09 липня 2015 року м. Київ К/800/5706/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність» в особі голови ради - Картозія Лаліти Шалвівни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі за позовом Громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність» в особі голови ради - Картозія Лаліти Шалвівни в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління контролю за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування припису, -
Громадська організація «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність» звернулась до суду в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з позовом до Головного управління контролю за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування припису від 03.09.2013 №1308491.
Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваного припису як такого, що винесено відповідачем з перевищенням повноважень, оскільки приписи щодо усунення порушень правил благоустрою мають право видавати лише відповідні Інспекції з благоустрою, а не Управління контролю за благоустроєм міської ради.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Громадська організація «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність» із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням контролю за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено припис від 03.09.2013 №1308491, відповідно до якого запропоновано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 надати до Департаменту міського благоустрою дозвільну документацію на встановлення тимчасової споруди в термін до трьох днів.
Вважаючи, що зазначений припис винесено відповідачем незаконно, з перевищенням повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач при винесенні оскаржуваного припису діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 38 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.
Статтею 39 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що державний контроль за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів здійснюється місцевими державними адміністраціями.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 затверджені правила благоустрою міста Києва, якими відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та пункту 2 частини першої статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення надано повноваження Головному управлінню контролю за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо виконання функцій Інспекції з благоустрою міста Києва - складати протоколи про адміністративні правопорушення з виявлених порушень Правил благоустрою міста Києва, встановлених цим рішенням, та надсилати їх відповідно до вимог статей 152, 257 Кодексу України про адміністративні правопорушення органові, уповноваженому розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Отже, Головне управління контролю за благоустроєм м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є компетентним органом, на якого покладено функції та обов'язок з контролю, як за станом благоустрою в м. Києві, так і за дотриманням положень Правил благоустрою міста Києва.
Відповідно до пункту 19.2.1 Правил благоустрою м. Києва уповноважені працівники Головного управління контролю за благоустроєм (Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища) мають право залучати спеціалістів структурних підрозділів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), комунальних підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань у сфері благоустрою території міста, вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України «Про благоустрій населених пунктів» і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З огляду на викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами під час судового розгляду, колегія суддів погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій щодо правомірності оскаржуваного припису.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність» в особі голови ради - Картозія Лаліти Шалвівни відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: