16 липня 2015 року Справа № 803/926/13-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Дмитрука В.В.,
при секретарі судового засідання Приходай Я.О.,
з участю заявника ОСОБА_1, представника заявника ОСОБА_2,
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за невиконання рішення суду про поновлення на роботі, стягнення матеріальної шкоди (упущеної вигоди) та моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
ОСОБА_1 03.02.2014р. звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
В зв'язку з перебуванням адміністративної справи на перегляді у касаційній інстанції, судом 05.02.2014р. було повідомлено заявника про можливість розгляду поданої заяви після повернення справи з Вищого адміністративного суду України.
30.06.2015р. сторін у справі повідомлено про призначення до розгляду заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
15.07.2015р. ОСОБА_1 подано заяву про збільшення розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 79 063грн.60коп., стягнення матеріальної шкоди (упущеної вигоди) в розмірі 18 623грн.13коп., моральної шкоди в розмірі 70 000грн. та зобов'язання Головного управління ПФУ у Волинській області помісячно, за відповідні періоди, відобразити суми нарахованої заробітної плати в державному реєстрі застрахованих осіб загальнодержавного обов'язкового соціального страхування з червня 2013 року включно по березень 2015 року.
Заява обґрунтована наступним:
- постанова Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2013р., якою визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 04 січня 2013 року №2-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1А.» та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку з 04 січня 2013 року, фактично виконана лише 24.03.2015р. шляхом прийняття наказу №25-о, а відтак середній заробіток не виплачувався протягом 440 днів та розмір якого становить за період вимушеного прогулу з 22.06.2013р. по 23.03.2015р. 79 063грн.60коп.;
- упущена вигода заявника полягає у невиплаті останній допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2014 роки в сумі 8 030грн.01коп. та 7 581грн.60коп. відповідно, а також не нарахуванні індексації на заробітну плату в сумі 3 011грн.52коп.
- незаконне звільнення та послідуюче зволікання з поновленням на посаді ОСОБА_1, необхідність останньої захищати свою честь та гідність в слідчих і судових органах, оскарження незаконних дій органів ДВС щодо тривалого невиконання рішень судів про поновлення на посаді негативно відобразились на стані здоров'я заявника, наслідком чого стали три госпіталізації, відповідно завдання суб'єктом владних повноважень фізичних та моральних страждань, порушення права на працю, передбачає виплату моральної шкоди (компенсації), яку заявник оцінює в 70 000грн. на підставі практики Європейського суду з прав людини.
Заявник та її представник в судовому засіданні повністю підтримали вимоги уточненої заяви.
Представники Головного управління ПФУ у Волинській області у письмовому запереченні від 16.07.2015р. №4044/09-43 та в судовому засіданні заперечили проти вимог, викладених у заяві ОСОБА_1 від 15.07.2015р., мотивуючи наступним:
- постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2013р. визначено середньоденний заробіток ОСОБА_1 в сумі 179грн.69коп., однак останньою розрахунок у поданій заяві зроблено з розміру середньоденного заробітку в сумі 176грн.69коп.;
- ОСОБА_1 не працювала, а перебувала у вимушеному прогулі, відтак не має права на виплату будь-якої допомоги, що виплачується при наданні відпустки, оскільки і заяви про надання такої не подавала;
- об'єктом індексації грошових доходів населення є грошовий дохід громадян, який не має разового характеру, а тому, оскільки оплата вимушеного прогулу не належить до фонду оплати праці, обчислена з середньої заробітної плати та має разовий характер, вона не підлягає індексації;
- поданими ОСОБА_1 доказами не доведено факту заподіяння їй моральних та фізичних страждань внаслідок саме неправомірних дій відповідача, його вини в заподіянні цих страждань та наявності причинно-наслідкового зв'язку, відповідно відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, питання про стягнення якої, крім того, вже було предметом розгляду даної судової справи;
- позивачка перебуває в трудових відносинах з управлінням ПФУ в м.Луцьку, яке є її роботодавцем та відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надає персоніфіковані відомості про заробітну плату застрахованих осіб на яку нараховано та з якої сплачено страхові внески, а тому вимога щодо відображення сум нарахованої заробітної плати в державному реєстрі застрахованих осіб, а тому дана вимога не може бути заявлена до Головного управління ПФУ у Волинській області.
Дослідивши наявні в адміністративній справі письмові докази, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення. При цьому, судом враховано наступне:
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2013р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2013р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015р., в справі №803/926/13-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 04 січня 2013 року №2-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1А.», поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку з 04 січня 2013 року; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.01.2013р. по 21.06.2013р. в сумі 11 859 (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 54 копійки; постанову суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді та щодо присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць - 3 864грн.34коп. - допущено до негайного виконання.
Рішення суду від 21.06.2013р. в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку з 04 січня 2013 року фактично було виконано 24.03.2015р. шляхом видання Головним управлінням ПФУ у Волинській області наказу №25-о від 24.03.2015р. «Про поновлення ОСОБА_1А.».
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно із частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «ОСОБА_5 проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Відтак, суд дійшов висновку, що на відповідачеві - Головному управлінні ПФУ у Волинській області лежав обов'язок негайно виконати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2013р. у даній справі в частині поновлення позивача на посаді, який був виконаний лише 24.03.2015р., що не заперечується відповідачем, як фактично й не наведено заперечень щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Порядок і умови вирішення питання про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника визначено статтею 236 Кодексу законів про працю України. Ця норма передбачає обов'язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносинах - суб'єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. В цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування.
Згідно з постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2013р. та довідки від 22 квітня 2013 року № 3421/04-10-31 середньоденна заробітна плата заявника на день звільнення становила 179грн.69коп.
Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 21.08.2012р. №9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік», від 04.09.2013р. №9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», від 04.09.2013р. №9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», від 09.09.2014р. №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», кількість робочих днів в період з 22.06.2013р. по 23.03.2015р. включно склала 440 робочих днів.
Таким чином, середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення позивача на роботі буде становити 79 063грн.60коп. (440 робочих днів х 179грн.69коп.).
Згідно з абз.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податків з доходів фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Враховуючи наведене, підлягає до задоволення заява ОСОБА_1 в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2013р. у справі № 803/926/13-а за період з 22.06.2013р. по 23.03.2015р. в сумі 79 063грн.60коп.
Разом з тим, необхідно зазначити, що суд не наділений повноваженнями щодо розгляду інших вимог, викладених у заяві від 15.07.2015р. - щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії тощо.
Подання заяви про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є продовженням розгляду справи по суті, відповідно заявлення будь-яких інших вимог окрім вимоги до роботодавця виконати обов'язок виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, є недопустимим, а тому такі вимоги не розглядаються судом по суті і можуть бути заявлені шляхом подання окремих позовних заяв у відповідних процесах: вимог щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди - в порядку цивільного судочинства, а вимоги щодо відображення суми нарахованої заробітної плати в державному реєстрі застрахованих осіб загальнодержавного обов'язкового соціального страхування з червня 2013 року включно по березень 2015 року - в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу законів про працю України, суд
Заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за невиконання рішення суду про поновлення на роботі, стягнення матеріальної шкоди (упущеної вигоди) та моральної шкоди у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2013р. у справі № 803/926/13-а за період з 22.06.2013р. по 23.03.2015р. в сумі 79 063 грн. 60 коп.
В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, повний текст якої буде виготовлено 20.07.2015р. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Дмитрук