14 липня 2015 р. Справа № 804/8135/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до відповідача 1 Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, відповідача 2 Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, скасування постанови, визнання документа таким, що не підлягає виконанню, -
17 червня 2014 року Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відповідача 1 Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, відповідача 2 Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, в якому просить:
- визнати дії Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції щодо винесення постанови 02.06.2014р. про відкриття виконавчого провадження № 43530428 неправомірними;
- скасувати постанову від 02.06.2014 р. державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 43530428 з примусового виконання виконавчого документа, виданого УПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі, а саме: рішення № 0179 від 04.03.2009 р. про стягнення з Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради грошових коштів у розмірі 31214,58 грн.;
- визнати виконавчий документ, а саме: рішення УПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі № 0179 від 04.03.2009 р. про стягнення з Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради грошових коштів у розмірі 31214,58 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року по справі №804/8455/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вищим адміністративним судом України ухвалою від 09 червня 2015 року касаційну скаргу Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Адміністративна справа №804/8455/14 надійшла до суду 03 липня 2015 року, справі присвоєно номер №804/8135/15 та передано на розгляд судді Кальнику В.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року справу №804/8135/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що УПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі пропущено строк пред'явлення до виконання виконавчого документу № 0179 від 04.03.2009 р. про стягнення з КП «Нікопольське ВУВКГ» грошових коштів у розмірі 31214,58 грн., а тому, на думку позивача, дії ВДВС Нікопольського МУЮ щодо винесення постанови 02.06.2014р. про відкриття виконавчого провадження № 43530428 є неправомірними. Отже, у зв'язку з пропущенням строку пред'явлення до виконання, виконавчий документ № 0179, який набрав чинності 10.05.2010 р., є таким, що не підлягає виконанню, а постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 43530428 підлягає скасуванню.
Представником відповідача 2 до суду подано письмові заперечення, в яких зазначено про безпідставність позовних вимог та необґрунтованість позову. Зазначено, що рішення № 0179 від 04.03.2009 р. є рішенням про застосування до позивача фінансових санкцій, а не рішенням про стягнення з позивача грошових коштів у розмірі 31214, 58 грн., як зазначено в адміністративному позові. Вимога позивача про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не узгоджується з приписами ст. 259 КАС України, якою визначено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Виконавчий документ, який видано іншою установою, згідно норм КАС України, не може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, а отже, на думку представника відповідача 2, означена позовна вимога не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Також зазначено, що підставою для внесення до картки особового рахунку платника боргу за спірним рішенням визначається не датою набрання чинності постановою суду, а датою надходження відповідного документу до управління, тому датою набуття чинності рішення № 0179 від 04.03.2009 р. є 06.05.2014 р., а її визначення посадовими особами УПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі є правомірним, що, в свою чергу, спростовує твердження позивача щодо строку набуття чинності рішенням № 0179, які не обґрунтовані нормами законодавства. Поряд з цим, представником відповідача 2 зазначено, що зобов'язання за рішенням № 0179 про застосування фінансової санкції є узгодженим і є заборгованістю позивача перед Пенсійним фондом.
14 липня 2015 року від представника Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та про відмову у задоволенні позову.
Сторони в судове засідання не прибули.
У судовому засіданні 14 липня 2015 року у зв'язку із неявкою до суду представників сторін, судом ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 04 березня 2009 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Нікополі прийнято рішення №0179 про застосування до КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в розмірі 31214, 58 грн.
Позивачем дане рішення оскаржено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року по справі №2-а-8638/09/0470 в задоволенні адміністративного позову КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про скасування рішення № 0179 від 04.03.2009 року було відмовлено. Постанова суду набрала законної сили 10 травня 2010 року. Дану постанову управління отримало 06 травня 2014 року.
Згідно ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.
22 травня 2014 року управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області на адресу відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції направлено виконавчий документ - рішення управління Пенсійного фонду № 0179 від 04.03.2009 р. про застосування до КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в розмірі 31214,58 грн. для виконання, який надійшов до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції 29 травня 2014 року.
02 червня 2014 року державним виконавцем, відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №43530428 про стягнення з КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь та Нікопольському районі заборгованості у розмірі 31214,58 грн.
В провадженні відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції також перебуває зведене виконавче провадження №ВП 25397668 про стягнення з боржника КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на користь стягувачів суми боргу.
10 червня 2014 р. постановою державного виконавця, на підставі ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» було приєднано виконавче провадження №43530428 з примусового виконання рішення № 0179, виданого 04 березня 2009 р., до зведеного виконавчого провадження № ВП 25397668 про стягнення з боржника КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на користь стягувачів суми боргу.
Відповідно до рішення управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області № 0179 від 04.03.2009 р., суми, зазначені в рішенні, підлягають сплаті в 10-денний строк з дня одержання цього рішення.
Крім того, з матеріалів справи, а саме копії рішення №0179 від 04.03.2009 року, вбачається, що дата набрання чинності рішення проставлена - 06.05.2014 року.
Вважаючи, що відповідачем 1 було прийнято постанову про відкриття провадження за виконавчим документом, строк пред'явлення якого до виконання пропущено, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із того, що згідно частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно статті 11 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно частини першої статті 6 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Пунктом 8 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
Згідно статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.
Згідно частини першої статті 25 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Статтею 26 ЗУ №606 визначено вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження. Так, зокрема, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.
Як на доказ правомірності своїх дій Управляння пенсійного фонду посилається на те, що відповідне рішення суду по справі №2-а-8638/09/0470, яким узгоджено рішення №0179 від 04.03.2009 року, було ним отримане в травні 2014 року.
Проте, на погляд колегії суддів Вищого адміністративного суду, посилання судів попередніх інстанцій лише на міркування та надані відповідні докази відповідачами щодо часу отримання відповідного рішення Пенсійним органом, не можуть слугувати беззаперечною підставою для визнання правомірності оскаржуваної постанови держаного виконавця, винесеної на підставі виконавчого документу, який, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду, пред'явлений до виконання з пропущеним строком.
З метою вирішення питання щодо тривалого не направлення відповідного рішення суду, яким було узгоджено виконавчий документ, та його неотримання пенсійним органом, судом від відділу документального забезпечення - канцелярії була отримана інформація з копіями відповідних документів щодо дати набрання чинності постановою у справі №2-а-8638/09/0470 та дати отримання постанови Управлінням Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області.
З копії постанови по справі №2-а-8638/09/0470, долученої до матеріалів справи, вбачається, що постанова набрала законної сили 24 травня 2011 року за результатом перегляду рішення першої інстанції в суді апеляційної інстанції.
З копії клопотання Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області від 24.01.2014 року №1334/08/09, долученого до матеріалів справи, вбачається, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області рішення суду по справі №2-а-8638/09/0470 з відміткою про набрання чинності було отримано 05.05.2014 року.
В оскаржуваній постанові зазначено, що документ (Рішення УПФУ в м. Нікополі та Нікополському районі Дніпропетровської області №0179 від 04.03.2009 року) набрав чинності 06.05.2014 року, а заява про примусове виконання подана 29.05.2014 року, а відтак, суд приходить до висновку, що стягувачем подано до органу ДВС заяву про примусове виконання, за якою строк пред'явлення судового рішення до виконання не сплинув.
Отже, згідно із вищевикладеними положеннями Закону №606, у державного виконавця були відсутні підстави щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Також, суд зазначає, що державний виконавець не уповноважений надавати оцінку виконавчим документам, а зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження у випадку відповідності пред'явленого виконавчого документа приписам Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо позовних вимог про визнання виконавчого документу, а саме: рішення УПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі № 0179 від 04.03.2009 р. про стягнення з Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради грошових коштів у розмірі 31214,58 грн. таким, що не підлягає виконанню, суд зазначає, що визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню регламентовано ст.259 КАС України, при цьому, пунктом 4 ст. 259 КАС України суду надано право визнавати таким, що не підлягає виконанню повністю або частково тільки виконавчий лист.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що державний виконавець діяв у межах своєї компетенції та на підставі положень Закону №606, у зв'язку із чим, суд не знаходить заявлені позовні вимоги обґрунтованими, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до відповідача 1 Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, відповідача 2 Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, скасування постанови, визнання документа таким, що не підлягає виконанню - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1