідно з пунктом 66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Таким чином, суд дійшов висновку, що скоєння вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу, є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу та не підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, а отже така підстава для звільнення не може бути застосована в порядку притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Пунктом 7 Наказу № 783 від 24.07.2014 визначено, що за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 28.12.1991 №382, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, майора міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За приписами ч. 3 ст. 3 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII, у підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об'єднань громадян.
Частиною 1 ст. 5 зазначеного Закону визначено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.
Статтею 10 Закону України «Про міліцію» визначені основні обов'язки міліції.
З тексту присяги працівника внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 28.12.1991 № 382, вбачається, що кожний працівник органів внутрішніх справ України, який склав таку присягу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України: поклявся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, поклявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.
Отже, недодержання працівником органів внутрішніх справ України наведених вище норм є безумовною підставою вважати цю особу такою, яка вчинила правопорушення.
Разом з тим, наявність такого правопорушення повинна бути доведена певними доказами, отриманими із дотриманням певної процедури, при цьому обов'язок доведення такого факту покладається на орган внутрішніх справ, який приймає рішення щодо притягнення працівника до відповідальності, визначеної законом.
В обґрунтування підстав для прийняття оскаржуваних наказів представник відповідача 1 послався на Висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області від 24.07.2014, затверджений міністром МВС України 24.07.2014 (далі - Висновок службового розслідування).
Зазначеним Висновком службового розслідування встановлено наступне (стор. 9 Висновку службового розслідування): «Старший оперуповноважений ВКР Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області майор міліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в ОВС з 17.02.1995, в посаді 05.08.2013, діючих дисциплінарних стягнень не має, є причетним до протиправних дій представників ДНР».
З приводу Висновків службової перевірки суд зазначає, що комісію із проведення службового розслідування було створено відповідачем 1 24.07.2014, згідно із наказом №725. Цим же числом був складений Висновок службового розслідування та оскаржуваний наказ відповідача 1 № 783.
Суд критично ставиться до можливості проведення службового розслідування та складання Висновку службового розслідування за один день. Разом з тим, за відсутності інших доказів в обґрунтування причин застосування до позивача дисциплінарного стягнення, які стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів, судом було досліджено зазначені Висновки.
Як підставу для застосування до позивача дисциплінарного стягнення відповідачем 1 визначене скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, а саме: причетність до протиправних дій представників ДНР.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження того, що позивач був причетних до протиправних дій представників ДНР відповідач 1 суду не надав. Зокрема, залишається невідомим яким чином проявилась причетність позивача до протиправних дій представників ДНР, а також які саме це були протиправні дії.
Суд зазначає, що в ході судового розгляду відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження фактів вчинення позивачем правопорушення, викладеного у Висновку службового розслідування.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Статтею 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно із статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Суд може збирати докази з власної ініціативи.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Для з'ясування обставин, викладених у Висновку службового розслідування, Запорізьким окружним адміністративним судом було досліджено отримані за запитом у с. Горобцової Я.В. матеріали службової перевірки за фактами неправомірних дій окремих працівників Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області (матеріали у 3-х томах).
Так, в матеріалах службового розслідування містяться письмові пояснення ОСОБА_1 (Том ІІ, арк. 94, копія долучена до справи), в яких позивач зазначає, що «…в момент захоплення міського відділу знаходився за місцем свого проживання. З 13.04.2011 знаходився на робочому місці і виконував свої функціональні обов'язки…зокрема, займався охороною громадського порядку на території м. Краматорськ, а також ніс службу у складі СОГ. В будь-яких організаціях та групах в період з 13.04.2014 по 07.07.2014 не перебував…».
Також, в матеріалах службової перевірки міститься Список працівників Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області відносно яких отримано інформацію, щодо їх неправомірних дій (Том І, арк.. 39-58, копія в матеріалах справи), в якому п. 10 зазначено «старший оперуповноважений ВКР майор міліції ОСОБА_1 - може бути причетним до протиправних дій та зв'язків з ДНР».
Будь-яких інших доказів, де хоча б якимось чином згадувалось прізвище позивача та містились відомості про його причетність до протиправних дій представників ДНР матеріали службової перевірки не містять.
Отже, відповідачами не доведений належними та допустимими доказами факт причетності ОСОБА_6 до протиправних дій ДНР.
Та обставина, що позивач після захоплення міськвідділу (12.04.2014) продовжував виходити на роботу та нести службу не свідчить про те, що ОСОБА_1 порушував вимоги Закону України «Про міліцію» чи присягу.
З цього приводу суд зазначає, що із пояснень відповідачів, а також із матеріалів службової перевірки вбачається, що рішення про переведення Краматорського міськвідділу до іншої будівлі, іншого міста, тощо не приймалось, накази про невихід співробітників міліції на службу не видавались.
Тобто, вищестояще керівництво ГУМВС України в Донецькій області вирішило за можливе залишити весь особовий склад Краматорського міськвідділу у місті, де перебували озброєні незаконні формування.
Отже, якщо таке рішення було прийнято, то ГУМВС України в Донецькій області вважало за можливе здійснювати в подальшому роботу Краматорського міськвідділу і не вбачаючи в цьому конфлікту дій, які в подальшому могли поставити під сумнів дотримання співробітниками авторитету міліції.
За приписами ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Тому, суд виходить з того, що за відсутності доказів причетності позивача до протиправних дій представників ДНР твердження відповідача 1 про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку є безпідставними. В свою чергу, наявними в справі доказами підтверджується виконання позивачем протягом 2014 року своїх функціональних обов'язків.
Пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 29.07.1991 № 114, визначено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.
При цьому пунктом 69 зазначеного Положення визначено, що звільнення зі служби осіб рядового і молодшого начальницького складу провадиться начальниками, яким таке право надане ОСОБА_5 внутрішніх справ.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, визначено, що міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу.
Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих їм міністром внутрішніх справ України.
Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази спростовують наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, тому оскаржувані накази відповідача 1 в частині, яка стосується позивача, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а адміністративний позов в цій частині - задоволенню.
У зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних наказів відповідача 1 в частині, яка стосується позивача, то на підставі вимог п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 29.07.1991 № 114, позивач підлягає поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Судом встановлено, що позивач з моменту фактичного звільнення до дати постановлення рішення у цій справі ніде не працює, на обліку у центрі зайнятості не перебуває, а відтак на його користь повинна бути стягнута сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Оскільки грошове забезпечення позивач отримував у Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області то сума, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу, повинна бути стягнена саме з відповідача 3.
Визначаючи розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_5 України № 100 від 08.02.1995.
Так, згідно з вимогами п.2 даного Порядку обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 5, 8 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З довідки відповідача 3 від 01.04.2015 № 212/82 встановлено, що середньомісячний розмір грошового забезпечення позивача на день звільнення становив 4513,09 грн. Розмір середньоденного грошового забезпечення позивача на час звільнення складав 147,97 грн.
Станом на 30 червня 2015 року з дня видання відповідачем 1 наказу про звільнення позивача минуло 335 днів.
Отже, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, яке належить стягнути на користь позивача, становить: 147,97 грн. * 335 днів = 49 569,95 грн.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами під час судового розгляду справи по суті не надано суду доказів причетності позивача до протиправних дій представників ДНР, а тому притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення здійснено за недоведеності вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а тому є незаконним. Оскаржувані накази Міністерства внутрішніх справ України № 783 від 24.07.2014 та № 1436 о/с від 29.07.2014 в частині, яка стосується ОСОБА_1, суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Судом встановлено, що права позивача в даному випадку були порушені, а тому мають бути відновлені шляхом поновлення на посаді із виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
З наведених вище підстав суд дійшов висновку про необхідність задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
За приписами ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. З наведених підстав постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення з відповідача 3 на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 4 439,10грн. підлягає негайному виконанню.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в Донецькій області та Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України № 783 від 24.07.2014 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1436 о/с від 29.07.2014 «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас (із поставленням на військовий облік) на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_5 УРСР від 29.07.1991 № 114, майора міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області.
Поновити майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області з 30.07.2014.
Стягнути з Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30.07.2014 по 30.06.2015 у розмірі 49 569,95 грн. (сорок дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривень 95 коп.).
Постанова суду в частині поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області та в частині стягнення з Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 4 439,10 грн. підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Л.Я. Максименко
Судді І.В. Батрак
ОСОБА_7