Копія:
Провадження № 11-кп/792/390/15 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Справа № 686/1040/15-к Доповідач ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.286 КК України
09 липня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження №12014240010004659, по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_10 та потерпілої ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2015 року, -
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 15 квітня 2015 року
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Курської області, Російської Федерації, проживаючого у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого, -
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь потерпілої ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 7222 грн., моральну шкоду в сумі 361,1 грн.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 49638,9 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь держави 353 грн. 81 коп. процесуальних витрат.
За вироком суду, ОСОБА_10 21 вересня 2014 року, близько 01 год. 20 хв., у м. Хмельницькому, керуючи автомобілем «Daewoo Sens» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в темну пору доби по вул. Кам'янецькій зі сторони вул. Прибузької в напрямку вул. Подільської, в районі перехрестя вулиць Кам'янецька-Примакова, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкості руху автомобіля, чим допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перетинали проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, а саме: тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент заподіяння (перелом потиличної кістки зліва з переходом на основу, геморалгічний забій обох лобних часток головного мозку, садна шкіри лобної ділянки голови зліва); тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (рана та садна правого ліктьового суглобу); тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки (садна шкіри тулубу).
Окрім цього, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, а саме: тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (струс головного мозку, рана лобної ділянки голови); тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки (садна обох колінних суглобів).
Наслідки дорожньо-транспортної пригоди знаходяться в прямому причинному зв'язку з порушенням ОСОБА_10 Правил безпеки дорожнього руху, а саме:
п. 12.2. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.
п.18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_10 та потерпіла ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
Так, обвинувачений ОСОБА_10 у поданій апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок щодо нього, в частині призначеного покарання, змінити, призначивши покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців.
Свою позицію аргументує тим, що застосування судом до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами поставило його сім'ю у скрутне матеріальне становище, так як робота у службі таксі, яка передбачає керування транспортним засобом, є єдиним джерелом доходу, а отже і можливістю як власного існування так і відшкодування заподіяної потерпілим шкоди.
Звертає увагу апелянт і на те, що судом при визначенні міри додаткового покарання, не було враховано факту часткового відшкодування заподіяної ним шкоди.
У поданій апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 просить оскаржуваний вирок скасувати, ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. Цивільний позов задовольнити повністю.
Свої вимоги потерпіла аргументує невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, в наслідок м'якості, та невідповідності визначеному судом розміру моральної шкоди наслідкам, що настали.
Звертає увагу на грубе порушення обвинуваченим ПДР, що потягнуло за собою серйозні негативні наслідки для потерпілої. Зазначає про відсутність у діях обвинуваченого розкаяння у скоєному, оскільки він жодного разу не вибачився перед нею, та майже не допомагав матеріально.
Вказує апелянт і про ряд негативних наслідків, які до сьогоднішнього дня заважають їй жити повноцінним життям, а саме погане почуття, головні болі, нудота, втрата свідомості, неможливість працювати, необхідність періодичного проходження курсів лікування, що потребує додаткових коштів. Вказані обставини, на переконання потерпілої, свідчать про законність та обґрунтованість пред'явленого нею цивільного позову, який слід задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту судового рішення з коротким викладом суті вимог апеляційних скарг сторін судового провадження, пояснення обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги з підстав наведених у ній, потерпілої ОСОБА_7 , яка змінила вимоги поданої апеляційної скарги та просила вирок в частині призначеного додаткового покарання обвинуваченому скасувати, а в частині цивільного позову - змінити, збільшивши розмір відшкодування завданої їй моральної шкоди, думку прокурора, який підтримав позицію потерпілої в частині збільшення стягнення на її користь моральної шкоди, заперечивши проти решти апеляційних вимог сторін провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши доводи апеляційних скарг, надавши обвинуваченому останнє слово та право виступу в судових дебатах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга потерпілої підлягає частковому задоволенню, в силу наступних підстав.
Враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи перевірці апеляційним судом не підлягають.
Дії ОСОБА_10 за ч.2 ст.286 КК України кваліфіковані вірно, як порушення Правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Переглядаючи судове рішення в межах апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_10 , колегія суддів дійшла до висновку про те, що при призначенні додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України, призначивши дане покарання, яке за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Зокрема, судом при призначенні ОСОБА_10 додаткового покарання взято до уваги суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, наслідки скоєння злочину у вигляді спричинення значних травм молодим людям, у виді легких та тяжких тілесних ушкоджень, обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася на пішохідному переході, що свідчить про грубість порушення обвинуваченим ПДР.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що додаткове покарання, призначене ОСОБА_10 при даних конкретних обставинах провадження та з врахуванням особи обвинуваченого є достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень, тобто ґрунтується на вимогах закону.
При цьому, враховуючи наслідки злочину, з огляду на те, що ОСОБА_10 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, судом були враховані ті обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого.
А тому, колегія суддів не може погодитись з твердженнями обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника про призначення явно несправедливого додаткового покарання внаслідок його суворості.
Ті обставини, що ОСОБА_10 визнав вину та сприяв розкриттю злочину в даному випадку не є підставою для звільнення від відбування ще й додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки це не спростовує встановлених судом обставин і висновків та не дає підстав вважати, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування додаткового покарання.
Тому фактичне повне звільнення обвинуваченого від встановленого законом покарання, на чому наполягають ОСОБА_10 та його захисник, враховуючи специфіку вчиненого злочину, його наслідки, колегія суддів вважає безпідставним та таким, що суперечить вимогам закону, а тому подану апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення.
Водночас, наведені в апеляційній скарзі доводи потерпілої ОСОБА_7 про безпідставне зменшення місцевим судом при вирішенні питання цивільного позову суми стягнення заподіяної їй злочином моральної шкоди, є частково обґрунтованими.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України однією з підстав для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є необхідність збільшення сум, які підлягають стягненню, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
У відповідності до п.3 ст.23 ЦПК України, роз'яснень, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з характеру вчинених ОСОБА_11 щодо ОСОБА_7 діянь, що виразилися у спричиненні останній ряду тілесних ушкоджень, в тому числі тяжких, що в свою чергу призвело до необхідності подальшого тривалого лікування та тривалої реабілітації потерпілої, а отже і фізичних та психологічних страждань останньої, характеру, обсягу та тривалості таких страждань, змін у її житті та інших вагомих незручностей, в тому числі неможливості вести повноцінний спосіб життя, з врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне вирок місцевого суду в частині відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_7 змінити із збільшенням розміру морального відшкодування до 80000 грн., яких буде достатньо для моральної компенсації потерпілій завданих їй моральних страждань від злочину.
Така грошова сума, на думку колегії суддів, є виваженою та справедливою, як стосовно потерпілої, так і обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2015 року щодо ОСОБА_10 в частині вирішення цивільного позову стосовно стягнення моральної шкоди змінити, збільшивши розмір стягнутої моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_7 до 80 000 (вісімдесяти тисяч) грн.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_2 .