14 липня 2015 року м. Київ К/800/31002/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Голубєвої Г.К.,
Юрченко В.П.
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі № 826/20393/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Лайф ЛТД» (далі - Товариство) до ДПІ,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У грудні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0006562205 від 2.08.2013 року, № 0007712205 від 6.09.2013 року.
Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи документами.
24 лютого 2014 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, позов задоволено.
Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0006562205 від 2 .08.2013 року, № 0007712205 від 6.09.2013 року визнані протиправними та скасовані.
ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 25.06.2013 року до 27.07.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 1.01.2012 року до 30.06.2012 року та податку на додану вартість за період з 1.03.2012 року до 31.03.2012 року за господарськими операціями з ТОВ «Украгро ШМП», за наслідками якої 1.07.2013 року був складений акт перевірки.
У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п.,п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.,п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.,п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 41 308 грн., а також у порушення пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.,п. 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст.,ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.,п. 2, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, п.,п. 1.2, 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку занижений податок на прибуток, у розмірі 58 357 грн.
2 серпня 2013 року ДПІІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006562205 щодо зменшення Товариству розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, у розмірі 41 308 грн.
У період з 7.08.2013 року до 14.08.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним податкового законодавства з податку на прибуток при господарських операціях з ТОВ «Украгро ШМП» за період з 1.01.2012 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 20.08.2013 року був складений акт перевірки.
У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.,п. 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст.,ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.,п. 2, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, п.,п. 1.2, 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку занижений податок на прибуток, у розмірі 52 826 грн.
6 вересня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007712205 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 66 032,50 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Таким чином, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Відповідно до змісту п.,п. 201.4, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.
Згідно з п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 1.11.2011 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 3.10.2011 року між Товариством та ТОВ «Украгро ШМП» був укладений договір № 202 щодо постачання товару, на підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало податкові та видаткові накладну; банківські виписки; договір оренди нежитлових приміщень № ОП-018 від 15.08.2011 року; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; акти надання послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у розі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що Товариством були надані всі первинні документи для підтвердження господарських операцій з ТОВ «Украгро ШМП» та правомірності формування податкового кредиту.
Крім того, на час здійснення господарських операцій між Товариством та його контрагентом підприємства були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Голубєва Г.К.
Юрченко В.П.